Лекція №4 (2 год.) Геополітичні доктрини та концепції хх - початку ххі століття

1. Основні геополітичні доктрини після Другої світової війни.

2. Сучасна англосаксонська геополітика.

   1. Атлантизм.

   2. Мондіалізм.

   3. Неомондіалізм.

3. Сучасна європейська геополітика.

4. Напрями розвитку сучасної геополітичної науки. Геоекономіка.

1. Основні геополітичні доктрини після Другої світової війни.

Теоретичною конкретизацією геополітики є геополітичні доктрини та концепції, які здатні значною мірою впливати на перебіг політичних процесів або ж формувати певний стереотип у поглядах на глобальні проблеми світового розвитку.

Доктрина – це наукова ти філософська теорія, політична система, керівний теоретичний, політичний або воєнний принцип, нормативна форма. Геополітичною доктриною називаються офіційно проголошені або фактично реалізовані вчення, системи пануючих поглядів і керівних принципів, стратегічні програми політичних лідерів держав, вчених або суспільно-політичних діячів щодо місця держави у її політико-географічному положенні щодо найближчого та віддаленого оточення і навіть у глобальному масштабі, що відображають національні інтереси держави. Вони можуть мати як політичний, так і економічний зміст.

Інші дослідники (М. Дністрянський, 2003) геополітичну доктрину трактують як модель розуміння чинників структури територіально-політичного світоустрою та напрямів політичної діяльності й аналізу, що спираються на географічні реалії. Поряд із науковим характером відзначають суб'єктивність, ідеологічну заангажованість та навіть містичність, властиві геополітичним доктринам, які є методологічною базою прикладних розробок. Більшість геополітичних доктрин є втіленням інтересів: національних, державних, коаліційних, приватних. Усі вони різнопланові, однак зазвичай лежать у площині збереження незалежності й цілісності держав, забезпечення виживання націй та процвітання громадян, розширення політичного та економічного впливу, досягнення певної приватної мети. Головне завдання їхнього втілення - цілеспрямоване зміцнення геополітичного становища та геоекономічної потужності акторів.

Геополітична концепція - це певний спосіб трактування суспільно-політичних явищ і процесів, зумовлений керівними ідеями та замислами провідних вчених і політиків, геополітична концепція мислиться як прогноз перебігу політичних процесів у глобальному масштабі.

Доктрина Трумена - це зовнішньополітична програма уряду США, викладена в посланні президента США Г.Трумена Конгресу в березні 1947 р. Згідно з її основними положеннями передбачалося в 1947-48 рр. надати допомогу проамериканським урядам Греції та Туреччини в розмірі 400 млн. доларів для створення надійного заслону проти зростаючої радянської загрози в цьому стратегічно важливому регіоні світу. Вона поклала початок широкій допомозі іншим країнам Європи та надала гарантії безпеки, в першу чергу через створення мережі американських військових баз на їхніх територіях, а також була використана як одна з причин для розв’язання «холодної війни».

«План Маршалла» відомий як програма відновлення та розвитку повоєнної Європи через надання американської економічної допомоги. Разом із доктриною Трумена сприяв утворенню в 1949 р. організації Північноатлантичного блоку (НАТО). Ця доктрина була висунута американським державним секретарем Дж. Маршаллом у виступі в Гарвардському університеті в 1947 р. Головною метою цього плану було з'ясування та ефективне використання наявних ресурсів на потреби країн Європи у відновленні зруйнованого війною господарства при безпосередній участі американського капіталу. «План Маршалла» підтримало 16 країн Європи. СРСР та його сателіти відмовилися від участі в ньому, хоч їм така можливість надавалася.

«План Маршалла» почав здійснюватися, коли США прийняли Програму економічної допомоги для Європи, яка була розрахована на чотири роки. Європейські держави брали на себе зобов'язання сприяти розвитку підприємництва, заохочувати приватні американські інвестиції, гарантувати фінансову стабільність, надавати інформацію про перебіг реалізації програми. Допомога США надавалася у вигляді незворотніх субсидій і позик із федерального бюджету США до грудня 1951 р. Від 1951 р. «план Маршалла» офіційно перестав існувати.

У 1957 р. була проголошена доктрина президента Д.Ейзенхауера, спрямована на розширення сфери американського впливу в арабських країнах Близького Сходу з огляду на зростання радянських впливів у цьому регіоні.

Доктрина Л.Джонсона (травень 1965 р.) фактично була відновленням доктрини Монро ще XIX ст., яка закріплювала пріоритети політичного та економічного домінування США в країнах Африки і Латинської Америки.

Доктрина Картера (січень 1980 р.) була проголошена після падіння Іранського шаха під час радянської окупації сусіднього Афганістану, що було загрозою для американського контролю над Перською затокою. В результаті цього США різко збільшили присутність у цьому регіоні.

Те, що прийнято називати доктриною Рейгана, хоча вона і не визнавалася, але за всіма канонами доктрини виголошена в лютому 1985 р. В умовах нарощування радянської присутності в різних куточках світу американці зробили ставку на протидію цим намаганням, заохочуючи в разі поразки антикомуністичні партизанські рухи. Рональд Рейган сказав: «Наша місія - підтримувати та захищати свою демократію та розповсюджувати ці ідеали, де тільки можливо, підтримувати всіх наших союзників, котрі чинять спротив радянській агресії. З Радянським Союзом треба боротися за допомогою місцевих повстанців без використання американських військ». Після зближення з президентом Горбачовим ця доктрина як засіб реалізації американських інтересів перестала використовуватися.

Відома, хоч і формально не проголошена, доктрина Брежнєва бере свої початки від часу придушення військами Варшавського Договору Чеської революції 1968 р. визначала зони життєвих інтересів Радянського Союзу. Зоною беззаперечних інтересів СРСР були держави Центрально-Східної Європи, а за ними йшли держави соціалізму та соціалістичної орієнтації в інших частинах світу: Лаос, Кампучія, Ефіопія, Ангола, Нікарагуа тощо.

У 1995 р. один із радників президента Росії Бориса Єльцина Л. Мігранян розробив програму відстоювання російських інтересів на територіях колишніх республік СРСР, а нині незалежних держав, під приводом захисту прав російськомовного населення та відвернення загрози та гарантування стабільності та безпеки на всьому пострадянському просторі. Відтоді офіційно непроголошена доктрина Єльцина - Міграняна визначає основні засади зовнішньої політики в так званому «ближньому зарубіжжі», тобто на території держав колишнього Радянського Союзу.