Абстрагування — метод наукового пізнання, суть якого полягає в уявному відволіканні від несуттєвих властивостей і зв'язків предметів та одночасному виділені (фіксуванні) одного або кількох істотних, значущих аспектів об'єкта до­слідження.

Авторське право — розділ цивільного права, який регу­лює правовідносини, що виникають у зв'язку зі створенням і використанням творів науки, літератури і мистецтва.

Аксіома — вихідне твердження наукової теорії, яке при­ймається за істинне без доведення.

Аксіоматичний метод — спосіб побудови наукової те­орії у вигляді системи постулатів (аксіом) і правил висновку (аксіоматики), за якими стоять певні твердження теорії.

Алгоритм — сукупність га набір правил, за якими мож­на розв'язувати однотипні проблеми (задачі).

Альтернатива — необхідність вибору однієї з двох або більше взаємовиключних можливостей.

Аналіз — метод наукового дослідження, який ґрунтуєть­ся на уявному або реальному розчленуванні об'єкта на еле­менти з метою встановлення взаємозв'язків між ними та ви­значення таким чином їхньої внутрішньої сутності.

Аналогія — метод наукового пізнання, за допомогою якого здійснюється перенесення однієї або кількох характе­ристик (ознак) із відомого явища на невідоме.

Аргумент — судження або сукупність суджень, яке на­водиться для підтвердження істинності інших суджень (тез).

Архітектоніка — вираження закономірності побудови певного предмета, процеса, явища.

Аспект дослідження — грань вивчення проблеми, одна зі сторін її проявлення: організаційний, соціальний, психо­логічний та інші аспекти.

Брошура — друковане видання невеликого розміру, присвячене одній або кільком суміжним проблемам, розв'язання яких підпорядковане подібним методологічним принципам і підходам.

Визначення (дефініція) — встановлення змісту незна­йомого терміна (слова) за допомогою термінів (слів), знайо­мих і вже осмислених.

Винахід — вирішення утилітарного завдання в будь-якій галузі промисловості або іншій сфері корисної діяльності людини, що відповідає визначеним законодавством умовам надання правової охорони і визнане як винахід компетент­ним державним органом.

Висновки — узагальнення найсуттєвіших положень нау­кового дослідження, включно із оцінкою природи виниклих проблем, їх витоків, обґрунтуванням достовірності отрима­них результатів; зазначенням проблем, що потребують по­дальших поглиблених розробок.

Впровадження — процес передачі замовнику наукової продукції у вигляді звітів, аналітичних записок, інструкцій, методичних рекомендацій і вказівок, технічних умов, техніч­них завдань у зручному для реалізації вигляді.

Гіпотеза — форма наукового знання, основою якого є припущення, побудоване на раніше одержаних знаннях або знанні, про природу речей, явищ або про причини і законо­мірності, що їх зумовлюють.

Гносеологія — те ж саме, що і теорія пізнання: досліджує вихідні умови та загальні основи будь-якого дослідження; від­ношення знання (відчуттів, уявлень, понять) до об'єктивної ре­альності; досліджуються ступені і форми процесу пізнання, умови і критерії йог о достовірності і істиності.

Графік — наочне подання інформації у формі кількісних показників за допомогою геометричних ліній.

Групування розподіл генеральної або вибіркової су­купності за певними сутнісними варіативними ознаками, що мають назву ознак групування або критеріїв.

Дані — відомості, повідомлення, записані спостережен­ня, які в даний момент не впливають на поведінку предмета, явища, суб'єкта.

Дедукція метод наукового пізнання, за яким висновок про деякий елемент множини робиться на підставі знання загальних властивостей усієї множини.

Декомпозиція -розподіл цілого на підставі функці­онального входження частини у ціле за критеріями подібно­сті до цілого.

Демонстрація логічний спосіб зв'язку аргументів між собою, а також з тезою, що обумовлює необхідність виведення одного із іншою, тези із аргумента

Депонування — реєстрація у відповідних інформаційних державних установах факту подання звіту про науково-дослідну роботу із обов'язковим присвоєнням йому номера державної реєстрації.

Дивергенція — прийом розширення меж (кордонів) предмета дослідження, яке необхідно для забезпечення до­статнього простору пошуку ефективного рішення.

Дипломна робота магістра — самостійна науково- дослідна кваліфікаційна робота студента, основне завдання якої — продемонструвати рівень теоретичної підготовки, вміння самостійно вести науковий пошук і вирішувати кон­кретні науково-практичні задачі.

