
- •1. Завдання на розрахунково-графічну роботу.
- •2. Структурний аналіз механізму.
- •2.1. Основні поняття та визначення.
- •2.2. Структурна схема механізму.
- •2.3. Кінематичні пари.
- •2.4. Ступінь рухливості механізму.
- •2.5. Побудова груп Ассура.
- •2.5.1. Остання група Ассура.
- •2.5.2. Початковий механізм.
- •3. Кінематичний аналіз кулісного механізму.
- •3.1. Визначення швидкостей точок ланок і кутових швидкостей ланок.
- •3.1.1. Загальні відомості про побудову плану швидкостей.
- •3.2. Визначення прискорень точок ланок і кутових прискорень ланок.
- •3.2.5. Визначення кутового прискорення куліси .
- •4. Кінематичний аналіз кривошипно-повзункового механізму.
- •4.1. Визначення швидкостей точок ланок і кутових швидкостей ланок.
- •4.1.1. Загальні відомості про побудову плану швидкостей.
- •4.1.3. Визначення обертальної швидкості та швидкості .
- •4.2. Визначення прискорень точок ланок і кутових прискорень ланок.
- •4.2.3. Визначення прискорення повзуна та прискорення точки шатуна .
- •4.2.4. Визначення кутового прискорення шатуна .
- •5. Кінематичне дослідження механізму методом характеристик механізму.
- •5.1. Визначення характеристик механізму.
- •5.2. Визначення лінійних і кутових швидкостей.
- •5.3. Визначення лінійних та кутових прискорень.
- •6. Графічні засоби визначення кінематичних параметрів.
- •6.1. Графічне диференціювання.
- •6.2. Графічне інтегрування.
- •7. Правила оформлення розрахунково-графічної роботи.
- •7.1. Пояснювальна записка.
- •7.2. Загальні правила виконання креслень.
3.2. Визначення прискорень точок ланок і кутових прискорень ланок.
Для побудови плану прискорень використовують план швидкостей і вихідні дані. Довжини відрізків на плані прискорень потрібно визначати за можливістю з точністю до десятих міліметра.
3.2.1. Загальні відомості про побудову плану прискорень.
Для механізмів з твердими та жорсткими ланками план прискорень будують на основі теорії плоско-паралельного руху твердого тіла та теорії складного руху. План прискорень будуємо за рівнянням (відповідно до теореми Коріоліса про абсолютне прискорення точки
.
(3.6)
В
цьому рівнянні позначаються наступні
прискорення:
- точки
(в якості полюса можна обрати будь-яку
точку твердого тіла),
- переносне (прискорення точки
- тієї точки середовища, з якою в певний
момент знаходиться в контакті точка,
що здійснює складний рух),
- відносне,
- коріолісове (поворотне). З урахуванням
(
),
запишемо
.
(3.7)
Відзначимо,
що коріолісове прискорення точки при
непоступальному переносному русі
характеризує зміну одразу двох швидкостей
– відносної за напрямом і переносної
за величиною. Ці зміни є наслідком
обертання рухомої системи координат і
переміщення точки відносно осі обертання.
Всі побудови мають бути прив’язані до
полюса плану прискорень
.
При побудові плану прискорень механізму
будемо використовувати наступне правило:
Прискорення довільної точки плоскої фігури дорівнює геометричній сумі прискорення полюса та прискорення цієї точки в її обертанні разом з плоскою фігурою навколо полюса.
Вихідними даними для побудови плану прискорень механізму є відомі геометричні розміри ланок механізму, кінематичні параметри, що задані або визначені в розділі 3.1.
3.2.2.
Визначення прискорення
точки
.
В
загальному вигляді прискорення
,
де
- нормальне, а
- дотичне (тангенційне) прискорення.
Перше з вказаних відповідає за зміну
напряму руху тіла, а друге - за зміну
величини швидкості. Через постійність
тангенційна складова відсутня
,
тому
.
Нормальне
прискорення
,
вектор
спрямований за радіусом
до центру обертання
.
=720,45=22,05 м/с2. (3.8)
Обираємо
масштаб плану прискорень
.
Знайдемо довжину відрізка
,
який зображує вектор прискорення
на плані:
=
=88,2
мм. (3.9)
З полюса плану прискорень відкладаємо вказаний відрізок у напрямі, паралельному .
3.2.3.
Визначення коріолісова прискорення
.
Коріолісове прискорення викликано з одного боку зміною напряму вектора відносної швидкості через поворот переносної системи, а з іншого – зміною величини вектору переносної швидкості через переміщення точки в результаті відносного руху. Величина коріолісова прискорення визначається за формулою
=21,6942,35=7,962
м/с2.
(3.10)
На
плані прискорень це прискорення зображує
відрізок
,
довжина якого визначається
=
=31,85
мм. (3.11)
Напрям
вектора
отримуємо, повертаючи вектор
навколо точки
по напряму обертання куліси на кут 90.
З формули (3.10) бачимо, що
=0,
якщо
=0
або
=0.
3.2.4.
Визначення прискорення
точки
та відносного
прискорення
.
Вектор
переносного прискорення розкладаємо
на нормальну та дотичну складові
(
).
Нормальне переносне прискорення дорівнює
=1,69421,24=3,558
м/с2.
(3.12)
Визначимо
довжину відрізку
,
який зображує вектор прискорення
на плані
=
=14,2
мм. (3.13)
Вектор
дотичного переносного прискорення
спрямований через точку
.
Його величина невідома, лінія дії
проходить через точку
перпендикулярно до осі куліси
,
тому
на плані прискорень проводимо через
точку
лінію
,
перпендикулярну відрізку
.
Величина
відносного прискорення
невідома, лінія дії вектора
спрямована вздовж куліси, через точку
проводимо лінію
,
паралельну осі куліси. Перетин прямих
та
визначає точку
,
відрізок
зображує в прийнятому масштабі дотичне
прискорення точки
,
відрізок
- відносне прискорення. Їхні довжини
=34
мм,
=45
мм. Напрям відносного прискорення
протилежний напряму швидкості
,
тому в дійсності величина
є від’ємною, тобто рух сповільнений.
Для знаходження величин невідомих прискорень необхідно довжини відповідних відрізків помножити на масштаб
=340,25=8,50
м/с2,
(3.14)
=450,25=11,25
м/с2.
(3.15)
Повне
прискорення точки
=
=9,215
м/с2,
на Рис.3.2 зображує відрізок
.