3. В залежності від обсягу виробництва усі витрати підприємства можна розподілити на постійні та змінні.

Постійні витрати (амортизація, оренда приміщень, податок на майно, погодинна оплата праці робітників, зарплата і страхування адміністративно-господарського апарату залишаються стабільними при зміні обсягу виробництва).

Змінні витрати (відрядження, зарплата виробничих працівників, сировина, матеріали, технологічне паливо, електроенергія) залишаються пропорційними обсягу виробництва продукції.

Лінія витрат при наявності постійних та змінних витрат являє собою рівняння першого ступеня:

У = а + вх;

де У - сума витрат на виробництво продукції,

а - абсолютна сума постійних витрат,

в - ставка змінних витрат на одиницю продукції,

х - обсяг виробництва продукції.

4. За складом витрати поділяються на одноелементні (прості) і комплексні (складні).

До простих належать витрати, які за економічним змістом не поділяються на складові частини. Наприклад, вартість кормів, насіння, мінеральних добрив, амортизація основних засобів, оплата праці робітників тощо.

До комплексних належать витрати, які складаються з декі­лькох елементів. Так, послуги вантажного автотранспорту оці­нюються за вартістю виконаних тонно-кілометрів, яка складаєть­ся із вартості нафтопродуктів, заробітної плати водія, амортизації автомобіля тощо.

5. За економічним змістом витрати поділяють на матеріальні витрати і витрати живої праці.

До матеріальних витрат належать;

- вартість використаної сировини та матеріалів, насіння, кор­мів, мінеральних добрив, нафтопродуктів;

- вартість використаних у процесі виробництва основних засо­бів на суму їх зносу (амортизації).

До витрат живої праці належать витрати на оплату праці, а також нарахування на неї (відрахування на соціальні заходи).

6. Залежно від матеріально-речової форми понесених підприємс­твом витрат усі вони поділяються на готівкові і безготівкові.

Готівкові - це такі витрати, що формуються і покриваються за ра­хунок готівки. До них відносять заробітну плату працівників, що видається грошима, витрати на страхування посівів, майна, на ресурси, що купуються, оплату сервісних послуг та ін.

Безготівкові - це витрати, що не вимагають для їх по­криття вільних грошових коштів. До них відносять амортизацію основних виробничих засобів, власні корми, насіння, посадковий матеріал, оплату праці натурою.

7. За роллю і значенням у створенні продукції ви­трати поділяються на основні (обов'язкові) та неосновні (не­обов'язкові).

Основні витрати безпосередньо пов'язані з тех­нологічний процесом. Без них виробництво даного виду продукції неможливо взагалі (наприклад, витрати на сировину, заробітну плату тощо).

Неосновні (необов'язкові) витра­ти—- це такі витрати, без яких виробництво продукції можли­ве, але з меншою ефективністю. Наприклад, у сільському господарстві урожай можна отримати без застосування мінеральних добрив, хоч рівень урожайності культур буде в цьому випадку значно нижчий, ніж при застосуванні такого ресурсу.

Розкриємо класифікацію витрат підприємства за видами господарської діяльності (відповідно до Національних стандартів бухгалтерського обліку – Стандарт 16 “Витрати”).

Витрати, пов'язані зі звичайною діяльністю - це всі види витрат підприємства при його функціонуванні у звичайних умовах.

Витрати, пов'язані з надзвичайною діяльністю виникають у надзвичайних умовах: ліквідація наслідків стихійних лих, техногенних аварій, катастроф, пожеж або витрати на заходи для їх попередження.

Звичайна діяльність охоплює наступні види витрат:

1. Операційні з виробництвом і реалізацією продукції.

2. Фінансові витрати - це витрати підприємства, пов'язані з використанням кредитів, з фінансовою орендою й залученням позикового капіталу.

3. Витрати від участі в капіталі - це витрати, пов’язані зі збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства.

4. Інші витрати - це витрати, що виникають під час звичайної діяльності, але не пов’язані з виробництвом і ре­алізацією продукції.

До інших витрат належать:

• собівартість реалізованих фінансових інвестицій;

• собівартість реалізованих иео6оротних активів;

• витрати на ліквідацію необоротних активів;

• витрати від уцінки необоротних активів;

• витрати від неопераційних курсових різниць.

