Тема 11 зобов’язання з відшкодування шкоди: загальні положення Питання для обговорення

1. Поняття та загальна характеристика деліктних зобов’язань, їх співвідношення з договірними зобов’язаннями.

2. Система зобов’язань з відшкодування шкоди.

3. Загальна характеристика підстави та умов відповідальності за заподіяння шкоди. Генеральний делікт.

4. Шкода, як умова відповідальності.

5. Протиправність, як умова відповідальності. Випадки відшкодування шкоди за правомірні дії. Крайня необхідність та необхідна оборона.

6. Причинно-наслідковий зв'язок як умова відповідальності.

7. Вина, як суб’єктивна умова відповідальності: поняття, форми, критерії, презумпції. Випадки відповідальності без вини.

8. Обставини, що виключають вину – випадок (casus) та непереборна сила: поняття, критерії розмежування, значення, особливості доказування.

Методичні рекомендації

Розглядаючи дану тему, перш за все, слід виходити із загальних підстав відповідальності за заподіяну майнову шкоду. Зокрема, слід мати на увазі наступне. Майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її заподіяла. Особа, яка заподіяла майнову шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини.

Зобов’язання з відшкодування шкоди є одним з видів позадоговірних зобов’язань у зв’язку з тим, що їх виникнення відбувається не на підставі договору, а є наслідком настання передбаченого законом факту порушення права «поза договором».

Предметом зобов’язань з відшкодування шкоди є дії боржника, спрямовані на забезпечення найбільш повного відновлення майнових та особистих немайнових благ кредитора, яким заподіяно шкоду.

Сторонами зобов’язання з відшкодування шкоди можуть бути фізичні та юридичні особи, держава, територіальна громада, АРК, органи місцевого самоврядування тощо. Кожний з цих суб’єктів може виступати як заподіювач шкоди (деліквент, боржник) або потерпілий (кредитор).

Суб’єктом відповідальності за загальним правилом є особа, яка заподіяла шкоду. Студентам слід звернути увагу на випадки заміни сторін у даних зобов’язаннях. Зокрема, заміна може відбуватися за умови суброгації та регресу. При суброгації до страхувальника переходять права кредитора щодо боржника, який є відповідальним за настання страхового випадку, з набуттям страхувальником відповідних прав вимоги до боржника повністю або частково.

При регресі у боржника за основним зобов’язанням після виконання ним зобов’язань перед кредитором виникає право зворотної вимоги (регресу) до інших солідарних боржників. У новому (регресному) зобов’язанні боржник також стає кредитором з правом вимоги у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Основна відміність суброгаціх від регресу полягає в тому, що при регресі одне зобов’язання заміняється іншим, а при суброгації – замінюється лише кредитор, а саме зобов’язання зберігається, тобто відбувається заміна осіб у зобов’язанні.

Для застосування деліктної відповідальності як виду цивільно-правової відповідальності необхідною є наявність відповідних умов: а)завданої шкоди; б)протиправності у поведінці заподіювача шкоди; в) причинного зв’язку між першими двома елементами; г) вини заподіювача шкоди. Необхідно розкрити ці умови.

Класифікація зобов’язань з відшкодування шкоди може бути проведена за різними критеріями: за суб’єктами, за об’єктом, за окремими умовами відповідальності. Студентам необхідно навести характеристику кожного виду зобов’язання.