Соціальна інфраструктура

Тут діють санаторії "Стожари" на 100 місць, санаторій "Гуцулка" — 150 місць, санаторій "Верховина" — 80 місць, лікувально-оздоровча база "Зелений бір" — 150 місць, лікувально-оздоровчий комплекс "Сідус" — 15-18 місць, лікувально-оздоровчий комплекс готельного типу "Діанна" на 24 місця.

На даному етапі курорт Східниця, ще недостатньо розвинений у плані інфраструктури.

Перспективи розвитку

Сорок п'ять років минуло з дня відкриття унікального Східницького родо­вища мінеральної води "Нафтуся", яке не має аналогів. Тридцять чотири роки — з часу офіційного державного визнання Східницьких цілющих джерел. Але щодоби десятки тонн такої унікальної цілющої води стікає в землю.

Східницьке родовище мінеральних вод є унікальним за різноманіттям гід­ромінеральної бази і ландшафтио-кліматичними умовами бальнеологічним і кліматичним курортом, який має великі перспективи розвитку як за рахунок ширшого використання відомих ресурсів, так і підтвердження ефективності нових різновидів мінеральних лікувальних вод (з усіх типів мінеральних вод Східниці до Кадастру мінеральних вод України занесено тільки воду типу "Нафтуся". Вивчення гідросульфідних і вуглекислих вод Східниці (зокрема джерел з Н₂5 і С0₂) належить до наукових проблем, які потребують детального аналізу.

2.4. ЛЮБІНЬ ВЕЛИКИЙ

Історія розвитку

Мінеральні джерела були відомі місцевому населенню ще в ХУІст. Польський лікар В.Очко описав їх в трактаті (1578р.), присвяченому бальнеологічному лікуванню. Наприкінці ХУІст. тут була побудована примітивна лікарня; в кінці ХУІІІст. у Любінь Великому лікувались "приїжджі гості". В 1798р. львівський лікар К.Крочкевич в спеціальній брошурі описав лікувальні джерела Любіня Великого. Санаторій "Любінь Великий " обладнав і зареєстрував у 1778р. австрійський підприємець Серж, а територія селища і курорту була власністю графа Яблоновського. Проте курорт майже не розвивався, хворі купалися в примітивних басейнах. Лише наприкінці ХУІІІст. приватні власники Любіня Великого почали будувати приміщення для лікування мінеральними ваннами і торф'яними пелоїдами, а також пансіонати.

Осоливо відомим та престижним став курорт на початку XIX сторіччя, перебуваючи у власності графині Яблоновської. Пізніше курортом володів барон Бруницький, який заклав на території курорту парк, провів каналізацію та водогін. Бурхливий розвиток курорту почався у 1912р. коли провели за­лізницю Львів-Самбір. Підчас першої світової війни курорт був майже повніс­тю зруйнований. З 1921р. він входив у склад Польщі і знаходився у володінні приватних осіб.

/(о 1939 р. — це курорт європейського рівня і комфорту з лісопарком, басейном, бальнеологічним відділенням, фізіотерапією, рибними ставами, автомобільним та залізничним сполученням, банком, поштою, ресторанами, барами, кафе.

В післявоєнний період курорт продовжував розвиватись і тепер на базі родовища мінеральних сульфідних вод функціонує бальнеологічний курорт Любінь Великий загальнодержавного значення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця". На курорті діє цілорічний санаторій "Любінь Великий" на 300 стаціонарних ліжок і курсовий відділ. Його профіль — лікування опорно-рухового апарату, органів кровообігу, нервової системи.