Тема№1: Підприємство, як суб’єкт господарювання

1.Введення, предмет та завдання дисципліни.

2. Галузева структура народного господарства України.

3. Загальна характеристика підприємств.

4. Структура управління підприємством.

5. Зовнішнє середовище господарювання.

6.Поняття про ресурси.

I. Економіка підприємства – наука про ефективність господарювання, шляхи і методи досягнення підприємством найкращих результатів при найменших витратах.

Предметом вивчення економіки підприємства є методи і способи раціонального поєднання і ефективного використання всіх елементів виробничого процесу.

Завдання дисципліни:

1. Вивчення механізму функціонування підприємства в умовах переходу до ринкових відносин;

2. Обґрунтування структури і напрямків діяльності підприємства і розробка планів його розвитку;

3. Прийняття управлінських рішень на основі аналізу результатів виробничо-господарської і комерційно-фінансової діяльності підприємств.

Економіка є найбільшою сферою суспільних відносин і розглядається, як сукупність відносин, що визначається характером власності на засоби виробництва.

По-друге, як господарство окремого району країни.

По-третє, наукова дисципліна, що займається вивченням народного господарства, його галузей, окремих підприємств, а також окремих елементів виробництва (капітал, фонди і т. п.).

II. Економіка, як сфера народного господарства має структуру, що включає багато галузей, видів виробництва і територіальних комплексів, які об’єднують відповідні підприємства.

Структура виробництва в будь-якому господарстві формується під впливом суспільного поділу праці. Цей поділ праці призводить до виділення окремих виробництв і формування галузей.

Розрізняють:

- загальний;

- частковий;

- одиничний поділ праці.

Галузь промисловості – це якісна однорідна сукупність підприємств, об’єднань та інших господарських одиниць різних форм власності, що виконують однакові функції в системі суспільного поділу праці.

Основними ознаками, що впливають на формування галузей промисловості (народного господарства) є:

1. Виробництво в значних масштабах однорідної або спорідненої продукції.

2. Наявність великої кількості підприємств цієї продукції.

3. Технологічні процеси і організація праці.

4. Однорідність споживаної підприємствами сировини.

5. Особливий склад спеціально підготовлених кадрів.

В практиці планування і управління використовуються поняття господарської, чистої і комплексної галузі

Господарська – сукупність підприємств, установ з одним органом управління.

Чиста – сукупність підприємств, що випускають однакову продукцію, але знаходяться в підпорядкуванні різних відомств.

Господарська +Чиста =Спеціалізована.

Комплексна –ряд галузей, що об’єднані однорідними ознаками.

Визначним фактором формування галузей і становлення їх оптимального розміру є попит на продукцію.

За характером впливу на предмет праці всі галузі поділяються на добувні і обробні.

По функціональному призначенню продукції всі галузі об’єднуються у дві групи:

1 група - проміжний продукт;

2 група - кінцевий продукт.

Комплекси:

1. Паливно-енергетичний;

2. Металургійний;

3. Машинобудівний;

4. Хіміко-лісний;

5. Промисловість будівельного комплексу;

6. Легка;

7. Обробні галузі, що входять в агропромисловий комплекс (м’ясна, молочна і т.д.).

Одним з найбільш перевірених практикою методів аналізу і планування галузевої структури і міжгалузевих зв’язків є міжгалузевий баланс, тобто економічний документ у натуральному чи вартісному виразі, який містить систему економічних показників, що відображають конкретні пропорції виробництва і споживання кожного виду продукції. Міжгалузевий баланс складається територіальними органами управління на плановий чи звітний період на основі бізнес-планів підприємств.