8

ЛЕКЦІЯ 1. Система фізичного виховання.

План.

1. Фізичне виховання як суспільне явище.

2. Класовий характер фізичного виховання.

3. Ціль і завдання системи фізичного виховання.

4. Основні риси і принципи системи фізичного виховання в нашій країні.

5. Основні напрямки в фізичному вихованні: загальна фізична підготовка, спортивна підготовка.

6. Зв’язок фізичного виховання з розумовим, моральним, естетичним, трудовим.

7.Основні поняття теорії та методики фізичного виховання.

1. Фізичне виховання як суспільне явище.

Фізичне виховання є педагогічним процесом, спрямованим на формування здорового, фізично досконалого, соціально активного і морально стійкого підростаючого покоління. Фізичне виховання вирішує задачі зміцнення здоров'я, всебічного розвитку фізичних і духовних сил, підвищення працездатності, подовження творчого довголіття та життя людей, задіяних у всіх сферах діяльності. У процесі фізичного виховання здійснюється морфологічне (за формою і будовою тіла) і функціональне вдосконалення організму людини, розвиток фізичних якостей, формування рухових умінь, навичок, набувається спеціальна система знань.

Фізичне виховання виникло разом з появою людського суспільства і було обумовлене перш за все соціальними факторами: потребами трудової та військової діяльності людей, потребами взаємних змагань, тощо.

Фізичне виховання – це педагогічний процес спрямований на фізичне і духовне вдосконалення людини, оволодіння нею систематизованими знаннями, фізичними вправами та способами їх самостійного використання протягом усього життя.

Фізичне виховання шляхом проведення обов’язкових занять здійснюється в дошкільних виховних, середніх загальноосвітніх, професійно-виховних та вищих навчальних закладах відповідно до навчальних програм, затверджених у встановленому порядку.

Процес фізичного виховання характеризується такими особливостями:

• по-перше, це добре продуманий, спроектований, завчасно підготовлений процес, який передбачає активну діяльність вчителя, засоби, методи і форми навчання, адекватні поставленим завданням;

• по друге – це процес свідомої і активної участі учнів в вирішенні поставлених завдань шляхом виконання фізичних вправ, формування навичок, удосконалення фізичних якостей, придбання знань;

2. Класовий характер фізичного виховання.

Як будь-яке суспільне явище фізичне виховання носить історичний, а в класовому суспільстві, класовий характер. Це означає, що мета фізичного виховання визначається потребами суспільства, які витікають, насамперед, з певного способу виробництва. Провідну роль в розвитку фізичного виховання відіграє політика керуючого класу та держави.

Основною рушійною силою розвитку суспільства є певні потреби. Потреби визначають поведінку суспільства та окремої особи, їх ставлення до умов життя. Розрізняють потреби особисті (однієї людини), групові (сім’ї, класу тощо) та суспільні (всього суспільства). Крім того, вони бувають матеріальними і духовними. Для забезпечення конкретних потреб у кожному суспільстві формуються відповідні системи. Вони являють собою сукупність певних елементів, об’єднаних в одне ціле спільною функцією для забезпечення тої чи іншої потреби цілого суспільства, групи людей або однієї людиною. Для задоволення потреби у формуванні всебічно розвиненої особистості суспільство формує систему фізичного виховання.

Система фізичного виховання – це історично обумовлений тип соціальної практики фізичного виховання, який включає телеологічні, науково-методичні, програмово-нормативні та організаційні елементи (основи), що забезпечують фізичне виховання громадян.

Елементами системи фізичного виховання є кадри працівників фізкультурного руху і матеріально-технічна база, яка необхідна для забезпечення занять з фізичної культури і спорту.

Система фізичного виховання входить до суспільного виробництва і впливає на нього через суб’єкта виробничих відносин — людину. Вона задовольняє не тільки біологічні потреби в рухах, але і соціальні.

3. Мета і завдання системи фізичного виховання.

Мета – це очікуваний результат діяльності, до якого прагне людина. Вона, як система в цілому, випливає з певних потреб, окремої людини, групи людей, всього суспільства.

Першоюпотребою, яка спонукає людину до руху є багаторічна потреба, пов’язана з розвитком рухового апарата в певному віці.

Другою є потреба у всебічному гармонійному розвитку особистості.

Третя потреба пов’язана зі здоров’ям. Заняття фізичними вправами сприяють поліпшенню фізичного і духовного здоров’я.

Четверта потреба полягає у підготовці членів суспільства до високопродуктивної праці та оборони своєї Батьківщини. Ця потреба була однією з об’єктивних причин виникнення фізичного виховання в первіснообщинного суспільстві. Вона визначає прикладність фізичного виховання, його практичну роль у суспільстві.

П’ята потреба пов’язана з необхідністю навчатись раціонально організовувати дозвілля і проводити вільний час, наповнюючи його зміст фізичними вправами.

Шоста потреба передбачає прагнення людей до спілкування та згуртування у групи для здійснення спільних дій.

Таким чином мета системи фізичного виховання може бути визначена як задоволення певних потреб суспільства та окремих його громадян, пов’язаних з біологічним і духовним розвитком, здоров’ям та високопродуктивною працею і захистом від несприятливих природних та соціальних факторів.

Будь-яка мета реалізується шляхом її конкретизації в цілому комплексі послідовних, тісно взаємопов’язаних завдань.

У процесі фізичного виховання вирішується багато завдань, але всі вони можуть бути умовно об’єднані у три групи: освітні, оздоровчі, виховні.

Освітні завдання:

• зробити надбанням кожного базові науково-практичні знання, нагромаджені у сфері фізичної культури;

• забезпечити раціональне формування індивідуального фонду рухових умінь і навичок, необхідних у житті, та довести їх до рівня досконалості;

навчити кожного застосовувати набуті знання і навички у повсякденному житті з метою самовдосконалення.

В цьому контексті освітні завдання виступають, як обслуговуючі щодо оздоровчих та виховних.

Оздоровчі завдання:

• забезпечення оптимального розвитку фізичних якостей;

• зміцнення і збереження здоров’я;

• удосконалення будови тіла і формування постави;

• забезпечення творчого довголіття як наслідок вирішення попередніх завдань.

Виховні завдання:

• розвиток інтелекту та утвердження життєвого оптимізму;

• патріотичне та моральне загартування молоді, виховання волі;

• виховання любові до праці;

• розширення сфери естетичного впливу навколишнього середовища на особу.