84. Теорії структури капіталу.

Фін. стр-ра капіталу – спосіб фін-ня діяльності під-ва вцілому. Капіталізована стр-ра – частина джерел довгострокової К-т за-боргованості: вл капітал, дов-гостр кредити. Співвідношення між власн. і залуч. довгостр. джерелами хар-зує ступінь ризику інвестування фін. ресурсів в це під-во. Одним з показників, які відображають ступінь ризику– показник покриття витрат по обслуговуванню залученого до-датк капіталу: Кпв= доход (до виплати % і податків)/ % за залучений капітал.

Він показує у скільки разів валов. доход під-ва більше, ніж річний % по довгостроковим кредитам. Зниження цього коеф-та про підвищення ступеня фін. ризика. Основна проблема при управ-лінні капіталом = визначення оптимальної структури. Для цьо-го треба визначити зважену ціну капіталу. З ростом частки залу-чених коштів в загальній сумі джерел довгострок. капіталу ціна власного капіталу постійно збіль-шується, а залученого спочатку не змінюється, а потім теж збільшується. Це пов’язано з ризиком. Щоб узнати наскільки ціна залученого капіталу в серед-ньому менша ціни власного капіталу, використовуємо понят-тя оптимальна структура ка-піталу = показник ціна аван-сованого капіталу має міні-мальне значення, тоді ціна буде максимальною. В повному виз-наченні ціни капіталу і ціни під-ва не можуть застосовуватись в Україні, томущо ринок ЦП відсутній, а для тих АТ, які випускають акції він не значний.

Головна мета фін. менеджера– вибрати таку структуру капіталу, яка б за мінімальноїціни капіталу допомогла б під-ву підтримувати стабільний дивідентний доход. Для визначення потрібної стру-ктури капіталу застосовується поняття фін. леверіджу. Він має справу з практикою використання боргових ЦП для фін-ня проектів. Рівень фін. важеля (показує наскільки є ризиковим вкладан-ня) = зміна доходу на акції у %/ зміна доходу до вирах. % за позику і сплати податку на прибуток. Ефект фін. важеля по-казує прибутковість на залучені кошти. Перш ніж прийняти рішення щодо інвестицій, треба вирішити, як краще їх фінан-сувати. Сутність методів щодо визначення оптимальних джерел фінансування зводиться до: слід визначити рівень фін. леверіджу для акцій і облігацій окремо; визначити доходність акцій і облігацій та порівняти; визначити доходність до вирахування % за позику і податків і доход на 1 акцію, при яких результат буде однаковий незалежно від того, чи випускає під-во акції або облі-гації. Це граничний рівень доходу до нарахування відсотків за позику і податків (ДВПП).

Граничний рівень ДВПП= (ДВПП – інтерес (витрати по сплаті %)) * (1 – ставка по-датку) / кількість звичайних акцій (або кількість облігацій).

85. Основи теорії Міллера—Модільяні.

Теорія ММ складається з ряду концептуальних тверджень теоій ідеального ринку:

-на ідеальному ринку відсутні ризики та ставки відсотків за залучення інсетованхих ресурсів;

-ринки капіталу абслютно конкурентні, відсутні операційні витрати, усі інвестори мають однаковий доступ до інформації про ризики і доходність інвестицій;

-не існує витрат, пов’язаних з банкрутством;

-відсутні податки;

-компанії можна класифікувати у відповідності зі ступенем ризику відносно розміру та ймовірності отримання доходу.

Теорія ММ розглядалася на прикладі компаніїї, яка найближчим часом збиралася припинити свою діяльність. У момент ліквідації - ліквідаційна вартість активів, В – борг. Якщо вимоги кредиторів можна повністю задовільнити, то . Акціонери компанії у такому випадку отримують . Якщо , то акціонери не отримують нічого. Отже, вартість акцій в момент ліквідації , величина боргу .

Вартість капіталу V=S+B або

r – ставка дисконтування, n – кількість періодів до ліквідації. Отже, в будь-якому випадку

Тому структура капіталу не впиває на ринкову вартість компанії в момент ліквідації, а вартість визнач-ся виключно майбутніми доходами від ліквідації активів.