62. На що орієнтована система екологічних стандартів 180-14000?

Система екологічних стандартів ISO 14000 орієнтована не на

кількісні параметри (обсяг викидів, концентрації шкідливих

речовин, ін.), не на технічні характеристики чи технологічні

рішення (наприклад, використовувати чи не використовувати певні

технології), а на принцип постійного удосконалення. Згідно з

цими стандартами, існує вимога використовувати „найкращу

доступну технологію”. Основні документи серії ISO 14000 не

містять ніяких абсолютних вимог до впливу підприємства на

навколишнє середовище, за винятком того, що підприємство у

спеціальному документі повинно заявити про своє бажання

дотримуватись національних стандартів. Подібний характер

міжнародних стандартів обумовлений, по-перше, тим, що вони не

повинні суперечити сферам дії конкретних національних стандартів; по-друге, тим, що вони спрямовані не на досягнення

певного абсолютного рівня, а на постійне удосконалення; по-третє,

тим, що це стандарти не технічних умов, а екологічних процедур.

Стандарти ISO 14000 згруповані за трьома напрямками:

- регламентація загальних принципів;

- формування інструментарію;

- управління екологічною якістю продукції.

11. На яких принципах базується система управління?

У працях багатьох дослідників (Bojarski, 1984; Новиков, 1988;

Моисеев, 1988; Крисаченко, 1995; 2001; Голубець, 2000; 2001; 2005;

Шевчук, 2002; Приходько, 2004, 2006, 2007) наголошено на тому,

що управління (у т.ч. екологічне управління) повинно базуватись

на принципах і цілях сталого розвитку та екологічної безпеки.

Основу управління становлять екологічна, соціальна і економічна

політика та інститути, які відповідають за їх виконання. При цьому

застосовується екологічний підхід до оцінки стану наземних і

водних екосистем, використання землі, води і живих ресурсів,

біотичного різноманіття, до обґрунтування методів охорони

довкілля від забруднень, використання наукових здобутків у сфері

планування, проектування, оцінки наслідків виробничої діяльності

та організації управління.

Зважаючи на те, що досягнення цілей сталого розвитку і

екологічної безпеки у керованій системі передбачає структурне і

функціональне поєднання екологічного, економічного і соціального

компонентів, тобто збалансований, узгоджений, передбачуваний

розвиток усіх сфер розумової і виробничої діяльності, перед тим,

ніж приступити до розгляду конкретних питань управління, слід

мати відповідь на такі три базові питання:

12. Розкрийте суть і роль планування в системі управління. Що включає стратегічне планування?

Планування. Під плануванням розуміють вид управлінської

діяльності, який визначає перспективу і майбутній стан керованої

системи. За допомогою планування створюється орієнтир

майбутньої діяльності. В управлінні виділяються два види

планування: стратегічне планування, планування реалізації

стратегії.

Стратегічне планування включає визначення мети, аналіз

стану середовища, оцінку стратегічних альтернатив, розробку

стратегії.

Стратегія – це всебічний комплексний план, призначений для

забезпечення досягнення цілей. Стратегічне планування включає: 1)

оцінку і розподіл ресурсів; 2) адаптацію до зовнішнього

середовища; 3) внутрішню координацію – відображення сильних і

слабких сторін діяльності; 4) усвідомлення організаційних стратегій

При формуванні системи цілей необхідно врахувати, що вони

повинні бути:

- конкретними й підлягати вимірюванню;

- різної тривалості: довготерміновими – 5-10 років, середньо-

терміновими – 1-5 років, короткотерміновими – до одного року;

- такими, яких можна досягнути;

- такими, які побудовані на принципах взаємного

доповнення.

Аналіз стратегічних альтернатив базується на оцінці чотирьох

можливих варіантів:

- зростанні (рівень цілей перевищує рівень попередніх

показників);

- обмеженому зростанні (цілі встановлюються від

досягнутого);

- скороченні (ліквідація, відмова від зайвого,

переорієнтація);

- поєднанні попередніх варіантів.

Останній етап стратегічного планування завершується

вибором стратегії, яку доцільно здійснювати на основі оцінки таких

факторів:

- рівень ризику;

- вплив минулих стратегій;

- залежність від фактора часу.

Кінцевим результатом стратегічного планування є конкретні

рішення та показники.