XI. Територіальне застосування права Європейського Союзу

[28] Європейські Договори стосуються державних територій усіх де-ржав-членів (част. 1 ст. 299 ДЄСп, част. 1 ст. 198 ДЄСпАЕ). До Кіпру застосовують особливі положення.

Згідно з Протоколом № 10 до Договору про приєднання від 2003 року, правовий доробок Спільноти не застосовують на території тих частин Кіп­ру, «в яких уряд Республіки Кіпр не здійснює фактичного контролю» (част. 1 ст. 1). Отже, територія Північного Кіпру, яка перебуває під контролем Турецької Республіки - Турецька Республіка Північного Кіпру, не визнана на міжнародному рівні, -після провалу референдуму стосовно об'єднання Кіпру фактично перебуває поза рамками Європейського Союзу. Чи долу­чати території Кіпру до ЄС належить вирішувати Раді, діючи одностайно за пропозицією Комісії (част. 1 ст. 1 Протоколу).

[29] Будь-яке розширення або звуження державної території припи­няє застосування права Спільноти, відповідно до принципу «рухо­мих договірних рамок». Приєднання колишньої НДР регламентує низка відповідних перехідних положень на рівні вторинного права Спільноти.

Також право Європейського Союзу застосовується в територіальних водах держав-членів. В Атлантиці державам-членам належить виняткова економічна зона (в рамках міжнародного права), шириною 200 морських

миль. У цьому випадку Європейська Спільнота на основі своєї компетенції в рамках спільної політики рибальства має також зовнішню компетенцію (про виведення зовнішньої компетенції з внутрішньої компетенції див. ни­жче § 29 І).

[ЗО] Заморські території, які належать до державних територій або мають подібний статус, також належать до сфери застосування пра­ва Європейських спільнот (част. 2 ст. 299 ДЄСп, част. 1 ст. 198 ДЄС-пАЕ). У зв'язку з цим право ЄСп застосовне до французьких за­морських володінь, які є невіддільною частиною Французької Республіки, до Азорських островів та Мадейри, а також до Ка-нарських островів. Аландські острови (част. 5 ст. 299 ДЄСп, част. З ст. 198 ДЄСпАЕ), на відміну від Фарерських островів, також нале­жать до сфери застосування права Європейських спільнот. Алжир, після відокремлення від Франції у 1962 році, був вилучений з систе­ми ЄСп.

[31] До заморських країн і територій (заморські острівні території Франції, Великої Британії та Нідерландів, а також Британська тери­торія в Антарктиці), перелічених у Договорі окремо, застосовують спеціальні положення про асоціацію, відповідно до ст. 182 і далі ДЄСп (част. З ст. 299 ДЄСп). Статусу асоціації надано також Ґренлан­дії (на основі особливих положень, згідно зі ст. 188 ДЄСп), яка отри­мала статус автономної території Данії, і не належить до Європейсь­кої Спільноти (див. Протокол до ДЄСп про спеціальні положення щодо Ґренландії).

До сфери застосування права ЄСп належить також Ґібралтар, відповід­но до положень про європейські території держав-членів (част. 2 ст. 299 ДЄСп, част. 1 ст. 198 ДЄСпАЕ); однак до Ґібралтару право ЄСп застосовне лише з суттєвими обмеженнями (ст. 28 Акту про приєднання від 1972 року). Монако і Сан-Марино, після укладення відповідних договорів з Францією та Італією, перебувають у сфері митного союзу та свободи руху товарів (Мо­нако - також у сфері руху капіталу). До островів Ла-Манш та острова Мен право Європейських спільнот застосовують лише в дуже обмеженому обсязі (п. (Ь) част. 6 ст. 299 ДЄСп, п. сі част. 4 ст. 198 ДЄСпАЕ).