112. Аналіз основних показників консолідованої фінансової звітності.

Консолідація фін звітності є наслідком процесу концентрації і централізації капіталу, створення дочірніх підп-в, філій у рамках концернів і груп компаній у межах націон кордонів окремих держав у міжнародних масштабах..Консолідовану звітність можна визначити як систему показників, хар-чи майновий і фін стан групи підп-в на звітну дату і фін рез-ти її діял-ті у звіт періоді. При цьому підсистемою показників розуміють не тільки числові дані бухгалт балансу та ін звітів, а й іншу інформ-ю, яка розкриває окремі сторони дія-ті групи. При консолідації показники звітів материнського і дочірніх підп-в об’єднують у такий спосіб, щоб їх дія-ть була подана як діял-ть однієї господарської одиниці. З цією метою баланси і звіти про фін рез-ти спочатку об’єднують постатейно шляхом складання показників, після чого здій-ть процедури консолідації. Процедури консолідації звітності проводять за такими напрямами: консолідація капіталу; кон-я сальдо внутрішньогрупових операцій і розрахунків; кон-я фін рез-тів від внутрішньогрупової реал-ї готової прод-ї, товарів, робіт, послуг. Консолідована фін звітність містить консолідовані: баланс, звіт про фін рез-ти, звіт про рух грош коштів, звіт про власний капітал, примітки до консолідованої фін звітності.

113. Фінансове планування як основа фінансового механізму управління

Фінан. пл.-ня − це процес розробки сис-ми фін. планів і бюджетів по забезпеченню функціонування і розвитку підпр-ва необхідними фін. ресурсами в підвищення ефективності його фін. д-ті в наступному періоді. Фін. пл-ня має внутрішньофірмові ознаки. Його мета − забезпечення фінансових можливостей для успішної госп. д-ті, досягти прибутковості і конкурентоспроможності підпр-ва.

Внутрішньофірмове фін. пл.-ня базується на використанні 3 основних його систем: 1. прогнозування фінансової діяльності; 2. поточне фінансове планування; 3. оперативне фінансове планування.

Фін. пл-ня відбувається через управління балансом доходів і расходів. Для оцінки стану поточного та стратегічного фін. пл-ня використовуються наступні етапи:

- виявлення об’єктів і форми планування;

- регулювання складу утворююємих цільових фондів грошових засобів і порядок відрахування у них прибутку та інших фін. ресурсів;

- встановлення порядку розробки фін. пл.-ня.

Фін. пл.-ня має 2 напрямки: поточне і перспективне (стратегічне).

Поточне фін. пл.-ня розгул. як складова перспективного фін. плану і є конкретизацією його показників на поточний плановий період. Дане пл.-ня полягає в розробці конкретних видів поточних фін. планів, які дозволяють визначити на наст. період усі джерела фінансування розвитку підпр-ва, сформувати структуру його доходів і витрат, забезпечити постійну платоспроможність підпр-ва, визначити стр-ру його активів і капіталу на кінець періоду, що планується. Тобто поточне пл.-ня пов’язане з складанням і використанням оперативних фін. планів (місяць, квартал) та річних планів.

Перспективне – прогнозування розвитку підпр-ва та надходж. і викор-ня фін. рес. на перспективу. Це фін. плани, що складаються на період понад 1 рік по обмеженій кількості показників (осн.) і носять прогнозний хар-р. Стратегічний ф. п. визначає важливі показники, пропорції та темпи розширеного відтворювання; є головною формою реалізації цільових установок, стратегії інвестицій та передбачаємих нагромаджень. Він складає комерційну таємницю підприємства .