Пояснювальна записка

Хореографія, як сценічне мистецтво має свою специфіку, а отже, й свою систему виховання й навчання. Основна мета навчальних розділів хореографічної педагогіки - виховання засобами хореографічного мистецтва "музичного тіла", тіла, здатного виразити в хореографічній пластиці всю складність, властиву ньюансам, акцентам і логіці того музичного твору, на змісті якого створюється танець.

Народний танець - найважливіший і популярний жанр у хореографії, джерело репертуару танцювальних колективів, як самодіяльних, так і професійних.

Дана методична розробка складена на основі навчального посібника "Теорія й методика викладання народно-сценічного танцю", створене Н.Б.Тарасовою, що присвячено проблемам навчального процесу в області народного танцю і припускає вивчення екзерсису біля станка на першому році навчання.

Ця розробка є узагальненням відомого методичного матеріалу в області екзерсису народно-сценічного танцю й адаптована для використання студентами ХГПА за фахом "Хореографія". У неї ввійшли основні методичні терміни, з якими мають працювати майбутні педагоги-хореографи.

У роботі представлений навчальний матеріал по народно-сценічному танцю, що передбачає систематичне оволодіння елементами танцювального екзерсису, тобто комплексу вправ біля станка, на середині залу та етюдів.

Поняття "Народний-сценічний екзерсис"

У своєму сучасному виді екзерсис - це відточена, розроблена й уніфікована система елементів, вправ і комбінацій, створена в процесі тривалого хореографічногого досвіду. Всі елементи екзерсису пройшли природний відбір. Вижили й увійшли до складу екзерсису дійсно необхідні елементи, найбільш конкретні й цілеспрямовані розвиваючі й тренуючі психофізичний апарат, що навчається. Екзерсис складається із двох компонентів:

а) елементи й вправи народно-характерного танцю, що становлять екзерсис;

б) музичний матеріал, на основі якого виконуються елементи й вправи екзерсису.

Специфічний вплив цих компонентів зливається в єдиний процес пластичного танцювального розвитку, того хто навчається.

Найпростіші елементи екзерсису становлять абетку танцювальної лексики. Елемент екзерсису є та техніка, з якої створюється танець. Техніка, вихована при вдосконалюванні елементів у вправі екзерсису, є основою для втілення в пластичних формах танцювальної композиції, підлеглої законам створення художнього образу й необхідної для виконання сценічного завдання.

Елементи екзерсису є основними танцювальними навичками. Кожний елемент створює найпростіше й конкретне пластичне положення тіла танцюючого, що включає характерні для даного й відмінні для інших елементів сполучення різних положень частин тіла: рук, ніг, корпусу й голови. Удосконалювання техніки цих положень являється засобом навчання найпростішим танцювальним навичкам.

Найважливішою умовою перекладу елементів екзерсису в танцювальні навички є сувора вимога ідеальна правильного виконання танцювальних рухів. Організм, того хто навчається, підлеглий жорстким умовам ідеальної правильності у виконанні, вірно вдосконалюється. Безперервний розвиток цієї правильності створює зроблену в змісті "скульптурності" форму тіла й сприяє точному виконанню танцювальних дій.

Удосконалювання елементів екзерсису - складний процес. Зрозуміло, що навичка виконання елементів виникає тільки в результаті цілеспрямованої розумової діяльності, того хто навчається, напрямну свою волю, увагу, пам'ять на виконання поставлений перед ним конкретного завдання.

Екзерсис виховує високий рівень координації рухів, що конче потрібно танцюючому.

Найважливішим видом навчальної роботи є освоєння рухів народно-сценічного екзерсису, заснованого на елементах народно-сценічного танцю. Народно-сценічний екзерсис, будучи засобом розвитку тих, хто навчається, готує їх до виконання народних характерних танців, розвиває потрібну для цих танців техніку. Однак було б невірно вважати його тільки допоміжним, другорядним. Цей великий спеціальний танцювальний тренінг, відмінний від класичного екзерсису, продовжує розвиток рухового апарата, що навчаються в специфіці пластики народного танцю. Народно-сценічний екзерсис розвиває м'язи, суглоби й зв'язки, які були не повністю розвинені вправами класичного екзерсису. У першу чергу це ставиться до гомілково-стопового суглобу й відповідних м'язів.

Різноманіття народного танцю досить поширено в репертуарі всіляких труп і танцювальних колективів. Звідси виникає природна необхідність навчання танцівників техніці народно-сценічного танцю, розвитку здатності швидко засвоювати різні по стилю манері й національній орнаментиці танцювальні композиції.

Найважливіші ознаки народного танцю, з погляду техніки, виражаються у відносно вільних рухах рук, корпусу, ніг, танцювальних ракурсів і т.д. Ця якість може бути правильно вихована тільки на основі добре закріплених суворих канонів класичного танцю.

Композиції народно-сценічного екзерсису завжди виражають конкретну національну приналежність із характерними для неї темпоритмічними особливостями (протяжність, різкість, синкопованість і т.д). Ці особливості закладені в музичному уривку, на основі якого створюється танцювальна комбінація. Ліричний, радісний настрій, нотки гумору, смутку й т.д, закладені в музиці, легко розкриваються засобами народного танцю. У народно-сценічному екзерсисі відбувається перехід до композицій, заснованим на конкретному матеріалі того або іншого національного народного танцю.

Найважливішою особливістю народно-сценічного екзерсису є активність рухів на опорній нозі, це стосується колінного суглоба, м'язів гомілки й м'язів, що роблять рухи в суглобах стопи. Крім того, відбувається значне вдосконалювання функцій нижніх кінцівок, як опорного, ресорного і розвитку апарата м'язів для поштовху, відтворюючих рухів в плечовому поясі, і верхніх кінцівках (характерні port de bras).