74. Класифікація капіталу підприємства та її роль в управлінні капіталом.

ВК приймає такі форми: 1) статутний фонд – початкова сума ВК, яка інвестується для формування активів напочатку здійснення діяльності. Розмір статутного фонду (або ВК) визначається статутом під-ва; 2) резервний фонд під-ва (резервний капітал) – зарезервована частина власного К під-ва передбачена для внутрішнього страхування в його госп-кій діяльності. Розмір РК визначається засновницькими документами. Основним джерелом є прибуток; 3) спеціальні цільові фін фонди підприємств – фонди створюються з метою послідовного цільового використання для збільшення К під-ва. До таких фондів можна віднести: амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд розвитку вир-ва, фонд фінансування соціального розвитку, фонд охорони праці, фонд спеціальних програм; 4) нерозподілений прибуток – частина прибутку, що отримана, але не використана в попередньому періоді на споживання його власниками (акціонерами, пайовиками), а також персоналом під-ва. Ця частина прибутку реінвестується для розвитку вир-ва (капіталізується; 5) інші форми власного капіталу – розрахунки за майно (при сдачі його в аренду), розрахунки з учасниками (по виплаті їм доходів у формі процентів або дивідендів) і деякі інші.

Джерела формування ВК можна класифікувати: 1) внутрішні джерела (прибуток, що залишається в розпорядженні під-ва (ЧП) і забезпечує переважно формування приросту ВК; амортизаційні відрахування, суму ВК вони не збільшують, а лише виступають засобом його реінвестування; інші внутрішні джерела не відіграють помітної ролі у формуванні власних фін ресурсів під-ва); 2) зовнішні джерела (залучення додаткових пайових внесків в статутний фонд; залучення акціонерного К шляхом емісії і реалізації акцій; отримання безповоротньої фін допомоги); інші зовнішні джерела (безоплатно отримані матеріальні і нематеріальні активи). При визначенні оптимального співвідношення важливо забезпечення управління під-ва його попередніми засновниками. Зростання додаткових пайових внесків може призвести до втрати управління підпри-вом його власниками.

75. Дивідендна політика її типи і формування капіталу підприємства.

Див п-ка – являє собою частину заг-ної стратегії АТ, яка полягає в оптимізації пропорцій між частинами прибутку, що споживається та капіталізуеться з метою забезпечення зростання ринкової вартості акцій.

Див п-ка – керована д-сть п-ва, спрямована на забезпечення формування доходу власникі його корпоративних прав. Виплата грошових Д є однією із операцій емітента з ЦП власної емісії – операцією з виплати доходу за власними ЦП.

ДП п-ва формується як сукупність цілей та завдань у сфері участі власників у прибутку п-ва, що передбачає обґрунтування управ фін рішень щодо таких питань

-- розмір Д на 1 акцію, відношення обсягу розподілу приб-ку поточного року до його тезаврації, розміру грошових виплат, регулярність чи дискретність виплати Д, частота виплати Д, форма оприлюднення обраної Д політики

Підходи до формування ДП та відповідні їм типи ДП

- консервативний підхід- передбачає використання залишкової політики дивідендних виплат, політики стабільного розміру Д виплат

- помірний (компромісний) підхід – передбачає використ-ня політики мінімального стабільного розміру Д з надбавкою в окремі періоди

- агресивний підхід передбачає використання п-ки стабільного розміру Д, п-ки постійного зростання розміру Д.