Тема 5. Міжбюджетні відносини і система бюджетного вирівнювання

Зміст

5.1. Міжбюджетні відносини та необхідність перерозподілу

бюджетних коштів

5.2. Сутність та види міжбюджетних трансфертів

5.3. Відображення механізму розподілу доходів між видами місцевих бюджетів у Бюджетному Кодексі України

5.4. Формула визначення міжбюджетних трансфертів

Основні терміни та визначення

Бюджетне призначення, бюджетне зобов'язання, бюджетний запит, бюджетний процес, бюджетний рік, видатки бюджету, дотація, коефіцієнт вирівнювання, кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування, міжбюджетні трансферти, місцеві бюджети, місцеві (регіональні) фінанси, норматив, субвенція, субсидія, трансферт, трансфертні платежі, тимчасовий касовий розрив, фінансовий норматив бюджетної забезпеченос­ті, фінансовий норматив бюджетної забезпеченос­ті

Література:1,2,5-8,20,28,32,33,37-39,42,46,47,51,59,62-64,71,74,76,79,80, 83, 85, 90-95,98,99,101,102,104

1. Міжбюджетні відносини та необхідність перерозподілу бюджетних коштів

Слід зауважити, що основне призначення бюджету - це регулювання розподілу й перерозподілу ВВП за сферами й галузями економіки, адміністративно-територіальними одиницями, верствами населення, засновуючись на потребах ринкового господарства відповідно до існуючої фінансової політики.

Згідно з Конституцією Україна є унітарною державою, але так істо­рично склалося, що рівень економічного розвитку областей є різним. Велике значення в цих умовах приділяється місцевим (регіональним) фінансам, які охоплюють регіональні бюджети, бюджети адміністративно-територіальних одиниць і фінанси суб'єктів господарювання, що використовуються для задоволення регіональних потреб. Регіональні фінанси забезпечують фінансування широкого кола заходів, пов'язаних з потребами населення та держави. За допомогою регіональних фінансів держава здійснює вирівнювання економічного і соціального розвитку територій, які внаслідок історичних, географічних, військових і інших умов відстали в економічному і соціальному розвитку від інших регіонів країни. Таким чином, для забезпечення сталого соціального розвитку застосовується ме­ханізм перерозподілу між доходами і видатками регіонів через Державний бюджет.

На сьогодні у більшості розвинутих країн світу через бюджет перерозподі­ляється до 50% ВВП. Проблемою лишається визначення оптимальних форм і методів такого перерозподілу, збалансування державних і територіальних інте­ресів у бюджетному процесі, їхнє фінансове забезпечення.

Досвід різних країн показує, що моделі багаторівневих бюджетних систем і міжбюджетних відносин істотно розрізняються за рівнями прибутків і витрат місцевих бюджетів, за умовами їх взаємозв'язку з центральним бюджетом (рис. 5.1.), а отже - по мірі самостійності місцевих органів влади, їх податковим повноваженням, а також підходам до вирівнювання умов життя в регіонах країни.

Так, місцеві бюджети Туреччини не отримують трансфертів, але і рівень їх прибутків, які формуються за рахунок податків і неподаткових надходжень, також дуже низький (3% ВВП). Швеція відрізняється високим рівнем прибутків місцевих бюджетів (21,4% ВВП) і низькою часткою трансфертів (14,2%). Місцеві бюджети Ірландії формуються переважно за рахунок трансфертів (74,3%) [42].

70	Великобританія Ірландія
60	Італія Нідерланди
50
40	Португалія Норвегія Данія
30	Люксембург Польща та Франція
20	Іспанія Швеція Фінляндія
10	Нова Зеландія Ісландія
0	Туреччина
	0 5 10 15 20 25 30

Доходи місцевих бюджетів (% ВВП)

Рис. 5.1. Доходи місцевих бюджетів і частка трансфертів за ними в деяких країнах світу [83]

Дослідження сукупності витрат, фінансування яких здійснюється з дер­жавного бюджету та його доходів, свідчить, що доцільно було б залишати більшу частину доходів, яка збирається з територій, і фінансувати територіаль­но-орієнтовані витрати з місцевих бюджетів. При цьому місцеві органи повинні визначати як склад і обсяг терито­ріально-орієнтованих витрат управління, крім статей витрат, що мають загальнонаціональне значення, так і склад та обсяг коштів, що формують доходну частину місцевих бюджетів.

Органи місцевого самоврядування мають точнішу інформацію про локальні переваги та потреби, їм більш зрозумілі умови формування й проблеми забезпечення територій необхідним обся­гом фінансових ресурсів, ніж центральним.

Основним принципом розвитку регіонів в умовах ринкової еко­номіки є територіальна справедливість, що створює реальну мотиваційну основу для економічного зростання у регіонах і забезпечує ефективність управ­ління місцевими бюджетними ресурсами. Для здійснення цього принципу напрями територіально-орієнтованих витрат необхідно ранжирувати за пріоритетністю фінансування з урахуванням можливого дефіциту фінансових ресурсів. Пріоритетність фінансування витрат на місцях може формуватися по-різному та залежить від конкретних умов соціально-економічно­го розвитку регіонів.

