2. Зміст навчання іноземної мови та його компоненти

У дидактиці та методиці навчання іноземної мови зміст навчання визначається як багатокомпонентна категорія.

Схема 2.1. Зміст навчання іноземної мови

До основних компонентів змісту навчання іноземної мови (С.Ю. Ніколаєва) відносяться такі компоненти:

1. Сфери спілкування, теми, ситуації.

2. Мовний (фонетичний, лексичний, граматичний), мовленнєвий (тексти, діалоги та інші інформаційні матеріали), країнознавчий та лінгвокраїнознавчий навчальний матеріал.

3. Знання, навички та вміння мовлення.

Розглянемо їх детальніше. Розпочнемо з першого компонента

1. Сфери спілкування, теми, ситуації.

Учені-методисти розглядають тему як потенційний акт комунікації, як ймовірний текст, який подається в узагальненому, згорнутому вигляді (наприклад у формі короткої тези) і підлягає розгортанню у мовленні. Наприклад: «Моя сім’я», «Моє рідне місто», «Святкування Нового року» тощо, «Моє рідне місто», «Святкування Нового року» тощо. На одну й ту саму тему можна спілкуватися у різних ситуаціях, за різних обставин дійсності.

Для кожної теми визначають підтеми (ситуації спілкування). Під комунікативною ситуацією розуміють сукупність умов (мовленнєвих і немовленнєвих), в які ставиться той, хто говорить, і які викликають у нього потребу говорити (Г.В. Рогова).

Комунікативну ситуацію зумовлюють такі чинники:

1) обставини дійсності, в яких відбувається комунікація (місце, час);

2) учасники спілкування (вік, соціальний статус, соціальні ролі), а також зумовлені соціальними ролями стосунки між комуні кантами;

3) мовленнєві наміри комуні кантів;

4) реалізація самого акту спілкування, який створює нові стимули до мовлення.

При комунікативно орієнтованому навчанні іноземної мови ситуації є основою навчання спілкуванню, а саме: основою добору та організації мовленнєвого матеріалу, засобом презентації матеріалу, умовою формування мовленнєвої навички, умовою розвитку мовленнєвого вміння.

Вченими-методистами (Ю.І.Пассов, В.Л. Скалкін, Е.П. Шубін та ін.) визначені численні типові комунікативні ситуації, які, за критерієм схожості, об’єднуються у великі групи, сфери спілкування.

Сфера спілкування – це сукупність комунікативних ситуацій, що характеризуються однотипністю мовленнєвого мотиву індивіда, відносин між комунікантами та умов спілкування (В.Л. Скалкін).

У Державному Стандарті базової і повної середньої освіти, з урахуванням Загальноєвропейських Рекомендації з мовної освіти, виділяють такі сфери спілкування:

- особистісну,

- публічну,

-професійну,

- освітню.

Особистісна сфера охоплює родинні стосунки та індивідуальні соціальні види діяльності (сферу особистих інтересів). Центром цієї сфери є дім, сім’я, друзі.

Публічна (суспільна) сфера стосується усього того, що пов’язане із звичайними соціальними видами взаємодії, такими як: ділові та адміністративні установи, сервіс, культура і дозвілля суспільного характеру, засоби зв’язку тощо.

Професійна сфера охоплює все, що пов’язане з людською діяльністю і стосунками у процесі виконання професійних обов’язків.

Освітня сфера передбачає участь суб’єкта навчання в організованому навчальному процесі. Вочевидь, це стосується таких важливих моментів шкільного життя як улюблені навчальні предмети, розпорядок дня, шкільне помешкання тощо.

Наступний компонент змісту навчання це:

2. Мовний (фонетичний, лексичний, граматичний), мовленнєвий (тексти, діалоги та інші інформаційні матеріали), країнознавчий та лінгвокраїнознавчий навчальний матеріал (тексти країнознавчого характеру, ілюстративні матеріали, різноманітні засоби масової інформації, які можна використати у навчальному процесі (преса, телебачення, кіно тощо).

Навчальний матеріал забезпечує можливість здійснювати спілкування в усній та писемній формах.

Третім компонентом змісту навчання є: