I. До слухання тексту (дотекстовий):

1) зняття труднощів (фонетичних, лексичних, граматичних, смислових, соціокультурних);

2) прогнозування змісту аудіо тексту за його назвою, ілюстрацією, ключовими словами тощо);

3) формулювання комунікативної установки на А тексту та перше прослуховування,

II. Протягом слухання тексту (притекстовий):

4) власне А тексту з звукозапису чи з голосу: учитель читає, а краще розповідає.

III. Після слухання тексту (післятекстовий):

5) перевіряє, як зрозуміли, виходячи з установки (контроль розуміння змісту (основного та повного) аудіотексту);

6) використання змісту тексту для організації усної роботи.

Способи контролю розуміння аудіотексту:

1) невербальні способи: виконання дій, контроль за допомогою цифр, за допомогою облікових карток, виготовлення схем/креслень, підбір малюнків;

2) вербальні способи:

а) репродуктивні (відповіді на запитання, переказ змісту РМ/ІМ: переклад окремих слів, словосполучень, речень; укладання плану; укладання запитань; бесіда за змістом тексту);

б) рецептивні (підтвердження або спростування тверджень; вибір пунктів плану тексту; тести з вибором відповіді).

Отже, ми розглянули А як мету навчання, коли при А учні отримують якусь, навіть елементарну, змістовно-смислову інформацію при роботі з аудіозаписом текстів різного характеру, перегляді озвученого діафільму, відеофільму, кінофрагменту.

Але А використовується і як засіб навчання при ознайомленні учнів з новим мовним і мовленнєвим матеріалом. Це м.б. слово або граматичне явище морфологічного або синтаксичного характеру.

Мета етапу ознайомлення з новою ЛО – продемонструвати учням її значення, форму та вживання. На цьому етапі для засвоєння форми ЛО необхідно

• її багаторазове сприймання учнями;

• для розуміння її значення можна використовувати безперекладний спосіб семантизації або переклад;

• для демонстрації вживання нового слова необхідні ситуації.

Ознайомлення відбувається від сприймання цілого (висловлювання, мовленнєвої одиниці, співвіднесеної з ситуацією) до окремого слова. Використовуючи А як засіб введення нової лексики, вчитель має

• відібрати ситуацію/ситуації для демонстрації комунікативної функції (що можна за допомогою цього слова передати);

• відібрати структуру/структури для презентації ЛО, щоб інтегрувати граматичний, лексичний і фонетичний аспекти висловлювання;

• визначити доцільність використання РМ: забезпечити усвідомлення учнями значення слова (безперекладним шляхом або перекладом) та

• контроль (перевірити, чи зрозуміли діти: конкретними діями або еквівалентами РМ).

Навчання розуміння слів здійснюється при сприйманні учнями не окремих слів, а мовленнєвих одиниць з використанням наочності.

Наприклад, учні через А оволодівають словами big, small,short, long, round, square та ін, в структурі This is a big / small / … box. Перевірка розуміння – коли учень показує відповідний предмет, або коли дає коротку відповідь. Таким чином, відбувається і навчання розуміння структур різного типа: стверджувальних, заперечних, питальних.

Використовуючи А як засіб навчання граматики, учитель повинен

• відібрати ситуацію для демонстрації функції граматичного явища,

• відібрати засвоєну лексику для його відпрацювання,

• врахувати вплив РМ,

• забезпечити розуміння граматичного явища та його контроль.

А використовується при тренуванні учнів з метою засвоєння навчального матеріалу. Г.В.Рогова та І.Н.Верещагіна пропонують 5 груп тренувальних вправ при навчанні А молодших школярів:

1) група вправ на попередження лінгвістичних труднощів (фонетичних, лексичних і граматичних);

2. група вправ, спрямована на розвиток слухової пам'яті;

3. група вправ, спрямована на розвиток уваги учнів;

4. група вправ, спрямована на розвиток уяви;

5. група вправ, спрямована на розвиток логічного мислення.