2. Системний підхід в управлінні школою

Таким чином, школа є соціально-педагогічною системою, а тому природно в управлінні школою застосовувати системний підхід.

Системний підхід є напрямком методології наукового пізнання та соціальної практики, в основі якого — розгляд об'єктів як систем. У

менеджменті систем-

ний підхід розглядається в контексті еволюції ідей наукового управління соці-

альними системами. Адміністративний підхід до управління (У. Тейлор, А. Файоль, Л. Урвік, М. Вебер) з часом змінився на менеджмент із позицій психології та людських відносин (М. Фоллєтт, Є. Мейо), потім популярними стали емпірич-

на школа управління, школа соціальних систем, «нова» школа та інші. У наш час значна увага приділяється системному підходу як оптимальному для наявно­го рівня розвитку системи освіти. Хоча слід відзначити, що все частіше управлі­нці використовують ситуаційний підхід, який передбачає логічне поєднання різ­них підходів залежно від наявної ситуації. Проте саме використання системного підходу дозволяє враховувати і ситуацію, і людські стосунки, й адміністративні можливості.

Відомий учений Ю. А. Конаржевський вбачає суть системного підходу в розгляді школи як певної цілісності, яка має специфічні зв'язки між елементами, віднос­но складну структуру, в якій кожний елемент має свої кількісні та якісні показ­ники. Г. А. Єльникова підкреслює важливість у процесі реалізації системного підходу до управління школою визначення основної, системоутворюючої ланки в процесі керування. М. Портнов схематично уявляє системний підхід як такий ланцюжок: мета — ресурси — план — рішення — реалізація — контроль — корекція — удосконалення. В. Лазарев пропонує виділяти чотири підсистеми в системі школи: освітню, інноваційну, управлінську, обслуговуючу. Ю. А. Ко­наржевський, І. Ф. Прокопенко та інші автори вважають, що при системному підході повинні виконуватись такі вимоги, як:

Вимоги до системного підходу

• наявність системи збору інформації про стан школи;

• морфологічний, структурний, функціональний та генетичний аналіз релевантної інформації;

• здійснення профілактичного регулювання за результатами одержаної ін­формації;

• наявність стратегічного планування та управління;

• побудова системи цілей, наявність цілепокладання;

• виконання кожної управлінської дії як управлінського циклу;

• використання системного підходу при виконанні кожної функції управ­ління;

• створення програми управління з використанням технологічних карт;

• систематичне підвищення культури управління.

Л. Калініна, Н. Островерхова вважають, що системно-діяльнісний підхід пе­редбачає наявність взаємопов'язаних та взаємозумовлених видів діяльності суб'єктів навчально-виховного процесу.

При цьому елементами системи діяльно­сті вчителя виступають такі види: підготовка до уроку, перевірка письмових ро­біт, методична робота, виховна робот, ведення шкільної документації тощо.

Ви­дами ж діяльності керівника можуть бути: формування педагогічного та учнівсь­кого колективу, організація навчально-пізнавальної діяльності учнів, плануван­ня, менеджерська, контрольно-аналітична, дослідницько-експериментальна, ви­кладацька, фінансово-господарська діяльність, маркетинг та інше.

Таким чином, системний підхід в управлінні школою дає можливість значно підвищити не тільки загальний рівень управління, а й результативність роботи школи як соціально-педагогічної системи.