Дисертація — кваліфікаційна наукова робота, виконана особисто автором; містить сукупність наукових положень і результатів, запропонованих автором для публічного захисту.

Диференціація науки — поділ науки на окремі спеціалі­зовані дисципліни.

Дихотомія - вид класифікації, розподіл на дві групи за певними ознаками, виявлення і дослідження суперечностей,

Діагностика — вчення про методи і принципи розпі­знання певних сутнісних особливостей явищ або процесів та з'ясування причин виникнення в них відхилень або проблем.

Діалектика — наука про загальні закони існування Все­світу, його пізнання та зміни або це комплекс принципів до­слідження, спрямований на пошук і врахування суперечнос­тей, тенденцій розвитку і заперечення.

Доведення —- встановлення істнності деякого судження шляхом встановлених положень або виводу з інших суджень, істиність яких попередньо була встановлена, а також шляхом підтвердження фактами і практичною діяльністю.

Документ — матеріальний носій даних (папір, кіно- і фотоплівка, магнітна плівка, дискети, оптичні диски (СО­КОМ) та ін.) із записаною на ньому інформацією, призначе­ний для її передачі у часі та просторі.

Еволюція — певний стан будь-якої системи. Розгляда­ється як результат тривалих змін її попереднього стану. Уявлення про повільні кількісні зміни певного явища або процесу.

Евристика - сукупність прийомів і методів, які сприя­ють більш швидкому організованому і цілеспрямованому пошуку істини, хоча і не гарантують її безумовного пошуку.

Економічний аналіз — метод розкриття причинно-налідкових зв'язків явищ і процесів у соціально-економічних системах; дозволяє оцінити виробничу і фінансово-госпо­дарську діяльність суб'єктів господарювання.

Економічний показник — певне повідомлення само­стійного завершеного економічного (виробничого) змісту, мас кількісну характеристику відображуваного об'єкта (процеса).

Експеримент —- чуттєво-предметна діяльність у науці; досвід, відтворення об'єкта пізнання, перевірка гіпотез.

Екстерналізація — процес перетворення прихованого знання на явне.

Етапи наукових досліджень — окремі складові науко- во-дослідницького процесу, які забезпечують його здійс­нення: організаційний, дослідний, узагальнення, апробації та практичної реалізації результатів дослідження.

Ефективність наукового дослідження — співмірність використаних ресурсів на проведення дослідження і резуль ­татів, отриманих від нього.

Закон — необхідне суттєве, стале, повторюване співвід­ношення, внутрішній зв'язок між явищами у природі і су­спільстві.

Звіт про НДР — науково-технічний документ, оформ­лений у вигляді письмової праці, доповіді, повідомлення; містить відомості про суть, методологію і методи дослі­дження, результати виконаної роботи або певних її етапів; готується і формується згідно з програмою і планом дослі­дження та існуючими вимогами щодо змістовних характе­ристик та стандартів оформлення.

Знання — перевірений практикою результат пізнання дійсності, об'єктивне відбиття її у свідомості людини.

Знання — перевірені практикою результати пізнання дійсності, її відображення у свідомості людини, розуміння явищ і предметів, фактор, що визначає усвідомлені орієнти­ри поведінки і діяльності.

Ідеалізація — уявне конструювання об'єктів, яких немає в дійсності або які практично нездійсненні.

Ізоморфізм — відповідність між об'єктами, що відбиває тотожність їхньої структури (будови).

Імітація - наслідування будь-чому, відтворення існу­ючого, яке відрізняється від оригіналу.

Імплікація — операція, що формалізує логічні властиво­сті обороту «якщо,,, то».

Індекси — узагальнюючі відносні показники, за допомо­гою яких оцінюється розвиток або співвідношення явищ, процесів та сукупностей, які не підлягають підсумовуванню та прямому співставленню.

Індукція — метод наукового пізнання, згідно з яким на основі висновків про часткові, окремі ознаки елементів кла­су роблять висновки про весь клас предметів.

Інновації — новостворені, або удосконалені застосовані конкурентоспроможні технології, продукція, послуги, організаційно-технічні рішенця будь-якого характеру (виробничого, адміністративного, комерційного), які забезпечують якісно но­ву структуру та якість виробництва і соціальної сфери.

Інноваційна діяльність — діяльність, спрямована на використання та комерціалізацію результатів наукових до­сліджень та розробок, що забезпечує вихід на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.

Інноваційне підприємство (інноваційний центр, тех- нопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор) — підприємство, що розробляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 % загального обсягу продукції або послуг.

