Гіпотеза

Гіпотезою називається спосіб мислення, який полягає в побудові припущення про те, що таке досліджуване явище, і в доведенні цього припущення

• Форма розвитку наших знань;

• Процес розвитку думки.

Структура гіпотези: система суджень, понять і умовиводів. Окремо взяте судження або умовивід ще не складає гіпотези

Стадії побудови і доведення гіпотези Види гіпотез

1. Висування гіпотези • загальна;

2. Доведення гіпотези • часткова;

• наукова;

Критерієм істинності гіпотези є практика. • робоча.

Види гіпотез

Гіпотезою називається спосіб мислення, який полягає в побудові припущення про те, що таке досліджуване явище, і в доведенні цього припущення.

• Метод пізнання предметів і явищ;

• Форма розвитку наших знань;

• Шлях до створення наукової теорії.

Загальна гіпотеза – це припущення, що пояснює причину явища або групи явищ у цілому

Часткова гіпотеза –припущення, що пояснює якийсь окремий бік або окрему властивість явища чи події

Наукова гіпотеза пояснює закономірність розвитку природи і суспільства

Робоча гіпотеза тимчасове припущення, допомагає побудувати ту чи іншу гіпотезу

Всяка наукова теорія висловлюється спочатку як гіпотеза. Науково доведена і підтверджена на практиці гіпотеза стає науковою теорією.

Доведення

З

Доведення – це процес думки, що полягає в обґрунтуванні істинності якогось положення за допомогою інших положень, істинність котрих установлена раніше

начення терміна «доведення»

1. Розуміють факти, за допомогою котрих обґрунтовується істинність того чи іншого положення.

2. Позначають джерела даних про факти. Наприклад літописи, мемуари тощо.

3. Процес мислення, логічний процес обґрунтування одного судження за допомогою інших суджень

Побудова доведення

Доведення – це логічна операція обґрунтування істини певного положення за допомогою інших та взаємопов’язаних з ним положень

1. Тези – положення, істинність якого треба довести

2. Аргументи – судження, які наводяться для доведення тези (основи)

3. Демонстрація – спосіб логічного зв΄язку тези з основою (форми доказу).

Структура доведення

Теза доказу

Аргументи

Демонстрація

• факт – це явище або подія, що мають місце в дійсності;

• закон науки особливий рід істини, воно є відображенням законів об΄єктивного світу;

• аксіома – положення, які приймаються без доведення.

- це не якесь окреме судження, наявне в доказі, окрім суджень, в яких виражені теза й аргументи, а спосіб (або форма) зв΄язку тези й аргументів доказу.

• Основна теза – положення, котре підлягає обґрунтуванню ряду інших положень;

• Часткова теза – положення, котре стає тезою лише тому, що за її допомогою доводиться основна теза.

Прямі – доказ, у котрому теза обґрунтовується безпосередньо аргументами.

Непрямі – доказ, у котрому істинність тези обґрунтовується за допомогою доказу хибності антитези.

Антитезою називається судження, що суперечить тезі

Вимоги до елементів доведення

Вимоги до тези

1. Теза повинна мати потребу і докази.

2. Теза повинна бути ясною і точною.

3. Теза повинна залишатись сама собою протягом всього доведення.

Вимоги до аргументів доведення

1. Аргументи повинні бути істинними твердженнями.

2. Істинність аргументів повинна встановлюватись окремо, незалежно від тези, яка має бути доведеною.

3. Сукупність аргументів повинна бути достатньою для висновку тези.

Вимоги до демонстрації

Це звичайні умови умовиводів. Але найбільш поширена помилка – це помилка під назвою «зі сказаного не слідує» або просто «не слідує».

Способи спростування

Спростування – логічна операція, спрямована на зруйнування доведення шляхом установлення хибності або необґрунтованості висунутої тези

• Доказ тісно пов’язаний зі спростуванням.

• Доводимо не тільки істинність висунутої тези, а одночасно й спростовуємо якесь інше положення, котре вважаємо хибним.

Способи спростування

1. Спростування тези (пряме і непряме);

2. Критика аргументів;

3. Виявлення неспроможності демонстрації. Спростування тези, у свою чергу, здійснюється;

4. Спростування фактами;

5. Спростування тези через доведення антитези.

Мистецтво полеміки (еристика)

Суперечка – будь-яке зіткнення несумісних думок, під час якого кожна сторона відстоює свою правоту.

Еристика (грец. eristikos) – мистецтво ведення суперечки, тобто вміння переконувати інших в істинності висловлюваних поглядів і необхідності жити й діяти згідно з певними традиціями та нормами моралі

Форми проведення

Дискусія (лат. discussion – дослідження, розгляд) публічна суперечка, яка ведеться на конференціях, у пресі, на семінарах, заняттях тощо і ставить за мету розв’язати проблеми…

Диспут (лат. disputa – досліджую, сперечаються) – усна публічна суперечка, що виявляється в обговоренні наукового чи суспільно важливого питання із залученням широкого кола фахівців і зацікавлених осіб

Полеміка (грец. polemicos – ворожий) різновид публічної суперечки, для якої характерні протистояння різних думок, ідей, точок зору

Дебати (франц. De΄bats – сперечатися) – суперечка, що виявляється у формі обміну думками з приводу тих чи інших теоретичних положень, подій тощо

Використання формально-логічних законів у навчанні

Закон виключеного третього:

• потребує вибору однієї з двох взаємовиключених альтернатив;

• застосовувати не тільки до судження але й до понять, які використовуються при дихотомічному діленні поняття (наприклад, увага буває довільною або недовільною; речення бувають простими або складними)

Закон суперечності (протиріччя)

- для того щоб уникнути порушення закону, учні повинні ретельно слідкувати за використанням антонімів на письмі і в усній мові; відрізняються смислові відтінки двох антонімів до одного й того ж слова (наприклад, дія – бездіяльність, дія протидія)

Закон достатньої підстави

- потребує обґрунтування істинних суджень, доказів наших думок. При цьому важливо вміти відстоювати свої переконання під час дискусій, полеміки аргументування, строго, але в той же час коректно, з повагою до інших

Закон тотожності:

• забороняє змінювати у процесі міркування якесь поняття ( або судження) іншим поняттям (або судженням);

• забороняє уживати терміни в різних смислах, необхідна чіткість, ясність і однозначність понять, чіткого визначення, і в основних, і в опорних

План семінарського заняття за модулем «Гіпотеза. Доведення. Спростування»