Операційні витрати підприємства складаються з:

- витрат, пов’язаних з виробництвом, які становлять ви­робничу собівартість реалізованої продукції;

- адміністративних витрат;

- витрат на збут;

- інших операційних витрат.

Витрати, пов'язані з виробничою діяльністю складаються із прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших прямих витрат і загально-виробничих витрат.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини, основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних й інших матеріалів, які можуть бу­ти безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату пращ включаються: заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бу­ти безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу інших прямим витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бу­ти безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація і т.д.

Під загально-виробничими розуміють витрати з обслуговування виробництва й управління роботою цехів й інших підрозділів основного й допоміжного виробництва.

Адміністративні витрати враховують загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням і обслуговуванням підприємства в цілому.

Витрати на збут включають витрати, пов’язані з реалізацією готової продукції, товарів, робіт і послуг.

До інших операційних витрат належать: витрати на дослідження і розробки, списана сума безнадійної дебіторської заборгованості, втрати від операційних курсових різниць, втрати від знецінювання запасів, визнані штрафи, пені, неустойки, недостачі і втрати від псування цінностей і т.д.

2. Важливий узагальнюючий показник собівартості продукції - витрати на гривню товарної продукції, який є вигідним тим, що по-перше, дуже універсальний: може розраховуватися у будь-якій галузі виробництва, і по-друге, наочно показує прямий зв’язок між собівартістю та прибутком.

Розраховується він відношенням загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції до вартості виробленої товарної продукції в діючих цінах. На його рівень впливають як об’єктивні, так і суб’єктивні, як зовнішні, так і внутрішні фактори.

Рис. 7.1 - Взаємозв’язок факторів, які визначають рівень витрат на 1 грн. товарної продукції.

3 . Як правило, найбільшу питому вагу у собівартості промислової продукції займають витрати на сировину і матеріали:

Рис. 7.2 - Блок-схема факторної системи прямих матеріальних витрат

Питомі матеріальні витрати на окремі вироби (УМЗі) в свою чергу залежать від кількості (маси) витрачених матеріалів на одиницю продукції (УРі) і середньої ціни одиниці матеріалів (Ці).

Витрата на одиницю продукції залежить від якості сировини і матеріалів, заміни одного виду матеріалу іншим, зміни рецептури сировини, техніки технології і організації виробництва, кваліфікації робітників, відходів сировини та ін. Спочатку треба визначити зміну питомої витрати матеріалів за рахунок того чи іншого фактору, а потім помножити на планові ціни і фактичний обсяг виробництва і-го виду продукції. В результаті отримаємо приріст суми матеріальних витрат на виробництво цього виду виробу за рахунок відповідного фактору:

Рівень середньої ціни матеріалів залежить від ринків сировини, відпускної ціни постачальника, внутрішньогрупової структури матеріальних ресурсів, рівня транспортних і заготовчих витрат, якості сировини та ін. Щоб визначити як за рахунок кожного з них змінилася загальна сума матеріальних витрат, необхідна зміна середньої ціни і-го виду або групи матеріалів за рахунок і-го фактору помножити на фактичну кількість використаних матеріалів відповідного виду:

На багатьох підприємствах можуть мати місце понадпланові зворотні відходи, які можна реалізувати або використовувати для інших цілей. Якщо співставити їх вартість за ціною можливого використання і за вартістю вихідної сировини, то взаємно, на яку суму збільшилися матеріальні витрати, включені у собівартість продукції. Наявність понадпланових беззворотних відходів помножити на планову ціну вихідного матеріалу. Потім слід визначити, наскільки зменшився випуск продукції за рахунок цього фактору, і як в зв’язку з цим змінилася собівартість одиниці продукції.

В результаті зміни одного матеріалі іншим змінюється не тільки кількість спожитих матеріалів на одиницю продукції, але і їх вартість. Щоб встановити, як змінилися в зв’язку з цим матеріальні витрати на одиницю продукції, треба різницю між питомою витратою заміняючого матеріалу (УРо) помножити на ціну заміняємого матеріалу (Цо), а різницю між ціною заміняючого матеріалу (Ц₁) і ціною заміняємого матеріалу(Со) – на питому витрату заміняючого матеріалу (УР₁), а результати потім скласти.