Інноваційний менеджмент — управління комерціалі­зацією нових наукових знань, товарів, послуг, технологіч­них і організаційних ідей.

Інтегральний інтелект — ефект об'єднання інтелектуальних можливостей дослідників шляхом відповідного їх відбору і організації спільної діяльності.

Інтеграція науки — поєднання наукових методів, ідей, концепцій, що дозволяє сформувати єдину позицію на оцін­ку ззовні різноманітних явищ,

Інтелектуальна власність — закріплені законом права, які є результатом інтелектуальної діяльності в науковій, лі­тературній, художній і промисловій сферах.

Інтелектуальний потенціал дослідника — системна складова дослідницького потенціалу, фактор методологічної готовності, ресурс та організаційна можливість проведення досліджень.

Інтерв'ювання — процес виявлення позицій (ставлення) опитуваних стосовно кількісних або якісних характеристик явищ чи процесів, яке проводить безпосередньо дослідник.

Інтерналізація — перетворення явного знання у прихо­вану форму через практичне виконання досліджень або будь-яку іншу діяльність (навчання дією).

Інтуїція — здатність розуміння і засвоєння істини без її обгрунтування і доведення, не пояснюване відчуття реаль­ності, що виходить із підсвідомості людини і визначає деякі аспект и її поведінки.

Інформаційна система — набір структурних елементів, що беруть участь у процесах створення, обміну і оброблення інформації і інформаційно залежних один від одного.

Інформаційні ресурси — сукупність знань та інформації про навколишній світ, накопичених і розміщених на будь- яких інформаційних носіях (документах, книгах, базах да­них та ін.), які можуть бути використані для реалізації будь- яких цілей.

Інформація – загальнонаукове поняття, яке включає відомості про навколишній світ, відображені у будь-якому середовищі їх зберігання, оброблення та передачі

Категорія — форма мислення, яка відображає універсаль­ні властивості та співвідношення об'єктивної дійсності спосіб засвоєння конкретного та пізнання ще не виявлених і не усвідомлених елементів дійсності.

Класифікатор — систематизоване зведення класифіка­ційних груп та присвоєння їм певних кодових значень.

Класифікація — метод (прийом), за допомогою якого із деякої множини об'єктів виділяються всі класи, що входять до неї, таким чином, щоби кожний, належний вихідній мно­жині об'єкт, увійшов в один і тільки один клас.

Кластерний аналіз — метод наукового пізнання, за до­помогою якого здійснюється розподіл певної сукупності об'єктів на групи схожих об'єктів, які характеризуються спільними ознаками.

Код — позначення об'єкта обліку певним знаком або си­стемою знаків за встановленими правилами.

Конвергенція — практична конкретизація вибору опти­мального варіанта розрахунку і кількісного аналізу, ресурсно-вартісного аналізу, концептуального упорядкування, встановлення взаємодій, обговорення практичних цінностей.

Конспект — коротка фіксація основного змісту літера­турного джерела.

Консультаційний проект — докладно обґрунтована та належним чином оформлена дослідницька робота приклад­ного спрямування, яка містить запропоновану студентом пропозицію або сукупність взаємопов'язаних пропозицій, спрямованих на запровадження змін у діяльності конкретно­го підприємства та підвищення ефективності його функціо­нування.

Консультування — процес надання послуг спеціаліста­ми на засадах вивчення конкретних обставин діяльності і обґрунтування пропозицій, спрямованих на покрашення ре­зультатів діяльності.

Контент-аналіз — якісно-кількісний аналіз змісту су­купності текстового масиву.

Корисна модель — нове і промислово придатне конс­труктивне виконання пристрою.

Корпоративна інформаційна система (КІС) — інфор­маційна модель діяльності організації включно із функціями управління.

Креативна освіта — освіта, орієнтована на розвиток творчих, здібностей людини, на закріплення в її професійній свідомості установки на інновації та аналіз проблем і варіан­тів діяльності.

Курсова робота — самостійне навчально-наукове дослі­дження студента, яке виконується з певної навчальної дис­ципліни або окремих її розділів з метою закріплення та по­глиблення отриманих теоретичних знань впродовж вивчен­ня курсу, прищеплення студентам навичок самостійної робо­ти з різними джерелами інформації (спеціальною літерату­рою, джерелами первинної інформації).

Лексика — сукупність слів, характерних для даного ва­ріанта мови.

