1.1. Медико-соціальна робота.

Медико-соціальна робота

Медико-соціальна робота — новий вид професійної діяльності медичного, психологічного і соціально-правового характеру, створений на основі багатьох дисциплін, спрямований на відновлення, збереження і зміцнення здоров'я.

Медико-соціальна робота є більш широким поняттям, ніж медико-соціальна допомога.

Медико-соціальна робота є спеціальністю в системі вищої освіти і має наступні напрями спеціалізації: медико-соціальна робота з населенням, медико-соціальна допомога людям похилого віку та соціальна робота в закладах охорони здоров'я. Але і в практиці фахівця з соціальної роботи, який здобув освіту в середньому професійному навчальному закладі, медико-соціальна робота займає також значне місце, тому що в даний час в багатьох закладах охорони здоров'я передбачена ставка фахівця з соціальної роботи для випускників середніх навчальних закладів (наркологічні, психіатричні , онкологічні клініки, хоспіси, дитячі клініки, установи допомоги породіллі).

Медико-соціальна робота як професійна діяльність формується на стику охорони здоров'я та соціального захисту населення, має багато спільного з діяльністю медичних працівників. При цьому медико-соціальна робота не повинна підміняти собою лікувальну роботу, що робить необхідним чітке розмежування дій соціальних і медичних працівників.

Мета і об'єкти медико-соціальної роботи

Метою медико-соціальної роботи є досягнення максимально можливого рівня здоров'я, функціонування та адаптації осіб з фізичними і психічними відхиленнями, а також соціально неблагополучних.

Об'єктами медико-соціальної роботи є різні особи, неблагополучні по медичним та соціальним показниками: інваліди, особи похилого та старечого віку, діти-сироти, юні матері, багатодітні та асоціальні сім'ї, хворі на СНІД, постраждалі від стихійних лих, біженці, безробітні і т. д.

Зміст медико-соціальної роботи

Медико-соціальна робота включає: здійснення державної політики щодо забезпечення гарантій громадянам ті що потребують допомоги у сфері медико-соціальної допомоги; забезпечення соціального захисту прав громадян у питаннях охорони здоров'я; формування здорового способу життя; надання медико-соціальної допомоги сім'ї і окремих її членам; організація медичної допомоги та догляду за хворими; участь у проведенні медико-соціальної експертизи; проведення медико-соціальної реабілітації хворих та інвалідів; проведення соціальної роботи в психіатрії, наркології, онкології, геріатрії та інших галузях медицини; забезпечення доступу до інформації з питань здоров'я, стану довкілля, якості продовольства і сировини; медико-соціальний патронаж; участь у розробці цільових комплексних програм медико-соціальної допомоги ті що потребують допомоги групам населення; участь у контролі гарантованого обсягу та якості медичної допомоги в системі обов'язкового медичного страхування і т. д.

Функції медико-соціальної роботи можна розділити на наступні види: медико-орієнтовані, соціально-орієнтовані, змішані.

До медико-орієнтованим функціям відносяться: організація медичної допомоги та догляду за хворими, надання медико-соціальної допомоги сім'ї, медико-соціальний патронаж різних груп, надання медико-соціальної допомоги хронічним хворим, організація паліативної допомоги помираючим, вторинна профілактика, санітарно-гігієнічне просвітництво, інформування клієнта про його права на медико-соціальну допомогу та порядок її надання з урахуванням специфіки проблем.

Соціально-орієнтовані функції включають в себе: забезпечення соціального захисту прав громадян у питаннях охорони здоров'я і надання медико-соціальної допомоги; оформлення опіки та піклування; участь у здійсненні реабілітаційних програм; інформування клієнтів про пільги, посібниках та інших видах соціального захисту; сприяння клієнтам в вирішенні соціально-побутових та житлових проблем; сімейне консультування і сімейна психокорекція; забезпечення доступу інформації з питань здоров'я, стану довкілля, якості продовольчої сировини і продуктів харчування.

Змішані функції - формування установки клієнтів на здоровий спосіб життя; планування сім'ї; проведення медико-соціальної експертизи; здійснення медичної, соціальної та професійної реабілітації інвалідів; проведення соціальної роботи в психіатрії, наркології, онкології, геріатрії, хірургії та інших областях клінічної медицини; сприяння попередженню поширення ВІЛ-інфекції та забезпечення соціального захисту інфікованих та членів їх сімей; соціально-правове консультування; участь у розробці комплексних програм медико-соціальної допомоги групам що потребують допомоги на різних рівнях; забезпечення наступності при взаємодії фахівців суміжних професій у вирішенні проблем клієнтів.

