Григір Михайлович Тютюнник (05.12.1931-06.03.1980)

Майбутній український письменник народився в селянській родині. Під час війни жив у свого дядька на Донбасі, навчався в училищі. Тяжкі умови дитинства хлопця відіграли згодом істотну роль і у виборі тем та сюжетів, і у формуванні світосприймання майбутнього письменника з його драматичністю як основною домінантою: рання втрата батька, життя вдалині від матері, завдані війною моральні й матеріальні втрати тощо.

Перше знайомство письменника з читачем відбулося в 1961 році – було надруковано оповідання «В сутінки». 1966 p. вийшла перша його книжка «Зав'язь», яка стала однією з тих книжок, які засвідчили новий злет української прози і зробили популярним ім'я Гр. Тютюнника, воднораз вирізнивши його серед творчої молоді. Журнал «Дружба народов» відзначив оповідання Григора Тютюнника як кращі в своїх публікаціях 1967 року. У 1968 році «Литературная газета» оголосила всесоюзний конкурс на краще оповідання. Григору Тютюннику було присуджено премію за оповідання «Деревій». Твір дав назву збірці 1969 року, до якої увійшли повість «Облога» та кілька оповідань. Деякі з творів письменника були екранізовані.

У 1989 році його творчість була посмертно відзначена Державною премією ім. Т. Г. Шевченка.

Висновки

Покоління інтелігенції, яке пройнялося вірою в оновлення суспільства, торжество свободи і демократії, названо «шістдесятниками», оскільки вершина його творчості припала на початок 60-х років ХХ століття. Це покоління, маючи високий освітній рівень, художній смак і непересічний талант, а передусім – громадянське сумління, щиро прагнуло до нового, прогресивного, а не скованого догмами «соцреалізму». Це був моральний, етичний спротив блискучої когорти талановитих особистостей тоталітарному режимові. У середовищі шістдесятництва панувала висока культурна і моральна атмосфера, чутливість до нових ідей. Воно протистояло як офіційній тоталітарній ідеології, так і примітивізмові. Воно об'єднувало людей різних поглядів і національностей, які, однак, ніколи не оголошували один одного ворогами, тому що в той час усім однаково потрібна була свобода, а майбутня демократична українська державність уявлялася ймовірним гарантом такої свободи. Своєю творчою діяльністю шістдесятники здійснили прорив у системі офіційної радянської культури, розпочали нове українське національне відродження.

Митці-шістдесятники піддавалися критиці, репресувалися, їх твори зацензурювали та забороняли. Але зникали старі митці, а з’являлися нові. Пам’ять про кожного була і є вічна. Шістдесятники зробили величезний внесок в історію української культури. Вони не лише пробуджували національний дух українських громадян, вони пронесли інформацію про тогочасну Україну і українцям, і за кордон, а також донесли її до нашого часу.

Список використаної літератури

1. Касьянов Г. В. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х рр. – К., 1995.

2. Пахльовська О. Українські шістдесятники: філософія бунту // Сучасність. – 2000. – № 4.

3. Ірина Жиленко. Homo feriens. – К., Смолоскип. – 2011.