2. Факторингові операції

Термін "факторинг" походить від англійського слова "посередник, агент".

У Законі України "Про банки та банківську діяльність"

факторинг визначається як банківська операція, що передбачає придбання банком права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги і взяття на себе ризику виконання та­ких вимог і приймання платежів.

Факторингові операції банку-фактора — це різновид його торговельно-ко­місійних операцій, що поєднують в собі кредитування банком-фактором обіго­вого капіталу клієнтів, пов'язаних з переуступкою клієнтами-постачальниками банку-фактору неоплачених платіжних вимог за поставлену продукцію, виконані роботи і надані послуги та права одержання платежів за ними.

Об'єктом факторингової операції є право вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі.

Суб'єктами факторингу є:

1) продавець (постачальник);

2)покупець;

3) факторингова компанія (банк-фактор).

Використання факторингу найбільш ефективне для невеликих та середніх підприємств, що розширюють обсяги продажу або виходять на нові ринки, а також для новостворених компаній, що мають певні проблеми з нестачею гро­шових коштів у зв'язку з несвоєчасним надходженням платежів від дебіторів, наявністю надлишкових запасів, труднощами в організації виробничого про­цесу.

Механізм здійснення факторингової операції

Загальна схема організації факторингової операції може бути представле­на так:

1. Поставка продавцем товару покупцю на умовах відстрочки платежу.

2. Уступка продавцем права вимоги з боргу на користь банку-фактора.

3. Виплата дострокового платежу (до 90 % від суми поставленого товару) відразу після поставки.

4. Оплата покупця за поставлений товар банку-фактору.

5. Виплата залишку коштів (від 10 %, після оплати покупцем) за вираху­ванням процентів, комісії та інших витрат.

3. Трастові послуги

Трастові послуги — це вид діяльності комерційного банку з управління майном, що за домовленістю з клієнтом передається банку.

Управління май­ном за своєю специфікою близьке до банківської справи і пов'язане з виконан­ням операцій з обліку, збереження цінностей, розміщення грошових коштів тощо.

Банки, що використовують трастові операції, можуть мати такі цілі:

• отримання додаткового прибутку у вигляді процента від прибутку або у вигляді фіксованої суми;

• встановлення контролю над компаніями, фондами і їх грошовими коштами;

• придбання вигідних клієнтів і зміцнення зв'язків з ними;

• подолання обмежень, встановлених для банків законодавством деяких країн в галузі інвестиційної діяльності тощо.

Доручителями банку виступають, як правило, приватні та юридичні осо­би, благодійні та інші фонди.

Трастові послуги надаються як окремим особам, так і організаціям.

Основні категорії послуг, що пропонуються банками фізичним особам:

• передача майна у спадщину;

• розпорядження майном, що заповідалося, в інтересах спадкоємців, після передачі його в спадщину;

• піклування про майно недієздатних або частково недієздатних осіб;

• розпорядження майном живої особи на її користь або на користь вказа­ної нею особи.

Підприємствам, організаціям банк може надавати різні послуги — здійсню­вати управління активами, тимчасово управляти справами компаній при їх реорганізації, банкрутстві, ліквідації та ін.

Грунтуючись на укладеному з клієнтом (юридичною особою) договорі, банк виконує такі операції:

• ведення рахунків для власників цінних паперів, емітентів;

• передачу прав власності на цінні папери;

• обмін цінних паперів за довіреністю (при реорганізації або злитті ком­паній);

• сплату процентів, погашення боргів;

• довірче управління фондами компаній (пенсійними та ін.);

• виплату дивідендів за акціями;

• звільнення майна від застави тощо.

При довірчому управлінні майном можливі дві ситуації.

По-перше, коли банк (розпорядник) виконує функцію повного представництва інтересів клієнта. У цьому випадку розпорядник самостійно приймає рішення, без по­передньої згоди та інформування клієнта.

По-друге, банк може виконувати агентські функції, здійснюючи всі операції на основі попередніх розпоря­джень клієнта.

За трастові послуги, що надаються, банк отримує комісійну винагороду, її величина може визначатися сумою самого траста, прибутків від нього або обох показників.