
- •Бюджетна система
- •Змістовий модуль 1.
- •Бюджетна система та її устрій
- •Тема 1.
- •Сутність, призначення і роль бюджету держави
- •1.1. Економічна сутність та функції бюджету
- •1.2. Роль бюджету у розвитку фінансової діяльності держави
- •Тема 2. Бюджет як головний фінансовий план держави
- •2.1. Місце державного бюджету в системі фінансових планів держави
- •2.2. Бюджетне планування і прогнозування
- •Тема 3. Бюджетний дефіцит і джерела його фінансування
- •3.1. Збалансованість бюджетів як принцип бюджетної системи України
- •3.2. Економічна природа бюджетного дефіциту і його причини
- •Дефіцит (профіцит) Зведеного бюджету України в 2000 – 2006 рр.*
- •. Джерела покриття бюджетного дефіциту
- •Тема 4. Бюджетний устрій і побудова бюджетної системи
- •4.1. Бюджетний устрій України
- •4.2. Побудова бюджетної системи України
- •Принципи побудови бюджетної системи України, передбачені ст. 7 Бюджетного кодексу України [6].
- •Тема 5. Міжбюджетні відносини і система бюджетного вирівнювання
- •Міжбюджетні відносини та необхідність перерозподілу бюджетних коштів
- •Сутність та види міжбюджетних трансфертів
- •5.3. Відображення механізму розподілу доходів між видами місцевих бюджетів у Бюджетному кодексі України
- •5.4. Формула визначення міжбюджетних трансфертів
- •Змістовий модуль 2. Доходи і видатки бюджету
- •Тема 6.
- •Система доходів бюджету
- •6.1. Особливості сучасних бюджетних відносин
- •6.2. Доходи Державного бюджету
- •Динаміка доходів бюджету України за 2002 – 2005 рр.
- •6.3. Доходи місцевих бюджетів
- •Питома вага місцевих бюджетів у доходах Зведеного бюджету
- •Тема 7. Система видатків бюджету
- •7.1. Поняття і принципи організації видатків Державного бюджету
- •7.2. Методи фінансування державних видатків
- •7.3. Види видатків Державного бюджету
- •7.4. Видатки місцевих бюджетів
- •Тема 8.
- •8.2. Необхідність і склад видатків на науку
- •Джерела фінансування технологічних інновацій в Україні
- •Тема 9. Видатки бюджету на соціальний захист та соціальну сферу
- •9.1. Необхідність і сутність витрат держави на соціальний захист і соціальну сферу
- •9.2. Визначення обсягу видатків держави на соціальну сферу і соціальний захист і їх розмежування між ланками бюджетної системи
- •9.3. Фінансове забезпечення витрат держави на соціальний захист і соціальну сферу
- •Тема 10. Видатки бюджету на управління та оборону
- •10.1. Характер і зміст бюджетних витрат на державне управління
- •Шкала щомісячної надбавки за стаж роботи державного службовця в Україні
- •10.2. Видатки бюджету на державне управління і оборону
- •Динаміка видатків на оборону у 2000 - 2005 рр.
- •10.3. Організація фінансування національної оборони
- •Тема 11. Видатки бюджету на обслуговування державного боргу
- •Бюджетний кредит і його форми
- •Класифікація державних позик
- •Державний борг і необхідність управління ним
- •Видатки державного бюджету на обслуговування внутрішнього боргу
- •11.4. Зовнішній борг і видатки на його обслуговування
- •Динаміка зовнішнього боргу країн, що входили до складу срср
- •Динаміка витрат на обслуговування зовнішнього боргу
- •Показники визначення обтяжливості зовнішнього боргу (за методикою Світового банку)
- •Завдання для самоконтролю знань
- •Тема 12. Касове виконання бюджету і державний фінансовий контроль
- •12.1. Казначейська система виконання бюджету
- •12.2. Організація роботи казначейської системи виконання бюджету
- •12.3. Кошториси бюджетних установ
- •12.4. Державний фінансовий контроль за виконанням бюджету
- •Список використаної літератури
Тема 5. Міжбюджетні відносини і система бюджетного вирівнювання
Зміст
5.1. Міжбюджетні відносини та необхідність перерозподілу
бюджетних коштів
5.2. Сутність та види міжбюджетних трансфертів
5.3. Відображення механізму розподілу доходів між видами місцевих бюджетів у Бюджетному Кодексі України
5.4. Формула визначення міжбюджетних трансфертів
Основні терміни та визначення
Бюджетне призначення, бюджетне зобов'язання, бюджетний запит, бюджетний процес, бюджетний рік, видатки бюджету, дотація, коефіцієнт вирівнювання, кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування, міжбюджетні трансферти, місцеві бюджети, місцеві (регіональні) фінанси, норматив, субвенція, субсидія, трансферт, трансфертні платежі, тимчасовий касовий розрив, фінансовий норматив бюджетної забезпеченості, фінансовий норматив бюджетної забезпеченості
Література:1,2,5-8,20,28,32,33,37-39,42,46,47,51,59,62-64,71,74,76,79,80, 83, 85, 90-95,98,99,101,102,104
Міжбюджетні відносини та необхідність перерозподілу бюджетних коштів
Слід зауважити, що основне призначення бюджету - це регулювання розподілу й перерозподілу ВВП за сферами й галузями економіки, адміністративно-територіальними одиницями, верствами населення, засновуючись на потребах ринкового господарства відповідно до існуючої фінансової політики.