Медико-соціальний патронаж

Суттєвою складовою частиною медико-соціальної роботи є медико-соціальний патронаж.

Патронаж (від фр. Patronage - заступництво) - вид медико-соціальної роботи профілактичної спрямованості, яка проводиться вдома.

Медико-соціальний патронаж - вид діяльності медичних, соціальних та громадських організацій, здійснюваний з метою задоволення потреби в медико-соціальній допомозі окремих осіб, сімей, груп населення.

Завданнями медико-соціального патронажу є: оцінка умов життя об'єктів медико-соціального патронажу; виявлення медико-соціальних проблем клієнта; встановлення зв'язку об'єкта медико-соціального патронажу з медичними установами, закладами соціального захисту, благодійними організаціями, фондами та т.д.; контроль за виконанням програм реабілітації; підвищення рівня санітарно-гігієнічних і правових знань об'єктів медико-соціального патронажу; динамічне спостереження за станом здоров'я об'єкта медико-соціального патронажу; первинна та вторинна профілактика; формування установки об'єкта медико-соціального патронажу на здоровий спосіб життя.

Цілі медико-соціального патронажу - соціальний захист населення при вирішенні проблем медико-соціального характеру, доступність медико-соціальної допомоги для населення, здійснення безперервності спостереження за здоров'ям відповідного контингенту осіб, допомогу у здійсненні медико-соціальної адаптації.

Медико-соціальний патронаж виконують такі підрозділи: амбулаторно-поліклінічні заклади (дільничні, дитячі поліклініки, жіночі консультації, поліклінічні відділення диспансерів); відділи соціального захисту населення.

Безпосередніми виконавцями медико-соціального патронажу є: фахівці з соціальної роботи, дільничні терапевти, дільничні медичні сестри, співробітники різних товариств і фондів (перераховані вище).

Медико-соціальний патронаж становить істотну частину роботи установ у вітчизняній системі охорони здоров'я.

Медико-соціальний патронаж передбачає виконання наступних етапів: обстеження; виявлення медико-соціальних проблем; планування шляхів вирішення даних проблем; реалізація намічених цілей; аналіз виконаної роботи, оцінка її результатів і, в разі необхідності, корекція цієї роботи.

Всі дані медико-соціального патронажу, як правило, заносяться в спеціальні медико-соціальні карти (амбулаторні карти, соціальні і т. д.).

Організація і зміст медико-соціальної роботи за кордоном

У більшості країн Європи після другої світової війни були створені спеціальні структури для здійснення соціальної політики та програм соціального забезпечення, підтримки різних соціальних груп, в яких в даний час поряд з правознавцями, психологами, медиками важливе місце займають і соціальні працівники. Так, у Великобританії, до установ, що надають медико-соціальну допомогу літнім людям, відносяться не тільки лікарні, а й будинки для престарілих, будинки сестринського догляду державного та приватного секторів, будинки для інвалідів, притулки гуртожитки готельного типу для осіб з порушенням психіки або інвалідів . Основна відповідальність за медико-соціальну допомогу покладається на місцеві влади, яким передається велика частина фінансових коштів.

Ряд складних проблем не тільки медичного, але й організаційного, економічного, правового, соціального та етичного характеру пов'язаний з безнадійно хворими пацієнтами. Внаслідок зростаючої вартості медичного обслуговування, особливо лікарняного, більшість зарубіжних фахівців пропонує запровадження альтернативних форм допомоги важкохворим з несприятливим прогнозом, головним чином за програмами медико-соціального обслуговування на дому багатопрофільними бригадами. Формою обслуговування вмираючих являються хоспіси як спеціалізовані медико-соціальні установи.

Соціальні працівники широко представлені в медичних закладах США, по суті, у всіх галузях охорони здоров'я, включаючи медико-хірургічну, педіатричну, акушерсько-гінекологічну допомогу, службу інтенсивного лікування, реабілітації та невідкладної допомоги. Вони виконують свої функції в загальних і спеціалізованих лікарнях, які надають невідкладну медичну допомогу та консультації; в психіатричних лікарнях для короткочасного і довгострокового лікування; в реабілітаційних центрах, установах, що здійснюють довготривалий догляд за хворими і немічними (приватні лікарні, притулки, стаціонари для дорослих); в установах, які надають первинну допомогу, наприклад в амбулаторіях, центрах охорони здоров'я, кабінетах лікарів; у випадку медичної допомоги вдома.