Логіка — наука про способи доведень і спростувань; су­купність наукових теорій, в кожній з яких розглядається пев­ні способи доведень і спростувань; механізм мислення, який забезпечує ефективність інтелектуальної діяльності людини.

Логічні закони — схеми логічних зв'язків висловлювань, які виражаються загальнозначущою формулою логіки (аксі­омою або теоремою), переконливість якої випливає із одно­го тільки тлумачення належних їй логічних операцій і по су­ті не пов'язана з фактичною істинностю «наповнюючих» її висловлювань.

Медіана — значення досліджуваної ознаки певної сукуп­ності, яке знаходиться всередині варіаційного ряду — зро­стаючого або такого, що зменшується.

Мета дослідження — ідеальний образ, уявлення про перспективи, які відкриваються при успішному проведенні дослідження.

Метафізика — метод пізнання у філософії, який розгля­дає явища як статичні, поза їх внутрішнім зв'язком.

Метод — спосіб, шлях теоретичного або практичного пізнання дійсності, підпорядкований вирішенню конкретно­го завдання; сукупність певних правил, прийомів, засобів і норм пізнання та дій шодо навколишнього світу.

Методика — сукупність методів, прийомів, правил про­ведення дослідження, які використовуються у певній послі­довності.

Методологія дослідження — сукупність цілей, підхо­дів, пріоритетів, принципів побудови, форм і методів дослід­ження.

Мислення дослідника — інтелектуальна діяльність фахівця-науковця або практика, яка дозволяє пізнавати навко­лишній світ і визначає свідому поведінку людини у природі та суспільстві.

Мода — величина ознаки (варіанта), яка частіше за все зустрічається у сукупності одиниць або у варіаційному ряді.

Модель — еталон, стандарт, умовний образ будь-якого об'єкта, що застосовується як його замінник для дослідження властивостей, зв'язків предметів і явищ реальної дійсності.

Моделювання — метод наукового пізнання, за допомо- гою якого вивчення об'єкта (оригінала) здійснюється на за­садах створення і дослідження його копії (моделі), шо замі­нює оригінал.

Монографія — спеціальне наукове дослідження, присвячене вивченню однієї проблеми (питання).

Морфологічний аналіз — ідентифікація найважливіших змінних величин проблеми і використання правил комбіна­торики на засадах методів класифікації та узагальнення для вивчення наслідків їх різних поєднань.

Мудрість — глибоке розуміння життя, його реалій, усві­домлений досвід попередніх поколінь.

Навчальний посібник — спеціально підготовлені матеріали для студентів або учнів, у яких систематично викладаються відо­мості з певної сфери знань на сучасному рівні досягнень науки техніки і культури, є основним джерелом знань.

Наука сфера людської діяльності, спрямована на пі­знання закономірностей об'єктивного світу і отримання но­вих знань з метою їх практичного застосування у повсяк­денній діяльності людей.

Наукова діяльність — інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання знань у сфері фун­даментальних і прикладних досліджень.

Наукова ідея - нетрадиційне, нове, пояснення явищ.

Наукова класифікація — виражає систему законів, при­таманних відображеній у ній області дійсності.

Наукова мова — сукупність спеціальних прийомів, заходів, засобів, особливостей граматичного, синтаксичного, лексико-стилістичного характера, фразеологічних зворотів, призначення яких — точно, із смисловою ясністю передати зміст отриманих результатів, показати логічне співвідношення окремих частин наукового твору.

Наукове дослідження — збирання, систематизація, уза­гальнення і логічне осмислення фактів, що забезпечує ціле­спрямоване пізнання і обґрунтування системи понять, зако­нів і теорій для розширення наявних і здобуття нових знані про природу і суспільство.

Наукове пізнання — процес вироблення нових знань,, один з видів пізнавальної діяльності.

Науковий працівник — учений, який за основним міс­цем роботи та за трудовим договором (контрактом) профе­сійно займається науковою або науково-педагогічною діяль­ністю та має відповідну кваліфікацію, підтверджену резуль­татами атестації.

Науково-дослідна або науково-технічна установа — юридична особа незалежно від форм власності, створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова або науково-технічна діяльність є основною і становить по­над 70 % загальнорічного обсягу виконаних нею робіт.

Науково-дослідна робота — дослідження, спрямоване на одержання наукового результату; головний шлях набуття, примноження та оновлення знань, який ґрунтується на вмінні ставити наукові завдання, планувати їх виконання, організову­вати збір і обробку інформації, а також створювати умови для генерування нових ідей та їх практичної реалізації.

