Вступ до слайду 23

Визначенню поняття “іпотечне кредитування” та “іпотечний кредит” цілком логічно передує дослідження сутності іпотеки. В літературі досить часто під терміном “іпотека” розуміється саме іпотечний кредит. Хоча саме слово “іпотека” і вживається переважно в поєднанні зі словом “кредит”, та все ж, це є зовсім різні поняття.

Іпотека (з грец. — застава) визначається як застава землі, нерухомого майна, при якій земля та/або майно, що становлять предмет застави, залишаються у заставодавця або третьої особи (майнового поручителя), а заставодержатель набуває право на задоволення забезпеченого іпотекою зобов'язання, яке не виконується за рахунок предмета іпотеки [182, c.719, 720]³². Також в літературі можна зустріти визначення іпотеки як однієї з форм майнового забезпечення зобов'язання боржника, при якій нерухоме майно залишається у власності боржника, а кредитор у випадку невиконання останнім свого зобов'язання набуває право отримати задоволення за рахунок реалізації даного майна [136, c.12]³³.

Іпотека як системна категорія відображається її юридичною та економічною сторонами. Юридична сторона пояснює іпотеку як речово-правовий вид забезпечення виконання зобов'язання, що дає право на звернення стягнень на предмет іпотеки, який оформляється заставним свідоцтвом (заставною). Економічна сторона чи, як її ще визначають, грошова – це ототожнення іпотеки з однією із форм кредиту (іпотечний кредит) і сумою боргу з нього, а також іпотечними цінними паперами і закладною в міру їх участі у рефінансуванні іпотечних активів.

Слайд 23

Правове регулювання іпотеки в Україні має свої особливості, які нам необхідно дослідити. Якщо звернутися до законодавчого визначення цього поняття, то можна прослідкувати його розвиток у законодавстві України, починаючи із Закону України “Про заставу” (ст.30), де іпотекою визнавалася застава землі, нерухомого майна, за якої земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи, і до сучасного визначення в Законі України “Про іпотеку”, де, відповідно до ст. 1, іпотека – це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користування іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому законом. Очевидно, що законодавець суттєво розширив та вдосконалив дане визначення в Законі України “Про іпотеку”.

Цікавим з наукової точки зору є також визначення іпотеки, запропоноване А.Р. Чанишевою, яка визначає її як заставу нерухомого майна, а також іншого майна, що визначається законом предметом іпотеки, коли предмет іпотеки, як правило, залишається у володінні і користуванні іпотекодавця [175, c.7]³⁴. Дане визначення, видається вдалим тому, що автор за допомогою такого формулювання вирішує проблему віднесення до предмету іпотеки законом не лише нерухомого майна в його класичному розумінні, але й майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва чи специфічне право оренди чи користування нерухомим майном.