Слайд 26

На думку Андрєєвої Г.І. іпотечне кредитування слід розглядати як цілісний механізм, що поєднує інтереси позичальників і кредиторів, включаючи інтереси інвесторів, ріелторів, страхових компаній, забудовників та інших суб’єктів ринку [4, c.8]⁴¹. Також в літературі можна зустріти досить широке визначення іпотечного кредитування, а саме, як цілісного механізму реалізації відносин, що виникають з приводу видачі, продажу та обслуговування іпотечних кредитів [135, c.13]⁴².

Також, в літературі можна знайти трактування змісту іпотечного кредитування, яке, фактично, ототожнює його з таким поняттям як “іпотечне житлове кредитування”. Такий підхід є неприпустимим, оскільки поняття “іпотечне кредитування” має значно ширший зміст, ніж поняття “іпотечне житлове кредитування”, яке, по суті, є лише одним із видів іпотечного кредитування. До змісту поняття “іпотечне кредитування” на рівні з іпотечним житловим кредитуванням входять і інші його види, наприклад, кредитування юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців для здійснення ними підприємницької діяльності, що забезпечується іпотекою. Всі вищенаведені підходи до визначення хоча й розкривають суть іпотечного кредитування, але значно звужують його зміст.

Іпотечне кредитування не можна обмежувати лише правовідносинами, учасниками яких є іпотечний позичальник та іпотечний кредитодавець, оскільки такий вузький підхід ототожнює іпотечне кредитування із іпотечним кредитом. Правовідносини іпотечного кредитування мають значно ширший спектр дії і виникають між значно ширшим колом суб'єктів (учасників ринку іпотечного кредитування) не лише під час надання іпотечного кредиту, але і після його надання. Тут маються на увазі відносини рефінансування, страхування ризиків та інші відносини, пов'язані із видачею, продажем та обслуговуванням іпотечних кредитів. У зв'язку із цим необхідно визначити поняття іпотечного кредитування наступним чином: “Іпотечне кредитування – це правовідносини, що виникають між учасниками ринку іпотечного кредитування з приводу видачі, продажу та обслуговування іпотечних кредитів”.

У поняттєвому апараті відносин іпотечного кредитування, зокрема у термінах, що вживаються у Законі “Про іпотечне кредитування”, містяться деякі неузгодженості та суперечності. Зокрема, після внесення останніх змін, відповідно до Закону України №3201– ІV від 15.12.2005 року, терміни “іпотечний кредит” та “договір про іпотечний кредит” було замінено термінами “іпотечний борг” та “договір про іпотечний борг”.

Визначення терміну “іпотечний борг” дане у ст.1 Закону “Про іпотечне кредитування”: іпотечний борг – це основне зобов'язання за будь-яким правочином, виконання якого забезпечене іпотекою. Далі у ст.2 цього ж Закону зазначено, що іпотечний борг виникає з цивільно-правових відносин між сторонами договору про іпотечний борг за умови дотримання встановлених цим Законом вимог. Дане у ст.1 визначення не можна назвати правильним з огляду на те, що іпотечний борг не можна визначати як зобов'язання за будь-яким правочином. Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання – це є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього кодексу, а саме, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Доцільно було б у даному визначенні використати таке формулювання: “правовідношення, що виникає на підставі будь-якого договору, виконання якого забезпечене іпотекою”. Тлумачення, дане у ст. 2 Закону, також є неточним, оскільки іпотечний борг виникає не з цивільно-правових відносин між сторонами договору про іпотечний борг, а на підставі договору, виконання якого забезпечене іпотекою.

Крім цього, важливо звернути увагу на те, що, незважаючи на внесення змін до Закону “Про іпотечне кредитування”, зокрема, заміну терміну “іпотечний кредит” терміном “іпотечний борг”, в тексті Закону, зокрема, у ч.4 ст.45 надалі вживається термін “іпотечний кредит”, зміст якого не розкривається законом. Видається, що поняття “іпотечний борг” та поняття “іпотечний кредит”, якщо виходити із законодавчого тлумачення, є тотожними за своїм змістом.