Науково-технічна діяльність — інтелектуальна творча діяльність, метою якої є одержання та використання нових знань в усіх галузях техніки і технологій, основними фор­мами якої є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково- технічної продукції та доведення наукових і науково- технічних знань до стадії практичного застосування.

Науково-технічний потенціал — сукупність кадрових, матеріально-технічних, фінансових, інформаційних ресурсів науки, об'єднаних за певними організаційними принципами і структурою управління.

Наукознавство —галузь науки, яка вивчає закономір­ності функціонування та розвитку науки, структуру і дина­міку наукової діяльності, взаємодію науки з іншими сфера­ми матеріального і духовного життя суспільства.

Неявні знання — знання, якими володіють співробітни ­ки компанії і які ще не втілені в конкретні розробки, сфери діяльності організації.

Об'єкт дослідження — те, що спричиняє проблемну ситуацію і на що спрямовується процес пізнання, увага до­слідника.

Об'єкти авторського права – твори науки, літератури, мистецтва — результат творчої діяльності.

Організація досліджень — упорядкування дослідницької діяльності за сукупністю дій та їх розподіленням між виконав­цями за фактором часу і простору, умовам і обмеженням (фун­кцій, обов'язки, відповідальність, нормативи тощо).

Парадигма — вихідна концептуальна схема, модель по­становки проблем і їх вирішення, яка панує протягом певно­го історичного періоду в науковому співтоваристві.

Парадокс — суперечність, отримана в результаті зовні правильного логічного міркування, яка призводить до взаєм­но заперечних висновків.

Паралогізм — несвідомо допущена логічна помилка.

Патент — охоронний документ, що засвідчує пріори­тет, авторство і право власності на об'єкт промислової влас­ності.

Питання — форма подання проблеми, звернення для отримання інформації, засіб комунікації людей.

Підхід — найвдаліша грань «входження» у проблему, початкова позиція, відправна точка дослідження, обмеження проблематики дослідження (методологічний підхід та ін.).

Пізнання процес руху людської думки від незнання до знання.

План дослідження — організаційна основа досліджен­ня, письмово викладена послідовність ключових заходів, які координують зусилля дослідників щодо вирішення пробле­ми, встановлення термінів, виконавців та умов (вимог) про­ведення дослідження.

План-проспект — реферативне викладення передбачу­ваних (або отриманих) результатів у послідовності їх викла­дення у рукописі.

Полеміка — гострий спір, дискусія, зіткнення думок з будь-якого питання.

Поняття — позначення явищ і предметів дійсності у мисленні людини, інструмент логічного оперування, уза­гальнення сутнісних властивостей і зв'язків явищ.

Поняття — форма мислення або думка, яка відбиває у свідомості людини сутнісні властивості, зв'язки та відно­шення предметів і явищ.

Постулат — твердження, судження, яке приймається в межах будь-якої наукової теорії за істинне, хоча і недоведене її засобами, і тому відіграє в ній роль аксіоми.

Прагматизм —- поняття, за яким істина тлумачиться не як відображення об'єктивної реальності, а як практична ко­рисність, що задовольняє суб'єктивні інтереси індивіда.

Предмет дослідження — конкретна проблема, яка ви­никла внаслідок функціонування об'єкта і потребує дослі­дження найбільш значущих властивостей, аспектів, взаємо­зв'язків із зовнішнім середовищем для вирішення проблемної ситуації.

Предмет науки — пов'язані між собою форми руху ма­терії або особливості відображення їх у свідомості.

Прикладні наукові дослідження наукова або науко­во-практична діяльність, спрямована на одержання і вико­ристання знань для практичних цілей.

Принцип — основне вихідне положення у будь-якому теоретичному вченні, науці, світогляді..

Проблема — реально існуюча суперечність, яка потре­бує свого розв'язання на засадах вивчення її витоків, змісту, характера і можливих наслідків.

Прогноз — науково обґрунтоване судження про можливі стани об'єкта у майбутньому, альтернативні шляхи та тер­міни їх настання.

Програма дослідження — комплекс положень, які ви­значають цілі і завдання дослідження, предмет і умови його проведення, а також очікуваний результат.

Проект — комплекс взаємопов'язаних заходів, забезпечуючих вирішення проблеми (задоволення потреб) шляхом досягнення конкретних результатів при чітко визначених цілях, встановленому ресурсному забезпеченні протягом за­даного періоду часу.

