Збірні плоди

Утворюються в тому випадку, якщо в квітці було кілька маточок, і після запліднення з кожної маточки утворився плід. Усі утворені плоди розташовані на одній плодоніжці.

Збірні плоди можуть бути сухими і соковитими. У цих плодах кожний окремий плодик є самостійною частиною загального плоду.

Прикладами збірних плодів є багатолистянка, багатогорішок, багатокістянка (мал. 66).

Багатолистянка — на одній плодоніжці зібрано кілька окремих листянок (аконіт отруйний, калюжниця болотна).

Багатогорішок — на одній плодоніжці зібрано кілька окремих горішків (адоніс весняний).

Багатокістянка — на загальному опуклому квітколожі розташовані окремі соковиті кістянки (малина звичайна, ожина сиза).

Із усіх розглянутих плодів найпоширенішими є сухі розкривні плоди. У покритонасінних вони зустрічаються майже в половини видів рослин. На другому місці за поширенням стоять сухі нерозкривні плоди, а соковиті плоди зустрічаються набагато рідше.

Форма і будова плодів є характерною видовою ознакою.

Насіння

Насіння є органом розмноження усіх квіткових рослин. Воно формується з насінних зачатків, що містяться в гніздах зав'язі маточки у покритонасінних або на насінних лусках у голонасінних. Кожна насінина складається із насінної шкірки, поживних речовин і зародка.

Насінна шкірка ззовні вкриває насінину і може мати різні вирости, які сприяють поширенню насіння. На поверхні насінної шкірки можна побачити рубчик, який утворився при відриві насінини від насінної ніжки. Форма, розміри і забарвлення рубчика є видовою діагностичною ознакою. Поряд з рубчиком розташований пилковхід, що являє собою невеликий, ледь помітний отвір, через який всмоктується вода під час набубнявіння насіння.

Залежно від того, де зосереджені поживні речовини, насіння поділяють на такі групи:

1) насіння з ендоспермом;

2) насіння з периспермом;

3) насіння з ендоспермом і периспермом;

4) насіння без ендосперму і без перисперму.

У насінні з ендоспермом запас поживних речовин міститься у спеціальній тканині — ендоспермі. Ендосперм прилягає безпосередньо до зародка насінини. У ньому накопичуються вуглеводи, менше жири і білки. Вони використовуються для живлення зародка під час проростання насінини. Такий тип насіння мають однодольні, наприклад, пшениця м'яка, кукурудза звичайна, овес посівний та інші злакові.

Насіння з периспермом розвивається в тому випадку, коли разом із зародком, який формується із заплідненої яйцеклітини, розростається нуцелус. Нуцелус збагачується поживними речовинами й утворює запасну речовину — перисперм. Такий тип насіння мають рослини родини гвоздикові, лободові (буряк звичайний, лобода біла, мильнянка лікарська).

Насіння з ендоспермом і периспермом зустрічається рідко, наприклад, у горіха мускатного, перцю чорного. У насінні горіха мускатного між ділянками жовтуватого ендосперму розташовані шари перисперму бурого кольору, який містить ароматну ефірну олію.

Насіння без ендосперму і перисперму характерні для представників класу дводольні. У такому насінні запасні поживні речовини містяться не в спеціальних тканинах, а безпосередньо в самому зародку, у його сім'ядолях, які тому і бувають зазвичай великими і м'ясистими (види родин бобові, гарбузові, айстрові тощо).

Основними поживними речовинами, що відкладаються в насінні, є вуглеводи, білки та жирні олії. Залежно від того, які речовини накопичуються в насінні, розрізняють:

— крохмалисте насіння (пшениця м'яка, рис посівний, кукурудза звичайна);

— білкове насіння (квасоля звичайна, горох посівний, соя щетиниста тощо);

— олійне насіння (соняшник однорічний, льон звичайний, арахіс підземний тощо).

Зародок насінини являє собою рослину в її зачатковому етапі. Він розвивається із заплідненої яйцеклітини. Сформований зародок насінини складається із зародкового кореня, сім'ядолей (однієї або кількох), стебельця з верхівковою брунечкою (мал. 67). Із зародкового кореня під час проростання насіння утворюється і головний корінь. Сім'ядолі зародка — це перші листки рослини, хоча вони дуже відрізняються від звичайних листків як за зовнішнім виглядом, так і за своїми функціями, а також за внутрішнім складом.

Кількість сім'ядолей є систематичною ознакою. У дводольних їх зазвичай 2, рідко З або 4, в однодольних — лише 1, у голонасінних — від 2 до 15.

У дводольних рослин сім'ядолі виконують функції органу, який запасає поживні речовини. В однодольних рослин сім'ядолю

Будова насінини квасолі Мал. 67. Будова насіння одно- та дводольних рослин

називають щитком, який розташований між зародком і ендоспермом. Через щиток відбувається всмоктування поживних речовин, які потрібні для росту зародка.

Під час проростання насіння у таких рослин, як кавуни, гарбузи, квасоля та ін., сім'ядолі виносяться на поверхню, зеленіють і виконують функцію фотосинтезу. В інших (горох посівний, дуб звичайний, барвінок малий, злакові та ін.) сім'ядолі залишаються в землі і виконують функцію органа, у якому зберігаються поживні речовини.

Використання плодів і насіння. Плоди і насіння широко використовуються людиною для задоволення її потреб у різних галузях виробництва. Завдяки наявності у плодах і насінні великої кількості поживних речовин вони є основним продуктом харчування (хлібні, круп'яні, овочеві, фруктово-ягідні). Їх широко застосовують у медичній практиці (насіння льону, фенхелю звичайного, каштану кінського, плоди горобини звичайної, чорниці звичайної, малини звичайної тощо).

Плоди і насіння — важлива кормова база для тварин. Також їх використовують для виробництва побутових прикрас (намисто), предметів одягу (ґудзики), іграшок. Будова плодів і насіння є видовими діагностичними ознаками рослин.