Тема 1. Предмет і завдання ґрунтознавства

1. Поняття про грунт.

2. Ґрунтознавство як наука, його основні положення.

3. Короткий огляд історії вивчення ґрунту.

4. Методологія і методи дослідження ґрунту.

5. Значення ґрунтознавства для фізичної географії, екології та охорони навколишнього середовища.

Ґрунтознавство - самостійна наука, предметом вивчення якої є ґрунт, його походження, розвиток, будова, склад, властивості і закономірності розповсюд­ження на поверхні суші, формування і розвиток родючості. Важливими розділами науки ґрунтознавства є генезис і класифікації грунтів, & фізика, хімія, біологія, географія, картографія.

Перше наукове визначення ґрунту дав В. В. Докучаєв у праці "Лекції з ґрунтознавства" (1901): "грунтом треба називати "денні" або зовнішні горизонти гірських порід (будь-яких), природно змінених сумісною дією води, повітря і різних організмів, живих і мертвих". Учений ставив грунт у ряд самостійних природних тіл, які якісно відрізняються від інших, мають свій вік, історію утворення. Вчені II. А. Костичев, В. Р. Вільямс звертали свою увагу насамперед на функції ґрунту, пов'язані з рослинами, які ростуть на ньому. В. Р. Вільямс вважав головною властивістю ґрунту, що відрізняє його від усіх інших природних тіл, його родючість, а саме здатність грунту безперервно постачати рослини необхідним запасом води та їжі. Д. Г. Віденський (1945) вважав, що ґрунт є самостійним природним тілом, утворене шляхом сполучення та взаємодії геологічних процесів із біологічними і яке володіє... родючістю

Основоположник вчення про біосферу В. І. Вернадський (1863-1945) стверд­жував, що грунт - це біокосне тіло. Біокосність полягає у тому, що, як і будь-який компонент біосфери, грунт є поєднання живої і неживої природи. Йому притаманні властивості живих організмів (утворення, розвиток, зрілість) та неживих форм (мінеральний та елементний склад, фізичні та хімічні властивості). 1.1. Назаренко (2003) дає таке визначення грунту.

Ґрунт - це складна полідисперсна, гетерогенна, відкрита чотирифазна структурна система в поверхневій частиш кори вивітрювання гірських порід, що володіє родючістю і є комплексною функцією гірської породи, організмів, клімату, рельєфу і часу.

Ґрунт розміщується між літосферою, атмосферою і гідросферою, він формує особливу геосферу - педосферу, або ґрунтовий покрив Землі, а іакож є компо­нентом біосфери - області поширення життя на Землі.

В основу вчення про ґрунт В. В. Докучаєв (1846-1903) поклав генезис, тобто походження, розвиток і еволюцію грунту як самостійного природного історичного тіла.

При пізнанні грунтів і ґрунтового покриву планети ґрунтознавство тісно зв'язане з іншими науками як фундаментальними (фізика, хімія, математика), так і природничими (геологія, фізична географія, мінералогія) та агробіологічного циклу (біологія, біохімія, агрохімія, землеробство) й іншими.

Найбільш важливими розділами ґрунтознавства є:

- учення про формування й розвиток (генезис) ґрунтів;

- учення про ґрунтовий покрив (екологія та географія ґрунтів);

- учення про родючість ґрунтів і принципи його регулювання різними заходами;

- учення про охорону ґрунтового покриву. Основними положеннями ґрунтознавства є:

- поняття про грунт як самостійне природно-історичне тіло, яке формується в часі і просторі під впливом факторів ґрунтоутворення;

- учення про фактори та умови ґрунтоутворення (клімат, рельєф, грунтоутворюючі породи, живі організми);

- учення про грунтоутворюючий процес як складний комплекс елементарних ґрунтових процесів;

- учення про родючість грунту - його основну генетичну властивість;

- принципи систематики й класифікації ґрунтів;

- учення про зональність грунтів.

Офіційною датою народження ґрунтознавства вважається 1883 р., коли вперше сформував теоретичні концепції цієї науки В. В. Докучаєв у праці "Російський чорнозем".

Значний вклад у становлення докучаєвського вчення про ґрунт внесли його учні і сподвижники: М. М. Сибірцев (1860-1900) написав перший підручник ґрунтознавства, П. А. Костичев (1845-1895) заклав наукові основи агрогрун­тознавства, П. А. Коссович (1862-1915) - один з основоположників вивчення фізичних, хімічних і агрохімічних властивостей ґрунтів.

Важливий внесок у розвиток ґрунтознавства зробили такі вчені, як В. І. Вернадський (1863-1945) — засновник біогеохімії та сучасного вчення про біосферу, К. Д. Глінка (1867—1927), котрий написав фундаментальний підручник з ґрунтознавства, Г. М. Висоцький - розробив основи вчення про водні властивості, водний режим фунтів, К. К. Гедройц (1872-1932) дав глибокий аналіз колоїдних властивостей фунтів, фунтовий колоїдний комплекс.

Найбільш важливі досягнення післявоєнного періоду пов'язані з такими вченими-ґрунтознавпями, як Л. І. Прасолов, І. П. Герасимов, М. М. Розов, Б. Б. Полинов, В. А. Ковда, М. А. Глазовська, І. В. Тюрін, М. М. Коконова, В. В. Пономарьова, А. А. Роде, О. Н. Соколовський та інші.

