20. Вихідна інформація для організації дослідження підприємства

Як бачимо, запропоновані підходи відзначаються новизною та перспективністю застосування. їх реалізація вимагає збору та обробки значних масивів інформації. Інформація, необхідна для аналізу діяльності виробничого підприємства в розрізі джерел, об'єктів та методів дослідження, наведена в таблиці 5.3.

Таблиця 5.3. Вихідна інформація для організації дослідження підприємства

Об'єкт дослідження .	Джерело інформації	Методи дослідження
1	2	3
Склад, повноваження та обов'язки структурних одиниць організації	Статут підприємства Установчий договір Колективний договір Посадові інструкції	Обробка документів
Аналіз фінансово-майнового стану підприємства	Бухгалтерська звітність підприємства (форми 1, 2, 3)	Вибір показників, розрахунок показників ефективності та фінансових коефіцієнтів
Аналіз виробництва	Статистична звітність (форма № 5с)	Статистична оцінка, побудова графіків
Аналіз маркетингу	Поточні документи планового відділу, відділу маркетингу та збуту, відділу постачання	Застосування методик оцінки маркетингової активності підприємства

24. Загальна економічна оцінка діяльності підприємства

Першим кроком аналізу підприємства, що дозволяє оцінити його ресурсний потенціал у загальному, є його загальна економічна характеристика. Схема її наводиться нижче.

Загальна економічна характеристика підприємства.

1. Продукт або послуга

o Інноваційні чи ні?

o Обсяги виробництва.

2. Споживачі продукції - відносна стійкість стану споживачів.

3. Поточне управління:

o Структура

o Власність.

4. Місце підприємства в галузі.

5. Оцінка конкурентоспроможності.

26. Методологія аналізу зн. Середовища

Методологію аналізу середовища (зовнішнього і внутрішнього) фірми (об'єкти, предмет та мету аналізу) ілюструє рис.2.

Головне завдання зовнішнього аналізу полягає у тому, щоб:

встановити межі, в яких буде діяти фірма, так звані СЗГ;

визначити можливі сприятливі ситуації та загрози;

вияснити наміри, а також: сильні та слабкі сторони конкурентів;

визначити привабливість СГЗ, в яких функціонує чи має намір діяти підприємство.

Проведення зовнішнього аналізу (див. схему 3.) передбачає такі загальні процедури:

> вивчення ринку ресурсів та продуктів конкурентів;

> визначення становища підприємства в галузі;

> вивчення законодавства;

> оцінка можливостей транспорту та джерел енергії тощо.

Рис.2. Методологія аналізу середовища фірми

В цілому зовнішній аналіз охоплює: аналіз ринку постачальників; аналіз ринку збуту; аналіз ринку фінансових ресурсів; аналіз купівельної спроможності ринку продукту; аналіз галузі; аналіз технологічної сфери; аналіз соціально-політичної, правової ситуації; визначення і аналіз конкурентів та їх конкурентоспроможності.

3.Позиції зовнішнього аналізу

Основні позиції зовнішнього аналізу, які можна запропонувати для вітчизняних підприємств, ілюструє рис.4.

Отже, перша групова позиція (фактор) зовнішнього аналізу — це "Ринок".

Рис.4. Позиції зовнішнього аналізу вітчизняних підприємств

На ринку підприємство здійснює збут своїх товарів та послуг. І ринок постачає підприємству сировину та напівфабрикати, а також надає різноманітні послуги.

Відтак для вироблення стратегії підприємства суттєве значення має аналіз та прогнозування ринку. По цій позиції здійснюється аналіз та прогноз, тобто оцінюють такі компоненти, як:

"Продукти". По цьому елементу передбачається отримання кількісних-характеристик за такими параметрами (показниками), як:

1.1. обсяг ринку (кількість);

1.2. розвиток ціни (ціна).

"Розподіл ринку". По цьому фактору передбачається отримання конкретних характеристик* за такими параметрами (показниками):

2.1. регіони, постачальники, дистриб'ютори;

2.2. замінники, конкурентні продукти.

"Кадрові умови". По цьому елементу передбачається отримання кількісних характеристик за такими ознаками:

3.1. пропозиція на ринку робочої сили;

3.2. кваліфікація, рівень зарплати.

