3. Види та напрями комунікацій в шкільній системі

У процесі прийняття управлінських рішень важливу роль відіграють комуні­кації, під якими розуміється обмін інформацією між учасниками управлінської взаємодії.

На думку окремих дослідників, керівник витрачає на комунікації від 50 до 90 відсотків робочого часу. А тому ефективним вважають такого керівника, який є ефективним у комунікаціях.

Для результативної діяльності працівники повинні мати інформацію про свою роботу (мета, нормативи, критерії оцінки, умови праці, взаємовідносини з іншими працівниками), про свою кафедру (мета, плани, успіхи та недоліки), про школу (мета, структура, плани, режим, місце школи в регіоні, очікувані зміни). Для цього потрібно створити комунікативну систему в школі.

Структурно комунікація складається з

• відправника комунікації,

• повідомлен­ня,

• каналу передавання,

• утримувача інформації.

До основних етапів комунікації відносять

1. генерування ідеї, інформації;

2. підготовку (кодування) інформації;

3. вибір каналу комунікації;

4. передавання інформації;

5. декодування та зворотний зв'язок.

Для ефективної організації комунікації керівнику слід дотримуватись деяких правил:

• добре подумати, чи слід взагалі передавати інформацію (бо не кожна інформа­ція сприяє досягненню мети організації: підлеглому треба знати лише те, що допомагає йому в роботі);

• дуже важливо правильно вибрати канал передавання інформації: одні люди схильні краще сприймати письмову інформацію, інші — усну, одні адекватно сприймають ділову мову, інші — емоційно забарвлену;

• велике значення має й особисте спілкування в процесі комунікації за рахунок можливостей відразу налагодити зворотний зв'язок, використовувати в процесі передавання жести, міміку тощо. Отже, щоб не помилитись, для передавання важливої інформації слід використовувати різні канали;

• слід пам'ятати, що у будь-якому випадку не вся інформація буде сприйнята адекватно, тому треба впевнитись, що думки і слова отримувач інформації зрозумів;

• при передаванні інформації треба використовувати як теоретичні, так і емпіри­чні матеріали; як раціональні, так і емоційні звернення до аудиторії; врахову­вати порядок подання інформації (найбільш важливе — спочатку або наприкінці розмови); використовувати різноманітні способи дублювання важливої інфор­мації;

• треба враховувати, що отримувач інформації сприймає її залежно від актуаль­ності для себе, важливості, особистої оцінки, а тому використання посередни­ків при комунікації часто приводить до суттєвих змін змісту або спрямованості інформації.

За видами комунікації поділяють

• на зовнішні та

• внутрішні.

Крім того, іноді виділяють

• організаційні та

• міжособистісні комунікації.

Зовнішні комунікації спрямовані на налагодження зв'язків школи з позашкіль­ними установами (органи управління освітою, батьки, вищі навчальні заклади, пожежна охорона, медичні заклади, органи внутрішніх справ тощо) з метою під­вищення ефективності роботи закладу освіти та досягнення організацією своєї мети.

Як правило, основною формою зовнішніх комунікацій є письмова (листи, довідки, угоди), проте часто для підвищення ефективності комунікації потрібно застосовувати неформальні особисті зустрічі з представниками організацій.

Особ­ливо це актуально, якщо йдеться про співробітництво школи з іншою організаці­єю, і у позитивному вирішенні питань перш за все зацікавлена установа освіти. Одним із важливих напрямків зовнішньої комунікації є створення іміджу школи.