Промислова власність — права на такі об'єкти інтелек­туальної власності як винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, фірмові найменування та зазначення про походження товарів чи найменування місця походження товарів, а також припинення недобросовісної конкуренції.

Промисловий зразок – результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання.

Публікація — оприлюднення результатів наукового до. слідження засобами преси, радіо або телебачення.

Революція — глибока якісна зміна, якісний стрибок у розвитку будь-яких явищ природи, суспільства або пізнання.

Результат дослідження — комплекс наукових поло­жень, які пояснюють те або інше явище, конкретні рекомен­дації щодо перетворення досліджуваної системи, розв'я­зання суперечностей, які виникли, комплекс нововведень, обумовлений тенденціями розвитку, методика виконання будь-якої роботи.

Рейтинг — індивідуальний числовий показник у класи­фікаційному списку (рейтинг-лист), визначається як серед­ньоарифметична з множини показників, приведених до од­нієї основи.

Реквізит — елементарна одиниця виробничого повідом­лення, тобто слово, подальший поділ якого призводить до втрати будь-якого змістовного значення.

Ресурси дослідження — комплекс можливостей і засо­бів (матеріальних, людських, фінансових, інформаційних), які забезпечують ефективне проведення досліджень і досяг­нення поставленої мети.

Реферат — коротке викладення у письмовому вигляді або у формі доповіді змісту наукової праці (праць), огляд лі­тературних та інших джерел за певною тематикою.

Рецензія — наукова стаття, метою якої є критична оцін­ка іншої наукової праці, із належною виваженою аргумента­цією, підкріплена необхідними міркуваннями, розрахунками (якщо це потрібно) та загальним висновком про значущість рецензованої праці для розвитку теорії та можливостей її практичного застосування.

Середня величина — широковживаний наочний показ­ник, який використовується для характеристики певної сукупності предметів або явищ. Становить собою типовий розмір кількісно варіюючих ознак якісно однорідних «виш, процесів, рівнодіючу впливу всіх факторів на величину ознаки.

Середня гармонійна — величина, зворотня середній арифметичній, складається із зворотних значень досліджу­ваної ознаки.

Синектика — поєднання різних, навіть несумісних еле­ментів.

Синтез — метод наукового дослідження шляхом поєд­нання у єдине ціле одержаних при попередньому аналізі елементів / складових частин.

Система — сукупність, комбінація або набір взаємо­пов'язаних елементів, що утворюють єдине ціле.

Система управління — сукупність відносин управління в соціально-економічній системі (організації); система дій менеджера щодо реалізації впливу; сукупність взаємопов’язаних ланок, які в тому або іншому вигляді беруть участь у процесі впливу.

Системний підхід — сукупність загальнонаукових ме­тодологічних принципів і способів дослідження, в основу яких покладена орієнтація на розкриття цілісності об'єктів як системи.

Ситуація — поєднання умов і обставин, які створюють певну обстановку або певний стан.

Спостереження — активний пізнавальний процес дійс­ності, який ґрунтується на безпосередньому сприйнятті про­цесів, явищ, об'єктів за допомогою органів чуття та предмет­ної матеріальної діяльності людини.

Сприйняття — відображення у мозку людини власти­востей предметів або явищ через органи чуття в певний від­тинок часу і створення первинного чуттєвого образу або явища.

Статистичний аналіз — метод, покликаний забезпе­чити отримання кількісних параметрів і якісних характерис­тик, безпосередньо відсутніх в економічній інформації.

Стаття — опублікована самостійна наукова праця, шо є результатом проведеного дослідження або окремого його етапу, фіксує науковий пріоритет автора.

Стратегічне планування наукових досліджень — сис­тематизовані та значною мірою формалізовані зусилля ко­лективу дослідників, спрямовані на розроблення, організа­цію та реалізацію планів і програм наукових досліджень.

Стратифікація — визначення шарів (страт) у складно­му, багатошаровому явищі.

Структура — сукупність стійких зв'язків об'єкта та йо­го елементів, що забезпечують цілісність системи — збере­ження основних якостей за умов різних внутрішніх та зов­нішніх змін.

Суб'єкти наукової діяльності вчені, наукові, науко­во-педагогічні працівники, а також наукові установи та ор­ганізації, вищі навчальні заклади.

Судження (вислів) — думка, висловлена за допомогою речення (взаємопов'язаних понять) яким стверджується або заперечується що-небудь. Судження про предмет чи явище можна побудувати, спираючись на безпосереднє спостере­ження фактів або опосередковано — за допомогою умови­воду.