"Нові технології". По цьому фактору передбачається отримання кількісних характеристик за такою позицією:

4.1. вплив на рентабельність продукції, яка виробляється.

"Капітал". По цьому елементу передбачається отримання кількісних характеристик за такими показниками:

5.1. кредити;

5.2. цінні папери;

5.3. інфляція.

"Сировина ". По цьому елементу передбачається отримання кількісних і цінових характеристик за такими позиціями:

6.1. потреба, доступність;

6.2. ціна.

Так як на ринку діє багато конкуруючих підприємств, які пропонують свої продукта та послуги на власних умовах, підприємству слід знати своє положення на ринку. Для цього треба мати уяву про те, що і яким чином пропонують конкуруючі підприємства. Цю інформацію, в межах зовнішнього аналізу, повинна давати друга групова позиція (фактор) - "Конкуренти". По цій груповій позиції зовнішнього аналізу здійснюється оцінка наступних факторів за такими показниками (отримання наступних характеристик):

Конкуруючі підприємства. Тут передбачається отримання таких характеристик, як:

1.1. кількість конкурентів;

1.2. господарсько-економічне становище;

1.3. частка на ринку;

1.4. динаміка зростання.

Конкуруючі продукти. Передбачені такі характеристики, як:

2.1. частка на ринку конкуруючих продуктів;

2.2. ціна продуктів-конкурентів;

2.3. структура затрат.

Порівняння продуктів. Здійснюється за такими параметрами:

3.1. якість;

3.2. технології виробництва, які використовуються.

Наступна (третя) групова позиція (фактор) аналізу зовнішнього середовища (оточення) підприємства - "Галузь". Так як підприємство діє на ринку разом з іншими конкуруючими підприємствами, які належать до певної галузі, тому важливо знати її (галузі) динаміку розвитку та прогнозовані в ній зміни. Цю інформацію повинна давати така групова позиція аналізу, як "Галузь". По цій позиції слід дати оцінку таких параметрів (компонент, чинників):

> структура галузі;

> прогнози і динаміка розвитку галузі;

> привабливість галузі;

> умови входження та виходу з галузі;

> шанси та загрози в галузі для фірми;

> законодавчі та нормативні акти для галузі;

> колективні договори та трудові угоди.

Четверта групова позиція зовнішнього аналізу - "Законодавство". Підприємства в своїй діяльності регламентовані загальним для усіх законодавством. Тому для зовнішнього аналізу важливою є позиція "Законодавство", по якій слід враховувати (оцінювати):

> дозвіл па місце виробництва та спосіб виробництва;

> принципи ведення торгівлі;

> митне законодавство та законодавство щодо вивозу продукції;

> податкове законодавство;

> нормативні акти, що стосуються захисту навколишнього середовища та викорис-тання відходів виробництва;

> нормативні акти, які стосуються найму та використання працівників.

П'ята позиція (груповий фактор) аналізу зовнішнього середовища фірми - "Транспорт та джерела енергії". Для того, щоб підприємство могло ефективно функціонувати, воно повинно належним чином організувати транспортування продуктів та матеріалів, а також володіти доступом до джерел енергії. В цьому випадку (по даній стратегічній позиції зовнішнього аналізу) враховують (оцінюють) такі фактори, які реально впливають на стратегію фірми:

> транспортна інфраструктура;

> затрати па транспорт;

> технічні можливості підтримування зв'язку;

> доступність джерел енергії;

> можливість використання альтернативних джерел енергії.

Шоста позиція аналізу зовнішнього середовища фірми - "Постачальники техніки, технологій". Це також стратегічний фактор. Проблеми неплатоспроможності, низька інвестиційна активність, несприятлива політика примушують концентрувати увагу на питаннях вибору як власне самих технологій, так і їх постачальників, форм придбання технологій (лізинг, патент тощо) і джерел коштів для їх придбання (чистий прибуток, податкові пільги тощо).

Сьома позиція зовнішнього аналізу фірми - "Постачальники персоналу (кадрів)" -також стратегічно важливий фактор. Стратегічно можна набрати кадри або за оголошенням, або скористатись послугами служби зайнятості, або шляхом залучення

спеціалістів на більш вигідних умовах. А можна використати кошти служби зайнятості для перепідготовки і підготовки кадрів.

