2. Модель "інвестиції – заощадження"
Дохід від реалізації виробленої продукції можна одержати тільки після сплати податків:
Y' = Y – T. Частину цього доходу домогосподарства можуть заощадити.
Заощадження являють собою вилучення витрат з потоку "витрати – доходи":
S = Y – C
Споживання зменшується і стає меншим за загальний обсяг виробництва. Викупити на ринку всю вироблену продукцію стає неможливо.
Фірми ж не продають усю вироблену продукцію споживачам, частина її стає інвестиційним товаром і реалізується всередині підприємницького сектору. Тому інвестиції розглядаються як "ін'єкції" (доповнення) витрат у потік "доходи – витрати", а це в свою чергу, доповнює споживання. Отже інвестиції є компенсацією на заощадження.
Якщо S < Ip, обсяг ВВП буде нижчим за рівноважний рівень (Y < Y0).
Якщо S > Ip, обсяг ВВП перевищуватиме рівноважний рівень (Y > Y0).
Якщо S = Ip, обсяг ВВП збігатиметься з рівноважним рівнем ( Y < Y0).
S = Ip означає, що вилучення засобів виробництва на заощадження повністю компенсується ін'єкціями інвестицій.
Ця рівність визначає рівновагу ВВП.
Модель "вилучення – ін'єкції" подається у такій графічній інтерпретації.
З
аощадження
(S) S
та інвестиції (I)
S > Ip
I
p
S < Ip
Y0 Y (дохід, випуск)
Рис. 2. Модель "інвестиції - заощадження"
Графічно рівновагу ВВП можна визначити у точці перетину кривої заощаджень S і планових інвестицій Ip. У точці рівноваги А домогосподарства мають намір заощадити стільки ж, скільки підприємці бажають інвестувати.
Якщо фактичний дохід перевищує рівноважний рівень, має місце скорочення виробництва: Yf > Y0/
Якщо фактичний дохід менший за рівноважний рівень, спостерігається тенденція до зростання виробництва: Yf < Y0.
(95)
Класична економічна теорія виходить з двох основних положень.
По-перше, стверджується, що навряд можлива ситуація, за якої рівень сукупних витрат Y = C + I + G + Xn, буде недостатнім для закупівлі продукції, виготовленої при повній зайнятості ресурсів (тобто навряд можлива ситуація, коли AD AS).
По-друге, навіть якщо така ситуація виникне, то зразу ж зміняться ЗП, ціни і ринкова ставка процента, і слід за спадом сукупного попиту відбудеться швидкий і вкрай незначний спад виробництва, що стабілізує ситуацію. Важливо, що грошовий ринок завжди гарантує рівність інвестицій і заощаджень і, отже, повну зайнятість ресурсів. Можливе лише “добровільне” безробіття в межах її природного рівня. Це означає, що у точці рівноваги AD і AS обсяг виробництва Y завжди дорівнює потенційному Y*.
Кейнсіанська економічна теорія заперечує існування такого механізму саморегулювання. На основі емпіричних даних, одержаних у період Великої депресії, Дж.Кейнсу вдалося довести, що повна зайнятість в нерегульованій економіці може виникнути тільки випадково. Рівновага попиту і пропозиції (див мал. 1), як правило, не співпадає з повною зайнятістю ресурсів: у точці А встановлюється рівняння AD = AS, але рівноважний обсяг виробництва Y0 Y*.
Р
LRAS
A
S
А
Р
0
AD
Y0 Y* Y, дохід
Рис. 3. Невідповідність між рівноважним та потенційним обсягом виробництва за Кейнсом
Згідно з класичною економічною теорією основним фактором, що визначає динаміку заощаджень і інвестицій, є ставка проценту: якщо вона зростає, то домашні господарства починають відносно більше зберігати і менше споживати з кожної додаткової одиниці доходу. Зростання заощаджень домогосподарств з часом приводить до зниження ціни кредиту, що забезпечує зростання інвестицій.
(96)
Відповідно до кейнсіанської економічної теорії не ставка процента, а величина використовуваного доходу домогосподарств є основним фактором, який визначає динаміку споживання. При цьому зберігається та частина доходу, яка залишається після здійснення усіх споживчих витрат. Вплив ставки процента (вторинне) і відіграє відносно невелику роль по відношенню до впливу доходу на споживання і заощадження. У той же час динаміка інвестицій визначається перш за все динамікою процентних ставок, що знаходить відображення у відповідних функціях споживання, заощаджень і інвестицій.
Неспівпадіння планів інвестицій і заощаджень обумовлює коливання фактичного обсягу виробництва навколо потенційного рівня, а також невідповідність фактичного рівня безробіття величині NAIRU. Цим коливанням сприяє низька еластичність заробітної плати і цін у бік зниження. Тому циклічне безробіття, яке має вимушений, а не добровільний характер, є економічною закономірністю.
Рівноважний рівень випуску Y0 може коливатися у відповідності зі зміною будь-якого компоненту сукупних витрат: споживання, інвестицій, державних витрат або чистого експорту. Збільшення будь-якого з цих компонентів переміщує криву планових витрат угору і сприяє росту рівноважного рівня випуску. Зменшення будь-якого з компонентів сукупного попиту супроводжується спадом зайнятості і рівноважного випуску.
Зростання кожного з цих компонентів зміщує криву планових витрат вгору і збільшує рівноважний випуск Y0 (рис , пряма Е1). Скорочення будь-якого з компонентів зсуває криву планових витрат вниз (пряма Е2). Це супроводжується спадом рівноважного випуску і зайнятості.
В итрати, Е
Е1
Е 0
Е2
