31.Поняття та особливості міжнар розрах-ків. 31.

Міжнар розрах — регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, які пов'язані з економ, політ і культурними відносинами між суб'єктами господарю­вання і громадянами різних країн.До міжнар розрах належать розрахунки із зовнішньої торгівлі товарами і послугами, за некомерційними операціями, кредитами і рухом капіталу між країна­ми, в тому числі розрахунки з будівництва об'єктів за кор­доном і надання допомоги.

Міжнар розрах передбач умови і порядок здійснення платежів, вироблені практикою та закріплені міжнар документами і звичаями, а також щоденну практичну діяльність банків із здійснення розрахунків.Для здійснення розрахунків банки використовують свої закордонні філії, відділення і кореспондентські відно­сини з іноземними банками, які супроводжуються від­криттям рахунків лоро і ностро. На стан міжнар розрах впливають:— економічні та політичні відносини між країнами;— стан країни на товарних та грошових ринках;— ступінь використання та ефективність державних заходів щодо зовнішньоекономічного регулювання;— валютне законодавство;— міжнародні торговельні правила та звичаї;— регулювання міждержавних товарних потоків, пос­луг і капіталів;— відмінності щодо темпів інфляції в окремих країнах;— стан платіжних балансів;— банківська практика;

— умови зовнішньоторговельних контрактів та кредит­них угод;— конвертованість валют тощо.На основі цих факторів міжнародні розрахунки станов­лять самостійну систему, пов'язану з рухом товарно-матері­альних цінностей, і мають специфічні особливості. По-перше, міжнародні розрахунки, на відміну від внутрішніх, регулюються не лише національними норма­тивними і законодавчими актами, а й міжнародними зако­нами, банківськими правилами і звичаями.По-друге, міжнародні розрахунки здійснюються в різ­них валютах, тому на їх ефективність впливає динаміка ва­лютних курсів. По-третє, в країнах із частково конвертованою валю­тою держава використовує певні валютні обмеження, що безпосередньо впливають на зовнішньоторговельні розра­хунки. Найскладнішими є розрахунки з міжнародних торго­вельних контрактів, основою здійснення комерційних зарубіжних операцій є угода між торговель­ними підприємствами в різних країнах, як правило, між експортером та імпортером. Така угода суттєво відрізняється від договорів купівлі-продажу в межах однієї країни передусім наявністю різних валют і необхідністю домовитись про якусь одну валюту для вико­нання розрахунків, а також порядком обчислення вартос­ті товару за контрактом (імпортної, експортної). Існують різні законодавчі та інші правові норми, наприклад про відповідальність за якість товару, за порушення обов'язків та майнових прав продавця.

32. Вал-фін умови зовнішньоеконом договорів. 32

Зовнішньоекономічний договір (контракт) — це матеріально оформлена угода суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або при­пинення їхніх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

До валютно-фінансових умов, які мають бути передбачені в дого­ворі (контракті), належать такі:1. Ціна та загальна вартість договору (контракту). У цьому розділі контракту визначається ціна одиниці виміру товару та за­гальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих по­слуг) згідно з договором (контрактом) та валюта платежів.2. Умови платежів. Цей розділ контракту визначає спосіб, поря­док та строки фінансових розрахунків і гарантії виконання сторона­ми взаємних платіжних зобов'язань. Залежно від обраних сторона­ми умов платежу в тексті договору (контракту) вказуються: умови банківського переказу до або після відвантаження товару чи умови документарного акредитиву, або інкасо; умови гарантії, якщо вона є, або коли вона необхідна. Правильність визначення валютно-фінансових умов при укла­данні зовнішньоекономічного контракту — запорука ефективності здійснення зовнішньоекономічних операцій. Погодження умов платежу, як правило, є результатом гострих дискусій контрагентів, а також залежить від платоспроможності покупця, його стану на ринку та відносин між продавцем і покупцем. якщо за прогнозами долар виглядає слабким, американські імпортери намагатимуться купувати іноземну валюту зараз для виконання подальших угод, не очікуючи досягнення дати платежу. Експортери, які володіють іноземною валютою, намагатимуться на­впаки не конвертувати її в долари. Коли ж долар сильний, імпортери будуть відкладати придбання іноземної валюти, а експортери праг­нутимуть одержати її якомога швидше. Якраз за цих обставин ви­никає підґрунтя для різноманітних спекулятивних угод.

На кожну реальну торговельну або інвестиційну угоду припадає дев'ять спекулятивних. У су­часній системі світогосподарських зв'язків розрахунки за торговель­ними та неторговельними операціями регулюються основними прин­ципами, закріпленими в Женевській конвенції про чеки та векселі, а також зведеннями постанов Міжнародної торгової палати.

У міжнародних валютних відносинах використовуються націо­нальні й міжнародні валюти. Роль тих чи інших валют визначаєть­ся їхнім місцем у світогосподарських зв'язках. Крім них для розрахунків використовуються і ва­люти інших країн, а також міжнародні платіжні засоби та колек­тивні розрахункові одиниці — спеціальні права запозичення,що випускаються Міжнародним валютним фондом та євро — регіональна валютна одиниця, що ви­користовується учасниками Європейського Союзу.