МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Міжнародні чинники інтеграції українського фінансового ринку в умовах глобалізації

Виконали:

Студентки ІІІ курсу

17 групи спеціальності 6503

факультету МЕіМ

Добровольська Н.

Звездогляд А.

Коцюруба В.

Овдієнко О.

Потернак К.

Мизернюк А.

та студентка 16 групи

Ландіна Х.

Київ – 2012

Вступ

Фінансова глобалізація, як якісно нова тенденція розвитку мала прояв у 1970-х рр., коли обсяг міжнародної ліквідності і незбалансованості поточних платежів різко збільшилися. Сьогодні фінансова глобалізація стала головною рушійною силою світової економіки, рівень якої досяг певного ступеня зрілості, про що свідчить сучасна світова фінансова криза, яка охопила майже всі країни світу, і що свідчить про високий рівень фінансової взаємозалежності. Ознакою прискорюючого розвитку фінансової глобалізації є висока динаміка і зростаючий обсяг валютних, євровалютних ринків і ринку прямих іноземних інвестицій, банківських депозитів, залучених коштів з міжнародних фінансових ринків, сукупних ресурсів інституційних інвесторів, збільшення питомої ваги іноземних ресурсів в соціально-економічному розвитку окремих країн тощо. Масштаби міжнародних фінансових потоків в умовах глобалізації свідчать про стрімке формування глобального фінансового ринку, особливо ринку фінансових деривативів, розвиток якого можна охарактеризувати поглибленням концентрації ринку, появою нових суб’єктів на ринку та залучення нових фінансових інструментів.

Розвиток фінансової глобалізації забезпечується розширенням кредитно-інвестиційної діяльності транснаціональних корпорацій, банків, діяльністю міжнародних організацій, а також новими механізмами міжнародних фінансових ринків. Фінансова глобалізація, на сьогоднішній день характеризується високою мобільністю, швидким зростанням масштабності, диверсифікацією, інтеграцією міжнародних фінансових ресурсів і потоків.

Інтеграція України у світовий фінансовий простір

Однією з основних складових фінансової стратегії України є поглиблення її інтеграції в міжнародний фінансовий простір.

Інтеграції України у світовий фінансовий простір є багатоплановою і передбачає вирішення кількох завдань.

По-перше, це трансформація національної фінансової системи, всі складові якої мають реально функціонувати на ринкових засадах. І фінанси підприємств, і податкова та бюджетна системи, і банки та небанківські фінансові інституції мають бути у цілому уніфікованими з міжнародними вимогами. Звісно, певні національні особливості, а вони є в кожній країні, можуть зберігатись. Але ці особливості не повинні суперечити функціонуванню міжнародної фінансової системи і не стримувати інтеграційних процесів. Одним із ключових завдань у цьому напрямі є оптимізація податкової системи як за складом податків та співвідношенням між їх окремими групами і видами, так і за механізмами оподаткування.

По-друге, це гармонізація українського фінансового законодавства з міжнародними критеріями і вимогами. У цьому плані дуже важливим є підготовка України до вступу в ЄС. Так, у «Концептуальних засадах стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002—2011 роки» в частині практичних дій у сфері європейської інтеграції передбачається протягом 2002—2007 рр. приведення законодавства України у відповідність до вимог законодавства ЄС у пріоритетних сферах. Це ті кроки, які мають надати інтеграційним процесам реального характеру, адже не може Україна реально інтегруватись у світовий фінансовий простір на основі невідповідного фінансового законодавства.

По-третє, важливим напрямом інтеграційних процесів є вихід на світові фінансові ринки, який має забезпечити вільний рух капіталів.

Міжнародний рух капіталів — тривалий історичний процес, що характеризується не лише зміною його характеру, а й наукових поглядів на цей процес. У сучасних умовах найвагомішим чинником активізації міжнародного руху капіталів є процеси транснаціоналізації та глобалізації, що досить помітно також в Україні. [4]

Важливими є як інституційне забезпечення (розвинені банківська система, інституції фондового ринку, страхові компанії, з якими могли б і мали б бажання співпрацювати іноземні партнери), так і відповідний інвестиційний клімат у країні. Вагомим кроком у цьому напрямі було спільне підприємництво, яке дало можливість накопичити необхідний досвід. Водночас проблема повинна розглядатись ширше, а тому саме спільне підприємництво повинно трансформуватись у звичайне явище, як це є в усьому світі. Адже перехідний до ринкових умов період, коли така форма була вкрай важлива, у цілому закінчився.

По-четверте, процес інтеграції у світовий фінансовий простір передбачав вирішення хоча і технічного, але базового завдання — забезпечення міжнародних грошових потоків через систему міжнародних розрахунків. Адже яким би гармонізованим не було законодавство, як би не було розвинене інституційне забезпечення, без відпрацьованого механізму міжнародних розрахунків, його надійності і відповідних гарантій міжнародне економічне та фінансове співробітництво неможливе.

По-п’яте, вкрай необхідним є організаційне забезпечення, яке полягає у відповідній взаємодії з міжнародними фінансовими інституціями, що є головними ідеологами функціонування міжнародної фінансової системи. Членство в цих інституціях і співпраця з ними — це важливий чинник визнання тієї чи іншої країни міжнародною фінансовою спільнотою. Тільки за таких умов можлива повноцінна фінансова інтеграція.