Згідно з Конституцією Україна є унітарною державою, але так історично склалося, що рівень економічного розвитку областей є різним. Велике значення в цих умовах приділяється місцевим (регіональним) фінансам, які охоплюють регіональні бюджети, бюджети адміністративно-територіальних одиниць і фінанси суб'єктів господарювання, що використовуються для задоволення регіональних потреб. Регіональні фінанси забезпечують фінансування широкого кола заходів, пов'язаних з потребами населення та держави. За допомогою регіональних фінансів держава здійснює вирівнювання економічного і соціального розвитку територій, які внаслідок історичних, географічних, військових і інших умов відстали в економічному і соціальному розвитку від інших регіонів країни. Таким чином, для забезпечення сталого соціального розвитку застосовується механізм перерозподілу між доходами і видатками регіонів через Державний бюджет.
На сьогодні у більшості розвинутих країн світу через бюджет перерозподіляється до 50% ВВП. Проблемою лишається визначення оптимальних форм і методів такого перерозподілу, збалансування державних і територіальних інтересів у бюджетному процесі, їхнє фінансове забезпечення.
Досвід різних країн показує, що моделі багаторівневих бюджетних систем і міжбюджетних відносин істотно розрізняються за рівнями прибутків і витрат місцевих бюджетів, за умовами їх взаємозв'язку з центральним бюджетом (рис. 5.1.), а отже - по мірі самостійності місцевих органів влади, їх податковим повноваженням, а також підходам до вирівнювання умов життя в регіонах країни.
Так, місцеві бюджети Туреччини не отримують трансфертів, але і рівень їх прибутків, які формуються за рахунок податків і неподаткових надходжень, також дуже низький (3% ВВП). Швеція відрізняється високим рівнем прибутків місцевих бюджетів (21,4% ВВП) і низькою часткою трансфертів (14,2%). Місцеві бюджети Ірландії формуються переважно за рахунок трансфертів (74,3%) [42].
-
70
Великобританія Ірландія
60
Італія Нідерланди
50
40
Португалія Норвегія Данія
30
Люксембург Польща та Франція
20
Іспанія Швеція Фінляндія
10
Нова Зеландія Ісландія
0
Туреччина
0 5 10 15 20 25 30
Доходи місцевих бюджетів (% ВВП)
Рис. 5.1. Доходи місцевих бюджетів і частка трансфертів за ними в деяких країнах світу [83]
Дослідження сукупності витрат, фінансування яких здійснюється з державного бюджету та його доходів, свідчить, що доцільно було б залишати більшу частину доходів, яка збирається з територій, і фінансувати територіально-орієнтовані витрати з місцевих бюджетів. При цьому місцеві органи повинні визначати як склад і обсяг територіально-орієнтованих витрат управління, крім статей витрат, що мають загальнонаціональне значення, так і склад та обсяг коштів, що формують доходну частину місцевих бюджетів.
Органи місцевого самоврядування мають точнішу інформацію про локальні переваги та потреби, їм більш зрозумілі умови формування й проблеми забезпечення територій необхідним обсягом фінансових ресурсів, ніж центральним.
Основним принципом розвитку регіонів в умовах ринкової економіки є територіальна справедливість, що створює реальну мотиваційну основу для економічного зростання у регіонах і забезпечує ефективність управління місцевими бюджетними ресурсами. Для здійснення цього принципу напрями територіально-орієнтованих витрат необхідно ранжирувати за пріоритетністю фінансування з урахуванням можливого дефіциту фінансових ресурсів. Пріоритетність фінансування витрат на місцях може формуватися по-різному та залежить від конкретних умов соціально-економічного розвитку регіонів.
В світовій практиці існує два підходи до удосконалення міжбюджетних відносин. Перший підхід характеризується яскраво вираженою участю центральних урядових органів у перерозподілі державних бюджетних коштів. Використання цього підходу у формуванні механізму взаємодії бюджетів різних рівнів може бути доцільне у великих, за територіальною ознакою, країнах (наприклад, у Росії) [7]. При цьому вирівнювання міжрегіональних диспропорцій здійснюється під пильним контролем центральних органів державної влади, що призводить до суб'єктивізму у визначенні пріоритетності напрямів регіонального розвитку та зниження соціального рівня розвитку окремих територій країни у результаті дефіциту фінансових ресурсів.