Таблиця — перелік відомостей, числових даних, приве­дених за певною системою і рознесених у графи, що забез­печує раціональне і наочне викладення інформації,

Творчі групи певна кількість дослідників, які завдяки своїй діяльності створюють щось якісно нове, неповторне, оригінальне, унікальне; мотиви діяльності такого об’єднання пра­гнення до незвіданого, пошук нового, жага відкриттів.

Теза — судження або твердження, яке підлягає доведенню.

Тезаурус — словник-опис усіх використовуваних класи­фікацій та інших логічних відношень між термінами логіч­ної мови.

Тези — короткі формулювання основних положень зміс­ту статті або книги.

Тема дослідження — наукове завдання щодо розв'я­зання конкретної проблеми, зумовлене потребами розвитку суспільства.

Теорія – система основних ідей в тій чи тій галузі знань,

Тест — засіб і метод дослідження недоступних для кіль­кісного аналізу властивостей і характеристик соціально- економічних явищ за допомогою кількісного узагальнення оцінок, висловлювань або переваг щодо поставленої проб­леми.

Технологія — варіант раціонального виконання певних робіт.

Тип дослідження — належність до певного виду, який відображає особливості характеристик його проведення.

Типологія — розподіл і систематизація об'єктів за кри­терієм узагальненої моделі, типового стану, практичного зразка.

Узагальнення — логічний перехід до вищого ступеня абстракції, від окремого до загального на основі виявлення спільних ознак, засіб створення нових наукових понять, за­конів і теорій.

Умовивід — розумова дія, за допомогою якої з певної кіль­кості наявних суджень виводиться інше судження, певним чином пов'язане з ними.

Уявлення — образ раніше сприйнятого предмета або явища, а також вища форма чуттєвого відбиття у вигляді наочно-образного знання.

Фактологія дослідження — певне поєднання фактів у цілісність, яка є підґрунтям для відкриття нових особливос­тей, властивостей явищ та процесів, розпізнавання, дове­дення, підтвердження висловлених припущень щодо шляхів вирішення проблемних питань.

Фактор — причина, рушійна сила будь-якого процесу, явища, яка визначає його характер або окремі його риси.

форма наукового знання, яка дає цілісне уявлення про зако­номірності та сутнісні зв'язки дійсності.

Формалізація — подання і вивчення будь-якої змістов­ної області знання (наукової теорії, міркування, процедур пошуку і т. п.) у вигляді формальної системи логіки і мате­матичних методів у наукових дослідженнях.

Фундаментальні наукові дослідження — наукова тео­ретична або експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку приро­ди, суспільства, людини та їх взаємозв'язок.

Функціонально-вартісний аналіз -— метод системного аналізу об'єкта, орієнтований на встановлення співвідно­шення між його споживною вартістю і витратами на його розробку, виробництво і використання.

Цитата — буквально відтворені фрагменти чужої про­мови, статті або іншого твору для підтвердження власною погляду або полеміки із цитованим автором.

Тема 1. Наука як сфера суспільної діяльності

Альтернатива — необхідність вибору однієї з двох або більше взаємовиключних можливостей.

Диференціація науки — поділ науки на окремі спеціалі­зовані дисципліни.

Наукове пізнання — процес вироблення нових знань,, один з видів пізнавальної діяльності.

Науковий працівник — учений, який за основним міс­цем роботи та за трудовим договором (контрактом) профе­сійно займається науковою або науково-педагогічною діяль­ністю та має відповідну кваліфікацію, підтверджену резуль­татами атестації.

Еволюція — певний стан будь-якої системи. Розгляда­ється як результат тривалих змін її попереднього стану. Уявлення про повільні кількісні зміни певного явища або процесу.

Евристика - сукупність прийомів і методів, які сприя­ють більш швидкому організованому і цілеспрямованому пошуку істини, хоча і не гарантують її безумовного пошуку.

Закон — необхідне суттєве, стале, повторюване співвід­ношення, внутрішній зв'язок між явищами у природі і су­спільстві.

Знання — перевірений практикою результат пізнання дійсності, об'єктивне відбиття її у свідомості людини.

Ізоморфізм — відповідність між об'єктами, що відбиває тотожність їхньої структури (будови).

Інновації — новостворені, або удосконалені застосовані конкурентоспроможні технології, продукція, послуги, організаційно-технічні рішенця будь-якого характеру (виробничого, адміністративного, комерційного), які забезпечують якісно но­ву структуру та якість виробництва і соціальної сфери.