У країнах Європи та Америки існують будинки кваліфікованого сестринського догляду. Будинки сестринського догляду стають центрами універсальних послуг, включаючи не тільки задоволення соціальних і побутових потреб літніх людей, але і достатньо кваліфіковане медичне обслуговування.

Скандинавські країни досягли високого рівня забезпечення потребують медико-соціальному обслуговуванні з тривалим відходом на громадські гроші. Питання медичного і соціального обслуговування в Швеції відносяться до компетенції муніципальних і обласних властей. Основний обов'язок по соціальному обслуговуванню громадян покладено на муніципалітет, на території якого громадянин постійно проживає.

У лікарнях Швеції добре розвинені служби допомоги при кризових ситуаціях. Тут фахівці з соціальної роботи вирішують цілий ряд завдань. Зокрема, надають допомогу хворому в його адаптації до умов стаціонару і режиму лікування; ведуть підготовку хворих до операції та організують допомогу після неї; надають підтримку батькам, родичам, діти або близькі яких невиліковно хворі; інформують лікарів з приводу обстановки в сім'ї хворого, можливої допомоги йому з боку близьких родичів; працюють з батьками, діти яких померли, з близькими родичами померлих в клініці; складають програми роботи з батьками, діти яких тяжко хворі.

Традиційною для Німеччини областю соціальних заходів є служби здоров'я. В даний час такі служби мають у своєму розпорядженні обширну систему соціальної допомоги та охорони здоров'я, що відповідає порівняно високому стандарту.

Служби здоров'я та соціальні служби в Німеччині є двома радикально розділеними секторами. Там, де вони в своїй роботі взаємно перетинаються, зокрема, в сфері соціальної медицини, соціальні заходи утворюють ланку для створення необхідної єдності. Тому громадські служби здоров'я є важливою робочим середовищем для штату соціальних служб, зокрема, для працівників у соціальній сфері.

Питаннями управління та фінансування соціального забезпечення і охорони здоров'я в Данії (крім тих, що належать до сфери діяльності лікарів загальної практики і фахівців) займаються місцеві органи влади.

Особливий інтерес представляє система надання допомоги літнім людям в цій країні. Для забезпечення доступності соціальних і медичних послуг жителям муніципальна влада заснували так звані центри здоров'я для літніх людей. У таких центрах, наявних у кожному мікрорайоні, вирішуються всі питання соціального забезпечення та охорони здоров'я, надаються всі послуги по догляду і лікуванню людей похилого віку.

У Фінляндії для всього населення доступні послуги з планування сім'ї. Вони включають надання інформації та консультативної допомоги, яку надають різні служби планування сім'ї: муніципальні, громадські, створені у складі Федерації з проблем сім'ї, приватні.

Фінляндія відноситься до числа країн, де успішно реалізуються програми профілактики хвороб, що передаються статевим шляхом, які включають як широке інформування населення з питань захисту від цих хвороб, так і здійснення широких кампаній з розповсюдження презервативів.

У той же час Росія має у своєму розпорядженні великим власним досвідом соціальної роботи та медико-соціальної допомоги, що відрізняється своїми традиціями, тісно пов'язаними з наявними соціальними інститутами і можливостями охорони здоров'я.

Таким чином, на етапі становлення медико-соціальної роботи в Україні особливе значення має її науково-методичне забезпечення. Реалізація концепції медико-соціальної роботи визначає необхідність подальшого поглиблення опрацювання основних її положень. Комплексними дослідженнями на міждисциплінарному рівні повинні стати роботи, спрямовані на пошуках нових сучасних технологій медико-соціальної роботи, що враховують особливості соціально-економічних умов суспільства перехідного періоду.

В даний час медико-соціальна робота в Україні знаходиться на стадії розвитку, і ще не сформувався єдиний підхід до даної проблематики. Вітчизняні дослідники пропонують різні підходи до визначення медико-соціальної роботи, адаптують зарубіжні концепції до російських умов. За кордоном цей вид допомоги виявляється давно і медико-соціальна робота має свої особливості, специфіку в країнах Європи і США. Звертає на себе увагу суперечливість і різно плановість теоретичних підходів до соціальної роботи в цілому і медико-соціальній роботі, зокрема. Видається, що остання найменш розроблена в зарубіжних дослідженнях, а роботи вітчизняних вчених в даному напрямку поодинокі.