В основі другого підходу лежить використання принципу децентралізації в управлінні державними фінансовими ресурсами, що припускає високий ступінь бюджетної незалежності територій при збереженні єдиного економічного простору країни. Децентралізація в управлінні бюджетними процесами доцільна в територіально-невеликих країнах, що мають незначні диспропорції в соціально-економічному розвитку регіонів. Використання цього підходу в удосконаленні міжбюджетних відносин дасть змогу уникнути невиправдано складної процедури перерозподілу ресурсів державного бюджету, надмірний контроль над здійсненням якої відвертає увагу від виконання інших важливих функцій управління державними фінансами на всіх рівнях ієрархії.
Політика удосконалення міжбюджетних відносин має бути спрямована на вирішення таких завдань:
підвищення рівня життя населення;
досягнення територіальної справедливості при перерозподілі бюджетних коштів на основі розрахунку потреби регіонів у фінансових ресурсах і обліку їхньої податкоспроможності;
спрощення механізму міжбюджетних відносин;
передачу більшої частини повноважень щодо прийняття рішень у сфері формування і виконання бюджетів на регіональний рівень управління;
розвиток основних форм управління бюджетним процесом у регіонах.
Удосконалення міжбюджетних відносин має базуватися на врахуванні принципів узгодженості фінансових ресурсів регіонів із соціально-економічними програмами, раціональності й пріоритетності у витрачанні бюджетних коштів.
Існує три моделі бюджетного федералізму, що використовуються при формуванні міжбюджетних відносин: централізована; децентралізована та змішана. Чинна в Україні система міжбюджетних відносин заснована на централізованій моделі бюджетного федералізму, основні риси якої успадковані від адміністративно-командної системи управління. Це виявляється у збереженні пріоритетності нормативного методу розподілу бюджетних коштів і високої частки трансфертних платежів у доходах місцевих бюджетів, що свідчить про досить високий ступінь їх залежності від центрального бюджету. Чинна модель бюджетного федералізму сприяє посиленню тенденції централізації фіскальних функцій держави й обмеженню місцевих органів влади в реалізації основних функцій управління бюджетним процесом на місцях. Така ситуація негативно впливає на розвиток міжбюджетних відносин у ринковій економіці.
У реальних економічних умовах, як правило, діють моделі змішаного типу. Ступінь використання в них тієї чи іншої базової моделі залежить від типу державного устрою, рівня соціально-економічного розвитку, цільової орієнтації національної економіки. Для удосконалення взаємодії бюджетів різних рівнів необхідно враховувати вплив наявних факторів і використовувати переваги кожної моделі для формування міжбюджетних відносин. Це сприятиме забезпеченню позитивного розвитку територій необхідним обсягом фінансових ресурсів при збереженні інтересів національної економіки.
Таким чином, основою збереження і посилення позитивних тенденцій, що намітилися в економіці України, служать фінансові ресурси, ефективність використання яких залежить від раціоналізації міжбюджетних відносин, особливо в умовах дефіциту коштів.
Взаємодія бюджетів різних рівнів має враховувати вплив ринкових умов господарювання на формування бюджетів, а також сприяти позитивному розвитку соціально-економічної ситуації в регіонах.
Удосконалення міжбюджетних відносин повинно базуватися на формуванні державного бюджету за принципом "знизу — вгору", при якому основні функції бюджетно-фінансового управління повинні бути передані на нижчі рівні, що дасть змогу не лише контролювати виконання місцевих бюджетів, а й брати безпосередню участь у їх прогнозуванні та плануванні. Це призведе до ефективного використання бюджетних коштів в умовах дефіциту фінансових ресурсів шляхом формування пріоритетних напрямів витрат коштів на місцях, а також сприятиме зацікавленості територій у мобілізації фінансових ресурсів для забезпечення реальної основи їхнього соціально-економічного розвитку і досягнення поліпшення умов життя населення. Тому удосконалення управління на всіх рівнях господарювання має здійснюватися на підставі чинного законодавства й науково обґрунтованого підходу до формування міжбюджетних відносин.
В умовах розвитку ринкової економіки обсяги дотацій вирівнювання, субвенцій і коштів, переданих у Державний бюджет України та місцеві бюджети, мають бути не лише законодавчо визначені, а й науково обґрунтовані. Для забезпечення соціально-економічного зростання територій країни необхідно створювати сприятливі умови реалізації цієї мети. Однією з таких умов повинна стати достатня забезпеченість адміністративно-територіальних одиниць України фінансовими ресурсами. Це можливо на основі використання науково обґрунтованих розрахунків обсягу трансфертів, особливо в періоди дефіциту державних фінансових ресурсів. Такий підхід дасть змогу забезпечити об'єктивність у розвитку міжбюджетних відносин, а також розвивати економіку областей і підвищувати у них соціальний рівень. При цьому необхідно враховувати вплив об'єктивних і суб'єктивних факторів на формування міжбюджетних відносин у країні.