В світовій практиці існує два підходи до удосконалення міжбюджетних відносин. Перший підхід характеризується яскра­во вираженою участю центральних урядових органів у перерозподілі держав­них бюджетних коштів. Використання цього підходу у формуванні механізму взаємодії бюджетів різних рівнів може бути доцільне у великих, за територіальною ознакою, країнах (наприклад, у Росії) [7]. При цьому вирівнювання міжрегіональних дис­пропорцій здійснюється під пильним контролем центральних органів державної влади, що призводить до суб'єктивізму у визначенні пріоритетності напря­мів регіонального розвитку та зниження соціального рівня розвитку окремих територій країни у результаті дефіциту фінансових ресурсів.

В основі другого підходу лежить використання принци­пу децентралізації в управлінні державними фінансовими ресурсами, що при­пускає високий ступінь бюджетної незалежності територій при збереженні єдиного економічного простору країни. Децентралізація в управлінні бюджетними процесами доцільна в терито­ріально-невеликих країнах, що мають незначні диспропорції в соціально-еко­номічному розвитку регіонів. Використання цього підходу в удосконаленні міжбюджетних відносин дасть змогу уникнути невиправдано складної проце­дури перерозподілу ресурсів державного бюджету, надмірний контроль над здійсненням якої відвертає увагу від виконання інших важливих функцій уп­равління державними фінансами на всіх рівнях ієрархії.

Політика удосконалення міжбюджетних відносин має бути спрямована на вирішення таких завдань:

• підвищення рівня життя населення;

• досягнення територіальної справедливості при перерозподілі бюджет­них коштів на основі розрахунку потреби регіонів у фінансових ресурсах і об­ліку їхньої податкоспроможності;

• спрощення механізму міжбюджетних відносин;

• передачу більшої частини повноважень щодо прийняття рішень у сфе­рі формування і виконання бюджетів на регіональний рівень управління;

• розвиток основних форм управління бюджетним процесом у регіонах.

Удосконалення міжбюджетних відносин має базуватися на врахуванні принципів узгодженості фінансових ресурсів регіонів із соціально-економіч­ними програмами, раціональності й пріоритетності у витрачанні бюджетних коштів.

Існує три моделі бюджетного федералізму, що використовуються при формуванні міжбюджетних відносин: централізована; децентралізована та змішана. Чинна в Україні система міжбюджетних відносин заснована на централізованій моделі бюджетного фе­дералізму, основні риси якої успадковані від адміністративно-командної сис­теми управління. Це виявляється у збереженні пріоритетності нормативного методу розподілу бюджетних коштів і високої частки трансфертних платежів у доходах місцевих бюджетів, що свідчить про досить високий ступінь їх за­лежності від центрального бюджету. Чинна модель бюджетного федералізму сприяє посиленню тенденції централізації фіскальних функцій держави й обмеженню місцевих органів влади в реалізації основних функцій управління бюджетним процесом на місцях. Така ситуація негативно впливає на розвиток міжбюджетних відносин у ринковій економіці.

У реальних економічних умовах, як правило, діють моделі змішаного типу. Ступінь вико­ристання в них тієї чи іншої базової моделі залежить від типу державного ус­трою, рівня соціально-економічного розвитку, цільової орієнтації національної економіки. Для удосконалення взаємодії бюджетів різних рівнів необхідно вра­ховувати вплив наявних факторів і використовувати переваги кожної моделі для формування міжбюджетних відносин. Це сприятиме забезпеченню пози­тивного розвитку територій необхідним обсягом фінансових ресурсів при збе­реженні інтересів національної економіки.

Таким чином, основою збереження і посилення позитивних тенденцій, що намітилися в економіці України, служать фінансові ресурси, ефективність використання яких залежить від раціоналізації міжбюджетних відносин, особ­ливо в умовах дефіциту коштів.

Взаємодія бюджетів різних рівнів має враховувати вплив ринкових умов господарювання на формування бюджетів, а також сприяти позитивному роз­витку соціально-економічної ситуації в регіонах.

Удосконалення міжбюджет­них відносин повинно базуватися на формуванні державного бюджету за принципом "знизу — вгору", при якому основні функції бюджетно-фінансового управління повинні бути передані на нижчі рівні, що дасть змогу не лише контролювати виконання місцевих бюджетів, а й брати безпосередню участь у їх прогнозу­ванні та плануванні. Це призведе до ефективного використання бюджетних коштів в умовах де­фіциту фінансових ресурсів шляхом формування пріоритетних напрямів вит­рат коштів на місцях, а також сприятиме зацікавленості територій у мобіліза­ції фінансових ресурсів для забезпечення реальної основи їхнього соціально-економічного розвитку і досягнення поліпшення умов життя насе­лення. Тому удосконалення управління на всіх рівнях господарювання має здійснюватися на підставі чинного законодавства й науково обґрунтованого підходу до формування міжбюджетних відносин.

В умовах розвитку ринкової економіки обсяги дотацій вирівнюван­ня, субвенцій і коштів, переданих у Державний бюджет України та місцеві бюджети, мають бути не лише законодавчо визначені, а й науково обґрунтовані. Для забезпечення соціально-економічного зростання територій країни необхідно створювати сприятливі умови реалізації цієї мети. Однією з таких умов повинна стати достатня забезпеченість адміністративно-територіальних одиниць України фінансовими ресурсами. Це можливо на основі використан­ня науково обґрунтованих розрахунків обсягу трансфертів, особливо в періо­ди дефіциту державних фінансових ресурсів. Такий підхід дасть змогу забезпе­чити об'єктивність у розвитку міжбюджетних відносин, а також розвивати економіку областей і підвищувати у них соціальний рівень. При цьому необ­хідно враховувати вплив об'єктивних і суб'єктивних факторів на формування міжбюджетних відносин у країні.