Слайд 21

Другий етап, який починається з 2003 року, є періодом значного поступу у напрямку переходу іпотечного законодавства на новий рівень, що відзначається системністю та комплексністю, а саме: 16 січня 2003 р. були прийняті Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України. Цивільний кодекс (ЦК) України значно детальніше регулює загальні положення заставного права, в тому числі іпотечних відносин, порівняно із Цивільним кодексом 1963 року. Про іпотеку згадується лише в ст.575 ЦК (окремі види застав), де дається її визначення, а саме: відповідно до ч.1 ст.575 ЦК, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Кредитні відносини регулюються Цивільним кодексом України книгою 5 “Зобов'язальне право”, а саме, розділом ІІІ, главою 71, § 2 “Кредит” (ст.1054 – ст.1057). В Господарському кодексі України (від 16.01.2003 р. №436–ІV) [63, c.144]²⁶ в системі спеціалізованих банків виділені окремо іпотечні банки, а у системі форм та видів банківського кредиту – іпотечний кредит.

Подальший розвиток іпотечне законодавство отримало із прийняттям Верховною Радою України базового Закону України від 05.06.2003р. “Про іпотеку”. Даний Закон введений в дію з 1 січня 2004 року, і він визначив найближчі та середньострокові перспективи формування системи правового забезпечення функціонування іпотечного ринку в Україні. При цьому він суттєво розширив зміст поняття іпотеки, що тривалий час визначалося Законом України “Про заставу”. Закон встановив основні правила іпотеки. Відповідно до ст.2 Закону України “Про іпотеку”, законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, вищеназваного Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

Цей Закон регламентує підстави виникнення та припинення іпотеки, порядок її державної реєстрації, предмет іпотеки, права та обов'язки сторін іпотечних правовідносин та їх правовий статус, а також особливості окремих видів іпотеки. Він також регулює укладання, внесення змін і доповнень до іпотечного договору та визначає його істотні умови, дає визначення та встановлює вимоги до форми та змісту заставної, а також,передбачає умови реалізації прав та виконання обов’язків, що випливають із заставної. Містить норми щодо переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи, щодо відступлення права за іпотечним договором, щодо передачі заставної та її правових наслідків, а також щодо поновлення прав за заставною. Регламентує способи та порядок рефінансування, продаж заставної із зобов’язанням зворотного викупу, заставу заставної. Передбачає підстави для звернення стягнення, передачу предмета іпотеки в управління, порядок вирішення сторонами питань про звернення стягнення, їхні права та обов’язки в процесі звернення стягнення, а також порядок проведення звернення стягнення (реалізація предмету іпотеки, питання виселення мешканців, порядок проведення прилюдних торгів тощо).