24. Основні показники діяльності ринку цінних паперів 26.

- фондові показники( індекси)- відображають послідовні зміни цін на фін. ринках і є важливим індикатором, що характериз. Стан і перспективи макроекон. Коньюктури та інвест. клімату в певних країнах та в світ. Економіці вцілому.

За ступенем узагальнення інф-ї такі показники розподіл на:

• інтегральні(осереднені)-хар-ть стан ринку або його сегменту вцілому одним узагальненим показником, наприклад індекс Ду-Джонса;

• часткові- доповнюють інтегральний показник характеристикою зміни курсу акцій або дивіденд віддачі акцій компанії.

За складом об’єктів, що вивч.:

• інтернаціональні- хар-ть стан ринку поза нац. Кордонами .

МРСІ- охоплює весь світ. Ринок. Або його географ. Сектори

• національні показники- хар-ть стан нац. Ринку;

• секторні- відобр. Стан певного внутр.-нац. Ринку.

NYCE- хар-є рух курсу акцій всіх компаній.що котируються на даній біржі.

• субсекторний- хар-є динаміку курсу акцій пев. Груп компаній ( пром, фін., транспортні).

За методом обчислення:

• серії сер.-арифмет. Наявних цін. Котрі відображають зміни курсів груп цін. Паперів.

DJIA=

Де Pit- курс акцій на кін. Дня it;

d- дільник на день t, що змін. При дрібненні акцій . Коли акції діляться такий дільник стає меншим.

Індекс котрий баз. На сер. Початковій вартості цін. Паперів певної групи обчисл. Так:

Індекс і =

Де : Pt- курси акцій на кін. Дня;

Qt- число наяв. В обігу акцій на день;

Pb- курси акцій на кін. Баз. Дня;

Qb- курси акцій на базовий день;

Biy- поч. індексна вартість

25. Міжнар ринки облігацій. 25.

Облігація — це борговий фінансовий інструмент, за яким позичальник (емітент) зобов'язується сплатити кредиторові всю суму боргу плюс проценти протягом певного проміжку часу. Ринок міжнародних облігацій представ двома осн типами облігацій:іноземні облігації-боргові цінні папери випущені нерезидентом у нац фін центрі і деноміновані в нац або іноз валюті ;єврооблігації- боргові цінні папери випущені одночасно на кількох провідних ринках капіталу у валюті третьої країни і купуються між нар інвесторами. Відмінності між цими типами цінних паперів стосуються насамперед сфери та методики їхнього розміщення, режиму оподаткування, обсягу надання інформації при емісії, кола потенційних покупців. Облігації, випуск яких охоплює обидві категорії міжнародних облігацій — іноземні облігації та єврооблігації, — дістали назву глобальних облігацій. До осн учасників цього ринку належать міжнародні позичальники, котрі залучають необхідні фінансові ресурси на міжнародному ринку позичкових капіталів і, відповідно, виступають емітентами цінних паперів. Традиційно виділяють шість категорій емітентів міжна­родних цінних паперів, які застосовують найрізноманітніші стра­тегії залучення фінансування на міжнародних ринках: наднаціональні інституції — міжнар фінан організації, такі як Міжнар банк реконструкції й розвит­ку, Міжнар фінан корпорація, регіональні банки реконструкції й розвитку; суверенні позичальники — національні центральні уряди як роз­винутих країн, так і країн, що розвиваються; субсуверенні позичальники — регіональні уряди, органи муніципальної влади; квазісуверенні позичальники — державні і напівдержавні устано­ви та агенції; фінансові інституції, серед яких найважливіше місце посідають комерційні та інвестиційні банки; корпорації нефін сектора-ТНК та великі нац корпорації. Основними покупцями міжнар цінних паперів є міжна­р інвестори, які поділ: 1) роздрібні інвесто­ри — приватні особи; 2) інституційні інвестори — фінансові інституції, такі як страхові компанії та пенсійні фонди, взаємні фонди та інвестиційні компанії, які інвестують залучені кошти у фінансові активи на професійній основі. Роздрібні інвестори віддають перевагу інвестуванню в єврооблігації, тоді як інституційні інвестори є головними вклад­никами в іноземні облігації. На ринку міжнар облігацій діє незначна кількість основних інвестиційних посередників,котрі укладають переважну частину всіх угод з розміщення облігацій і здійсн переважну частину між нар трансакцій з цінними паперами. Облігації поділяються на різні види залежно від емітента, способу виплати доходу, термінів, на які вони випускаються, умов обігу та надійності.Залежно від емітента, тобто того, хто їх випускає, облігації бу­вають державні, місцеві, інституційні, у тому числі корпоративні.Залежно від способу виплати доходу розрізняють процентні, дис­контні й конвертовані облігації.За терміном випуску розрізняють строкові, безстрокові та об­лігації з правом дострокового погашення.Залежно від прав на їх перехід від одного до іншого власника.За надійністю облігації поділяються на забезпечені та незабезпечені.Забезпечені облігації передбачають гарантії на їх погашення і виплату доходу з дотриманням установлених термінів. Незабезпечені облігації не передбачають встановлення їх забез­печення, на що вказується в умовах випуску.Державні облігації, незалежно від того, вказано об'єкти і форми їх забезпечення чи ні, завжди вважаються забезпеченими, оскільки держава має достатні ресурси і практично збанкрутувати не може. Осн ринками іноз облігацій є Цюріх, Франкфурт, Токіо, Нью-Йорк.