1. Європейське співтовариство, Європейське об’єднання з вугілля та сталі,

Євроатом;

2) Спільна зовнішня політика та політика безпеки;

3) Співробітництво в галузі юстиції та внутрішніх справ.

Склад Європейського Союзу, подібно самій організації, формувався теж поступово. За час, що минув з моменту заснування Європейських співтовариств, він збільшився в чотири з половиною рази, і це не межа.

Первісними учасниками були шість країн Західної Європи: Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Федеративна Республіка Німеччина, Франція. У такому складі три Європейські спільноти функціонували в 50-е і 60-і рр.. XX століття.

Перше розширення Європейських співтовариств відбулася в 1970-і рр..: В 1973 р. до них приєдналися Великобританія, Данія і Ірландія (вступ здійснювалося одночасно в ЄЕС, ЄОВС і Євратом).

У 80-і рр.. кількісний склад держав - членів Співтовариств зріс з дев'яти до 12: в 1981 р. вступила Греція, а в 1986 р.-Іспанія та Португалія.

Саме представники перелічених вище 12 держав у 1992 р. підписали Договір про Європейський Союз, який вступив в дію в наступному році. З цього часу нові держави вступають безпосередньо в Європейський Союз, стаючи одночасно членами трьох Європейських співтовариств.

Вперше подібна процедура була використана в 1995 р., коли членами Союзу і Співтовариств стали Австрія, Фінляндія та Швеція. Всього, таким чином, до початку XXI ст. Європейський Союз включав 15 держав-членів.

У 2004 р. відбулося масштабне розширення Європейського Союзу на Схід. З травня цього року членами Союзу стали відразу 10 держав, у тому числі три республіки колишнього Радянського Союзу (Латвія, Литва, Естонія), п'ять східноєвропейських країн з колишнього соціалістичного табору (Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Словенія) і дві невеликих острівних держави в Середземному морі (Кіпр та Мальта).

В 2005 р. підписав договір про приєднання до Союзу ще двох східноєвропейських держав - Болгарії та Румунії. Цей документ набув чинності 1 січня 2007 р. Таким чином, з 2007 р. кількість держав - членів Європейського Союзу досягло 27.

Однак це не останнє розширення складу даної організації. В даний час ще три країни офіційно визнані державами-кандидатами і почали переговори про свій вступ в Союз. Це Хорватія, Македонія, а також Туреччина, можливий прийом якої в Європейський Союз викликає найбільші суперечки і, якщо відбудеться, то не раніше 2015 р.

Також існують так звані предкандидати. Цей неофіційниї термін позначає країни, стосовно яких Європейський Союз на політичному рівні заявив про готовність прийняти їх до свого складу, але в невизначеному майбутньому. Для отримання статусу держав-кандидатів цим країнам ще належить зробити серйозні економічні та політичні реформи, які дозволять їм почати реальні переговори про приєднання. До вказаної групи на початку 2009 р. відносилися країни Балканського півострова, за винятком тих, які вже є державами-членами або державами-кандидатами: Сербія і Чорногорія, Боснія-і-Герцеговина, Албанія, Македонія.

Нарешті, керівництво ще ряду країн (у тому числі неєвропейських) в різні роки виражало бажання бачити свої держави членами Європейського Союзу. Сюди належать, зокрема, деякі країни СНД (Україна, Молдова, Грузія).

Які умови прийняття до Союзу нових держав-членів? Безпосередньо в установчому договорі закріплені дві групи вимог (ст. 49 Договору про Європейський Союз).