Перші відомості про ґрунтовий покрив України були на початку XIX століття. Розвиток географи і картографії фунтів пов'язані з дослідженнями В. В. Докучаєва у Полтавській губернії в 1888-1894 рр.

У 1926—1928 рр. у республіці обстежені фунти на значній території лісостепової і степової зон. У 1928 р. випущена перша оглядова фунтова карта республіки в масштабі 1:1000000.

Починаючи з 1957 рр., в Україні розгорнуто великі фунтово-картографічні роботи з дослідження фунтів і складання фунтових карт у кожному господарстві. Кожне господарство отримало фунтову карту в масштабі 1:10000 або 1:25000 з комплектом картофам і пояснювальний текст до них.

У вивчення фунтового покриву України значний вклад внесли Г. Г. Махов, О. Н. Соколовський, Г. С. Гринь, О. М. Грінченко, Н. Б. Вернандер, М. М. Годлін, Г. Н. Самбур, С. А. Скорина, І. М.Гоголєв, Г. О. Андрущенко, В. І. Канівець, 1.1. Назаренко, Д. Г. Тихоненко, С. Т. Вознюк, Р. С. Трускавецький, В. В. Мед-вєдєв, М. І. Полупай і інші.

Дані про грунти України надруковані в таких виданнях: "Атлас появ Украинской ССР" (1979), "Черноземн СССР" (1981), "Полевой определитеап. почв" (1981), "Почвм Украиньї и повьппение их плодородия"(1988) тощо.

Методологічною основою науки є діалектичний метод пізнання, що розглядає процеси і системи у постійній динаміці, розвитку та взаємозв'язку.

Ґрунтознавство як наука використовує два основні методичні принципи:

ІЛсторико-геоморфологічний, який враховує умови, шляхи утворення і вік тих елементів рельєфу, на яких розвинуті ті чи інші види грунтів.

2. Ґрунтово-геохімічний підхід, що вивчає хімічні процеси ґрунтоутворення у часі і просторі.

Вивчення ґрунтового покриву здійснюється шляхом використання певних методів дослідження ґрунтів.

Основні з них:

- профільний - передбачає вивчення грунту з поверхні на всю глибину його товщі, послідовно, по генетичних горизонтах до материнської породи,

- морфологічний - пізнання властивостей грунтів за зовнішніми ознаками (забарвлення, структура, складення, новоутворення, глибина і послідовність залягання горизонтів);

- порівняльно-географічний; ^- гіорівняльно-іеторичний;

- метод ґрунтових монолітів;

- метод ґрунтових лізиметрів;

- метод ґрунтових витяжок;

- радіоізотопні методи;

- лабораторно-експериментальні методи (фізичні, фізико-хімічні, хімічні і біологічні методи)

Ґрунтовий покрив є самостійною складною біологічною оболонкою земної кулі. ҐІедосфера (ґрунтовий покрив) перебуває у безпосередній взаємодії з іншими оболонками планети, бере участь у складних процесах обміну й перет­ворення енергії та речовин на земній кулі та відіграє велику загальнопланетарну (глобальну) роль.

Ось найголовніші глобальні функції ґрунту:

- забезпечення життя на Землі;

- забезпечення постійної взаємодії великого геологічного і малого біологічного кругообігу;

- регулювання хімічного складу атмосфери і гідросфери;

- регулювання біосферних процесів;

- акумуляція активної органічної речовини й пов'язаної з нею хімічної енергії на земній поверхні.

Виконуючи соціально-економїчну функцію, ґрунт займає чимале місце у житті і діяльності людини. Ґрунт (земля) в сільському господарстві є основним засобом виробництва, об'єктом праці. Землеробство та інші галузі сільського госпо­дарства прямо чи опосередковано базуються на використанні потенційних мож­ливостей ґрунтової родючості і впливають на суть сучасних ґрунтових процесів, тому важливим є раціональне використання та охорона грунтів.

Ґрунтознавство І географія грунтів мають неабияке значення в розвитку екологічної географії.

Оцінка окремих регіонів неможлива без знання ґрунтового покриву й рівня його родючості. Генетичне ґрунтознавство є одним із джерел вчення про ланд­шафти. Основоположник ландшафтно-геохімічного напрямку в географії Б. Б. Полинов писав: ;

"Ґрунт - не тільки один із компонентів ландшафту, але і його показник: грунт - дзеркало ландшафту".

Отже, без знання ґрунтознавства неможливо осягнути взаємозв'язки, які встановлюються між компонентами екосистеми.

Контрольні питання

1. Визначте поняття "грунт", охарактеризуйте етапи його становлення.

2. Охарактеризуйте ґрунтознавство як науку, його основні положення.

3. Зв'язок ґрунтознавства з іншими науками, основні розділи ґрунтознавства.

4. Назвіть основні методи вивчення ґрунту, методологічні принципи генетичного ґрунтознавства.

5. Дайте визначення ролі грунту в природі і суспільстві, чому ґрунт є основним засобом виробництва у сільському господарстві?