Восьмий фактор зовнішнього аналізу - "Постачальники фінансових ресурсів". По цій позиції аналізу оцінюються (розглядаються) можливі стратегічні постачальники фінансових ресурсів: банки, інвестиційні компанії, партнери, приватні інвестори, страхові компанії, державні фонди підтримки малого і середнього бізнесу, спеціальні фонди, лізингові компанії тощо. Причому вибір стратегічного постачальника фінансових ресурсів обумовлюється багатьма умовами. Сучасні фірми вирішують в якому районі, на яких умовах взяти кредит, здійснити інвестиції в проект тощо. За цією позицією також оцінюються (дається характеристика) процедури отримання і повернення кредитів (інвестиційних і для поповнення обігових коштів), процедури повернення % за кредит.

Дев'ята позиція зовнішнього аналізу фірми - це "Освітньо-культурні фактори формування стратегії фірми стосовно покупців". Важливість (стратегічна) цього фактора обумовлена тим, що на сьогодні фірмі архіважливо формувати, створювати покупця, управляти його смаком, потребами для забезпечення своєї (фірми) конкурентної переваги в майбутньому. В іншому випадку, продукція-новинка фірми буде потрапляти на ринок до непідготовленого покупця. Бар'єрами входження фірми на ринок тут виступає неосвіченість і непоінформованість покупця про нові товари.

Десятою і одинадцятою позиціями аналізу зовнішнього оточення фірми виступають "Державні органи управління" і "Податкова система". Ці фактори досить рухливі (динамічні) і таким чином стримують інвестиційний процес з боку фірми. Але ці фактори фірмам (підприємствам) також важливо аналізувати, оцінювати і використовувати у своїх стратегіях. Наприклад, візьмемо такий аспект, як податки і, зокрема, місцеві податки. Цей фактор найбільш рухливий і тому найбільш небезпечний в стратегічному плані для розвитку бізнесу підприємств, так як місцеві органи управління згідно з чинним законодавством встановлюють власні системи місцевих податків, зборів і платежів. І незнання та не врахування цих обставин (особливостей податкової системи) рівносильне фінансовим збиткам, втраті сегменту ринку тощо.

30. Методика оцінки стратегічного потенціалу
Оцінювання стратегічного потенціалу (СП) підприємства є важливим етапом визначення його стратегії.        Найголовнішими його аспектами є:      — визначення і класифікація методів оцінювання стану і рівня використання СП;      — відбір і класифікація факторів СП;      — визначення способів впливу на СП;      — розроблення способів фінансової діагностики СП підприємства.      Стратегічний потенціал характеризує можливості досягнення цілей підприємства через використання різних ресурсів, а його оцінювання полягає у з’ясуванні можливостей більш ефективного застосування конкретних ресурсів.      Оцінювання фінансово-економічної діагностики СП підприємства потребує чітких методологічних підходів, оптимально збалансованої системи показників, які відображали б усі аспекти його діяльності. Основою такої системи має бути структурна модель управління підприємством, яка враховувала б статистику, фактичну динаміку показників і теоретичні засади їх аналізу. Залежно від природи включених у систему показників, здійснюють вартісне, натуральне чи евристичне оцінювання СП підприємства.        Методика оцінювання передбачає такі його етапи:      — класифікація на групи основних факторів і показників, які визначають ефективність діяльності підприємства, рівень використання всіх видів ресурсів;      — експертне оцінювання важливості груп факторів і їх показників всередині кожної групи;      — визначення значущості і взаємозв’язку обраних показників;      — збір і оброблення інформації на підприємствах, які аналізують;      — нормування показників;      — визначення рейтингу підприємств і класифікація їх на групи з огляду на перспективи розвитку в умовах реструктуризації галузі;      — аналіз і узагальнення результатів.      Фактори, які впливають на СП, різняться між собою ступенем, напрямом і характером впливу (рис. 1.1), що певною мірою ускладнює об’єктивність оцінок рівня його використання. Особливо це стосується підприємств гірничодобувних галузей, де процес реструктуризації безпосередньо пов’язаний з фактичними і перспективними можливостями їх ефективного функціонування.      Система показників, якими послуговуються при оцінюванні рівня використання стратегічного потенціалу підприємства, складається з таких блоків: виробництво, розподіл, збут (виробничий потенціал); організація, технологія і менеджмент (організаційно-технічний потенціал); ефективність виробничо-господарськоі діяльності (економічний потенціал); фінансово-комерційна діяльність (фінансовий потенціал).      Така робота актуальна не лише у крупних фірмах, компаніях, а й на середніх, малих підприємствах.        Найкраще адаптованими до їх потреб інструментами стратегічного аналізу і планування є методика стратегічного оцінювання підприємств (СОП) та інші методи, які спираються на експертні оцінки, що спрощує їх використання менеджерами, підприємцями та ін.      Методика стратегічного оцінювання підприємства (СОП) передбачає чотири напрями аналізу і 16 показників, що визначені у табл. 1.2. експертним методом. Кожен із цих показників оцінюють за п’ятибальною шкалою, залежно від відповідей на додаткові питання. Наприклад, показник «Структура підприємства» можна оцінити, беручи за основу відповіді на такі питання:         1. Чи відповідає структура управління підприємством його головному призначенню?      2. Чи зорієнтоване виробництво на ринковий попит?      3. Чи розрахована структура на впровадження змін та інновацій?      4. Чи визначені функціональні обов’язки, відповідальність та звітність працівників?        Експертні оцінки формулюють за такою шкалою: «так» — 5 балів, «в основному» — 4, «частково» — 3, «погано» — 2, «ні» — 1.        На підставі оцінок по кожному із допоміжних питань підраховують середньоарифметичний бал, що дає змогу кількісно оцінити показник «Структура підприємства». Для інших показників підбирають відповідні питання, відповіді на які дають змогу розкрити певну сторону виробничого потенціалу, більш обґрунтовано оцінити відповідний показник.      Результати стратегічного оцінювання торгового підприємства наведені в табл. 1.2.      Дані таблиці свідчать, що у звітному році середня оцінка підприємства порівняно з попереднім роком підвищилася з 3,0 до 3,25 бала. Приріст загального показника діяльності не дуже значний, але середні оцінки окремих аспектів діяльності вирівнялися. У попередньому році ресурси підприємства було оцінено найвищою оцінкою, а їх використання — найнижчою. Це обумовило основний напрям, акцент у реалізації загальної стратегії. Головну увагу зосередили на організації виконання планів, унаслідок чого збалансованішим стало управління підприємством. Правильною є і стратегія його розвитку, що забезпечує ефективне використання ресурсів і знань для досягнення поставлених цілей. Усе це вплинуло на загальну оцінку підприємства. Однак погіршилася ситуація, відображена у розділах «Ресурси» і «Знання». На ці напрями необхідно звернути увагу у наступному році. Більше уваги потребують фінанси і комунікації підприємства. Можливо, погіршення комунікацій спричинене недостатньою інформацією про конкурентів. Оцінки персоналу свідчать про необхідність розвитку його компетенції і навичок, оскільки стиль керівництва і корпоративна культура поліпшились.      Методика СОП дає змогу силами власних експертів проаналізувати ефективність управління і правильність обраної стратегії. Для невеликих підприємств вона є однією з найоптимальніших. Має ця методика і певні недоліки. Один із них полягає в тому, що всі показники є рівнозначними, але найвагоміший з показників «Фінансові ресурси» не може так впливати на стратегію як, наприклад, стиль керівництва чи знання конкурентів. Та ця вада притаманна більшості методик експертного оцінювання. Є підстави вважати, що у табл. 1.2 наведено не показники, а індикативні ознаки і навіть фактори, через що виникає потреба у додаткових питаннях, які розкривають їх сутність. Тому перед використанням методики СОП необхідно попередньо визначити конкретні і кількісно вимірювані показники, які характеризували б певну підсистему підприємства чи сторону його діяльності.      Загальносвітові тенденції свідчать про важливість оцінювання і розвитку таких характеристик, як гнучкість виробництва, компетенції, інтелектуальна оснащеність підприємств. Тому вдале використання методологічних прийомів оцінювання потенціалу підприємства забезпечує успішне досягнення довгострокових стратегічних перспектив.