79. Розробка додаткових планів і конкретних орієнтирів, спрямованих на реалізацію стратегії

Найважливішим компонентом стратегічного плану є цілі, яких прагне досягти організація. Мета - це кінцевий результат або стан, якого хоче досягти організація. Отже, мета визначає, чого організація хоче досягти і коли одержати бажаний результат. Метод досягнення мети, тобто як організація буде поводитися і приймати рішення, розглядається тільки в загальному значенні щодо бізнесу, яким організація займається чи буде займатися. Таке положення дає менеджерам, що відповідають за реалізацію стратегії, певну свободу дій. Відсутність повністю адекватних орієнтирів для прийняття рішень і поведінки може призвести до того, що менеджери будуть приймати такі рішення і так поводитися, що не забезпечать досягнення цілей. Тому виникає необхідність у розробці додаткових компонентів формального планування, таких як тактика, політика, процедури і правила.

Тактика являє собою короткострокові плани (короткострокові стратегії), що узгоджуються з окремими позиціями стратегічного плану. Тактику розробляють у розвиток стратегії, уточнюючи конкретні дії менеджерів, погоджені із загальною стратегією. Основна умова тут полягає в більш тісному погодженні дій. Тактика звичайно виробляється керівниками середнього рівня на більш короткий період часу, ніж стратегія.

Політика є додатковим орієнтиром, який формулюється вищим керівництвом для дій і прийняття рішень у процесі реалізації стратегії. Коректний опис змісту терміна "політика" запропонували відомі дослідники цього питання Штейнер і Майнер: "Політику можна розглядати як "Кодекс законів", що визначає, в якому напрямку можуть здійснюватися дії ... . Політика направляє дію на досягнення мети або виконання завдання. Вона пояснює, яким чином повинні бути досягнуті цілі, установлюючи віхи, яких потрібно дотримуватися. Вона призначена для збереження сталості цілей, а також для того, щоб уникнути прийняття короткозорих рішень, що базуються на вимогах даного моменту" [70].

Зміни в організації, пов'язані з виконанням стратегії, приводять до певних змін у прийомах і методах роботи і керуванні різними процесами усередині організації. Виникає багато питань відносно того, що і як треба робити, як поводитися в тій чи іншій ситуації. Щоб уникнути дезорієнтації і неправильного тлумачення при здійсненні менеджерами незалежних дій, розробляється додаткова вказівка, що називається політикою.

Процедура це також додаткова вказівка, що описує дії, які менеджери повинні починати в конкретній ситуації. Цей документ розробляється для чіткого керування управлінськими діями в тому випадку, коли однієї політики буває недостатньо. Основне призначення процедури - використання минулого досвіду при прийнятті рішень, що може допомогти запобігти помилок. Інакше кажучи, якщо певна ситуація, у якій менеджерам необхідно приймати рішення, повторюється, звичайно йдуть по шляху вироблення стандартизованих указівок, що називаються процедурами. Зміст процедур становить послідовність дій, які слід почати в конкретній ситуації. Наявність формалізованих процедур в організації і дотримання їх спричинює різке скорочення можливих дій менеджерів, тим самим зменшується імовірність ухвалення неправильного рішення.

Правила. Під час реалізації стратегії багато завдань вимагають точного виконання, тому в доповнення до процедур можуть розроблятися правила. Цей документ застосовується в тих випадках, коли потрібний високий ступінь підпорядкування, тобто коли керівництво різко обмежує дії співробітників, щоб бути впевненим у виконанні конкретних завдань, конкретними способами, у вказаний термін і відповідно до виділеного фінансування. Правила визначають, що повинні робити менеджери в специфічній ситуації. Якщо процедури реалізують діяльність менеджерів у ситуаціях, у яких вони повинні виконати дещо пов'язані між собою дії, то правила розраховані на вирішення окремого питання.

Розглянутим додатковим компонентам формального планування належить значне місце у процесі виконання стратегії. Ці документи регулюють діяльність усіх учасників процесу, погоджуючи їхні дії, поведінку і рішення в єдине ціле. Однак при підвищенні рівня формалізації і стандартизації повинно залишатися достатньо місця для прояву ініціативи, творчого й індивідуального підходу.