Інвестиційна безпека України

Сьогодні світ характеризується гострою конкурентною боротьбою за залученням іноземних інвестицій, змінюється співвідношення між прямими та портфельними іноземними інвестиціями , а також між довгостроковими та короткостроковими інвестиціями. Тому в процесі інтеграції до глобального економічного середовища важливим є питання інвестиційної безпеки. Однозначного визначення інвестиційної безпеки не існує. Так, інвестиційна безпека являє собою такий рівень інвестування, економіки, який забезпечував би її розширене відтворення, раціональну реструктуризацію та її технологічне переозброєння. [5]

Індикатори інвестиційної безпеки України знаходяться у небезпечній зоні, що в свою чергу призводить до загроз економічної безпеки України. Збільшення фінансових потоків та покращення показників інвестиційної безпеки можливе за рахунок прямих іноземних інвестицій транснаціональних корпорацій, лібералізації законодавства, збільшення кількості інвестиційних угод, розвитку фінансового ринку в Україні. Розбалансованість світового фінансового ринку відображається і на Україні. На сьогодні в Україні спостерігається ріст боргової корпоративної піраміди, що викликає певну небезпеку у іноземних інвесторів. Крім цього певні ризики несе й негативна політична ситуація в країні.

Висновок.

Дефіцит інвестиційних ресурсів протягом останніх років залишається однією з головних проблем української економіки. За роки реформ в інвестиційній сфері утворився великий вузол надзвичайно складних проблем економічного, соціального й організаційного характеру. Створилась парадоксальна ситуація, при якій економіка, що володіє унікальними за масштабами і розмаїтністю природними ресурсами, висококваліфікованою робочою силою, значним інноваційним потенціалом, протягом багатьох літ переживала депресію. Саме тому виникає необхідність усвідомлення та розуміння позицій України на світовому ринку та її рейтингових позицій у провідних міжнародних рейтингах.

При розгляді чинників, що впливають на процес залучення іноземних інвестицій, варто розглянути те, що ми вкладатимемо в це поняття. У тлумачному словнику української мови наводиться наступне визначення поняття «чинник»: «це умова, рушійна сила, причина будь-якого процесу, що визначає його характер або одну з основних рис; фактор». Згідно Вікіпедії, електронної енциклопедії «чинник – це робота чи умова, що мають прямий вплив на поточну (операційну) роботу (чи структуру затрат на інші роботи) певного господарства. Синонімом чинника є фактор.». Вище зазначений тлумачний словник української мови зазначає, що «фактор – це умова, рушійна сила будь-якого процесу, явища; чинник». Таким чином, вважатимемо, що поняття «чинник» та «фактор» є синонімічними та можуть застосовуватись в однаковій мірі.

Важливим чинником залучення іноземних інвестицій є імідж країни на міжнародній арені, позиції країни у провідних рейтингових списках, досвід інших інвесторів ведення діяльності у країні тощо. До основних міжнародних рейтингів, на які звертають свій погляд іноземні інвестори, варто віднести:

- Глобальний індекс конкурентоспроможності

- Standard & Poor's (S&P)

- Fitch Ratings

- Moody's.

Так, позиція України у рейтингу найбільш конкурентних країн світу, оприлюдненому Всесвітнім економічним форумом (ВЕФ) у вересні 2010, знизилась на 7 сходинок і зараз Україна займає 89-е місце. У 2009 р. Україна посідала 82 позицію, а у 2008 – 72. Водночас, експерти ВЕФ негативні тенденції зменшення позицій України пояснюють низкою факторів, а саме: (1) політична нестабільність; (2) високий рівень корупції; (3) доступ до фінансування; (4) система оподаткування.

Загалом до рейтингу ВЕФ увійшли 139 країн світу. Рейтинг конкурентоспроможності кожної з них визначався на основі різних факторів, що визначають інвестиційний клімат, включаючи інфраструктуру, ефективність ринків товарів і праці, якість освіти та охорони здоров'я, макроекономічну обстановку в країні, інновації, розвиток фінансового ринку та низку інших. Оцінки були виставлені на основі опитування 13,5 тисячі представників бізнесу і загальнодоступних макроекономічних даних [1].

Одним із найвпливовіших міжнародних рейтингів є оцінювання інвестиційної привабливості країн, розроблене Конференцією ООН з торгівлі і розвитку (UNCTAD) і яке складається рейтингів країн за двома показниками, а саме Індекс залучення прямих іноземних інвестицій (Inward FDI Performance Index) та Індекс потенціалу залучення прямих іноземних інвестицій (Inward FDI Potential Index).

На основі результатів ранжування ЮНКТАД щорічно публікує доповідь стосовно міжнародних інвестицій. Відповідно до звіту ЮНКТАД 2009, Україна входить до трійки лідерів країн Піденно-Західної Європи та СНД (разом з Російською Федерацією та Казахстаном), де зосереджена основна частка іноземних інвестицій регіону (понад 80%).

На основі визначених параметрів та глобального індексу конкурентоспроможності Світовий економічний форум виділяє три основні стадії розвитку та дві перехідні між ними:

1. Розвитку за рахунок базових факторів

2. Розвиток за рахунок ефективності

3. Інноваційний розвиток

Україна згідно даної класифікації знаходиться на стадії розвитку за рахунок ефективності.

Окрім міжнародних рейтингів, вагоме значення на обрання України, як країни розміщення інвестицій, мають внутрішньо економічні процеси. Так, важливим фактором залучення іноземних інвестицій в Україну є вирішення питань щодо власності на землю. В Україні іноземні інвестори керуються у своїй діяльності понад 70-ма нормативними актами різного рівня. Чисельність змін та доповнень, що вносяться в існуючі нормативно-правові акти, не покращують чинники, якими керується інвестор у прийнятті рішення щодо інвестування. До сукупності внутрішніх факторів відносять соціально-економічне становище, демографічну ситуацію, правову систему тощо.

Отже, на рішення інвестора щодо обрання країни-реципієнта впливає низка факторів, які у загальній сукупності формують регіональну інвестиційну привабливість та конкурентоспроможність у боротьбі за інвестиції. Сьогодні Україна ще не готова застосовувати механізми, що спрямовані на вирівнювання ситуації. Звичайно, серед визначених вище чинників є такі, які об’єктивно не піддаються впливу (природно-географічне розташування регіону, наявність необхідних для інвестора корисних копалин, густота та розміщення населення), проте на інші чинники (ноу-хау, політична ситуація тощо), органи місцевої влади та суспільство загалом можуть та повинні впливати з метою формування сприятливих для іноземного інвестора умов та його приваблення у регіон.