0 Y2 y0 y1 y (дохід, випуск)

Рис. 4. Модель "вилучення – ін'єкції"

Приріст будь-якого компонента автономних витрат (C + I + G + NX) викликає дещо більший приріст сукупного доходу Y завдяки ефекту мультиплікатора.

Мультиплікатор автономних витрат (мультиплікатор Кейнса) – відношення зміни рівноважного ВВП до зміни будь-якого компонента автономних витрат.

m = , де

m – мультиплікатор автономних витрат;

 Y – зміна рівноважного ВВП;

А – зміна автономних витрат, незалежно від динаміки Y.

A = (c₀ + i₀ + G + NX)

Мультиплікатор показує, у скільки разів сумарний приріст або скорочення сукупного доходу перевищує початковий приріст або скорочення автономних витрат.

3. Рецесійний та інфляційний розриви.

Рецесійний розрив – величина, на яку повинен зрости сукупний попит (сукупні витрати), щоб підвищити рівноважний ВВП до неінфляційного рівня повної зайнятості.

(104)

Якщо фактичний рівноважний обсяг випуску Y₀ нижче потенційного Y* (див рис. 3), то це означає, що сукупний попит неефективний, тобто сукупні витрати недостатні для забезпечення повної зайнятості ресурсів, хоча рівновага AD=AS досягнута. Недостатність сукупного попиту здійснює депресивний вплив на економіку.

E = Y

Е В

Рецесійний розрив

E = C + I + G + Xn

А

45°

Y₀  Y* Y

Рис. 5

Щоб подолати рецесійний розрив і забезпечити повну зайнятість ресурсів, необхідно простимулювати сукупний попит і “змістити” рівновагу з точки А в точку В. При цьому приріст рівноважного доходу Y складає:

Y = Величина рецесійного розриву х Величина мультиплікатора автономних витрат

Інфляційний розрив – величина, на яку повинен скоротитися сукупний попит (сукупні витрати), щоб знизити рівноважний ВВП до неінфляційного рівня повної зайнятості.

Якщо фактичний рівноважний рівень випуску Y₀ (див мал. 4) більше потенційного Y*, то це означає, що сукупні витрати надлишкові. Надмірність сукупного попиту викликає в економіці інфляційний бум: рівень цін зростає тому, що фірми не можуть збільшувати виробництво адекватно зростаючому сукупному попиту, оскільки всі ресурси вже зайняті.

. E= Y

Е

E = C + I + G + Xn

Інфляційний розрив А

B

45°

Y*  Y₀ Y

Рис. 6. Інфляційний розрив

(105)

Подолання інфляційного розриву передбачає стримування сукупного попиту і “зміщення” рівноваги з точки А в точку В (повна зайнятість ресурсів). При цьому скорочення рівноважного сукупного доходу Y складає:

Y = - Величина інфляційного х Величина мультиплікатора

Розриву автономних витрат