Методичні рекомендації для позааудиторної самостійної роботи студентів з навчальної дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)»

Тема: «Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу»

Спеціальності: 5.12010102 «Сестринська справа»

5.12010101 «Лікувальна справа»

5.12010105 «Акушерська справа»

Семестри:ІІІ - IV

Кількість годин: 2

Фахівці нової ґенерації мають володіти живим, ефективним, переконливим словом як інтеграційною якістю професійної майстерності.

Г. Сагач

1. Актуальність теми: переконливе, привабливе слово – дійовий засіб організації стосунків між людьми в діловій сфері, могутній чинник виховання. Живе слово, особистий приклад - величезна сила. Поведінка оратора, його мова, жести, вигляд – усе це взірець для слухачів. Справжній промовець – неповторна індивідуальність. Проте ця особливість обдарування не завжди дається людині від народження, а частіше виробляється упродовж усього життя і є результатом тривалої та наполегливої роботи над удосконаленням свого мовлення. Кожний промовець, який багато виступає, має свій індивідуальний стиль. Це поняття складне й багатогранне. Насамперед на стиль людини значний відбиток накладає її світогляд: він визначає і підхід до тлумачення фактів, і вибір слова, й образні засоби. Тут виявляється й характер людини.

Публічне мовлення становить собою один із жанрових різновидів мовленнєвої діяльності, досить своєрідною за своєю природою, місцем серед інших видів мовлення, а також за своїми якісними характеристиками.

2. Навчальна мета: навчити студентів оволодіння навичками доцільної промови, різних способів переконання та всіляких видів арґументації, прийомів публічного мовлення і створення певних риторичних емоцій; формувати уміння і навички правильного і переконливого мовлення, арґументованого доведення і спростування тез.

3. Виховна мета: виховувати любов до рідного слова, формувати риси національної самосвідомості.

1. Міждисциплінарна інтеграція: психологія, історія, культурологія, соціологія. Студенти повинні знати:

• основні умови ефективного мовленнєвого спілкування;

• композицію публічного виступу;

• готуватися до публічного виступу;

• правильно сприймати фахову інформацію;

• володіти різними видами усного професійного спілкування.

Уміти:

• застосовувати основні закони риторики під час професійного спілкування;

• створювати максимально ефективну композицію виступу;

• логічно правильно, точно, етично й емоційно висловлювати думку відповідно до змісту, умов комунікації й адресата, прагнучи при цьому виробити індивідуальний стиль.

Ключові поняття:

риторика, доповідь, промова, публічний виступ, повідомлення, презентація, аргументація, доведення, спростування, запитання.

2. Зміст теми

Без поваги, без любові до рідного слова

не може бути ні всебічної людської

вихованості, ні духовної культури.

Мовна культура – це живодайний корінь культури розумової, всього розумного виховання, високої, справжньої інтелектуальності.

В. Сухомлинський

Публічне монологічне мовлення є предметом дослідження риторики – теорії ораторського мистецтва, науки красновомства, яку професор Києво – Могилянської академії Ф. Прокопович вважав «царицею душ», «княгинею мистецтв».

Своєрідність ораторського мистецтва як засобу переконання полягає в тому, що будь-який публічний виступ має на меті викликати духовність аудиторії, певним чином вплинути на неї.

Особливим жанровим різновидом мовленнєвої діяльності, своєрідним за своєю природою, місцем серед інших видів мовлення, а також якісними ознаками є публічний виступ. У ньому найповніше реалізується система дій – уміле використання форм людського мислення та мовних засобів вираження.

Залежно від змісту, призначення, способу проголошення й обставин спілкування виділяють такі жанри публічного виступу:

• доповідь;

• промова;

• виступ;

• повідомлення.