Інноваційна діяльність — діяльність, спрямована на використання та комерціалізацію результатів наукових до­сліджень та розробок, що забезпечує вихід на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.

Інтеграція науки — поєднання наукових методів, ідей, концепцій, що дозволяє сформувати єдину позицію на оцін­ку ззовні різноманітних явищ,

Креативна освіта — освіта, орієнтована на розвиток творчих, здібностей людини, на закріплення в її професійній свідомості установки на інновації та аналіз проблем і варіан­тів діяльності.

Модель — еталон, стандарт, умовний образ будь-якого об'єкта, що застосовується як його замінник для дослідження властивостей, зв'язків предметів і явищ реальної дійсності.

Наука сфера людської діяльності, спрямована на пі­знання закономірностей об'єктивного світу і отримання но­вих знань з метою їх практичного застосування у повсяк­денній діяльності людей.

Наукова діяльність — інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання знань у сфері фун­даментальних і прикладних досліджень.

Наукова ідея - нетрадиційне, нове, пояснення явищ.

Наукове дослідження — збирання, систематизація, уза­гальнення і логічне осмислення фактів, що забезпечує ціле­спрямоване пізнання і обґрунтування системи понять, зако­нів і теорій для розширення наявних і здобуття нових знані про природу і суспільство.

Науково-дослідна або науково-технічна установа — юридична особа незалежно від форм власності, створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова або науково-технічна діяльність є основною і становить по­над 70 % загальнорічного обсягу виконаних нею робіт.

Науково-дослідна робота — дослідження, спрямоване на одержання наукового результату; головний шлях набуття, примноження та оновлення знань, який ґрунтується на вмінні ставити наукові завдання, планувати їх виконання, організову­вати збір і обробку інформації, а також створювати умови для генерування нових ідей та їх практичної реалізації.

Науково-технічна діяльність — інтелектуальна творча діяльність, метою якої є одержання та використання нових знань в усіх галузях техніки і технологій, основними фор­мами якої є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково- технічної продукції та доведення наукових і науково- технічних знань до стадії практичного застосування.

Науково-технічний потенціал — сукупність кадрових, матеріально-технічних, фінансових, інформаційних ресурсів науки, об'єднаних за певними організаційними принципами і структурою управління.

Наукознавство —галузь науки, яка вивчає закономір­ності функціонування та розвитку науки, структуру і дина­міку наукової діяльності, взаємодію науки з іншими сфера­ми матеріального і духовного життя суспільства.

Пізнання процес руху людської думки від незнання до знання.

Поняття — позначення явищ і предметів дійсності у мисленні людини, інструмент логічного оперування, уза­гальнення сутнісних властивостей і зв'язків явищ.

Предмет науки — пов'язані між собою форми руху ма­терії або особливості відображення їх у свідомості.

Прикладні наукові дослідження наукова або науко­во-практична діяльність, спрямована на одержання і вико­ристання знань для практичних цілей.

Принцип — основне вихідне положення у будь-якому теоретичному вченні, науці, світогляді..

Революція — глибока якісна зміна, якісний стрибок у розвитку будь-яких явищ природи, суспільства або пізнання.

Результат дослідження — комплекс наукових поло­жень, які пояснюють те або інше явище, конкретні рекомен­дації щодо перетворення досліджуваної системи, розв'я­зання суперечностей, які виникли, комплекс нововведень, обумовлений тенденціями розвитку, методика виконання будь-якої роботи.

Система — сукупність, комбінація або набір взаємо­пов'язаних елементів, що утворюють єдине ціле.

Сприйняття — відображення у мозку людини власти­востей предметів або явищ через органи чуття в певний від­тинок часу і створення первинного чуттєвого образу або явища.

Структура — сукупність стійких зв'язків об'єкта та йо­го елементів, що забезпечують цілісність системи — збере­ження основних якостей за умов різних внутрішніх та зов­нішніх змін.

Суб'єкти наукової діяльності вчені, наукові, науко­во-педагогічні працівники, а також наукові установи та ор­ганізації, вищі навчальні заклади.

Теорія – система основних ідей в тій чи тій галузі знань,

форма наукового знання, яка дає цілісне уявлення про зако­номірності та сутнісні зв'язки дійсності.

Уявлення — образ раніше сприйнятого предмета або явища, а також вища форма чуттєвого відбиття у вигляді наочно-образного знання.

Фундаментальні наукові дослідження — наукова тео­ретична або експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку приро­ди, суспільства, людини та їх взаємозв'язок.