2. Причини, зміст і оцінка парламентських реформ 1832 та 1867 року.

 За виб. реформою 1832 року 56 «гнилих містечок» було позбавлено права представництва у парламенті. ЗО таких містечок могли надалі посилати до законод. органу лише одного замість двох депутатів. Великі ж пром. міста отримали право ширшого парлам. представництва. Закон надав виборче право особам чол. статі, які досягли 21 року, сплачували податок на користь бідних і володіли нерухомістю. Право голосу дістали зем. орендарі (доти позбавлені виб. прав) з річною рентою не менш як 50 фунтів стерлінгів. Встановлено ценз осілості — 6 місяців. Кількість виборців збільшено до 652 тис. чол. Однак робітники та дрібна буржуазія виб. прав не отримали. Збережено було відкрите голосування.. Важливим підсумком реформи 1832 були перетворення у політ, партіях. Партія вігів почала іменуватися ліберальною, торі — консервативною Попри помірний характер виборчої реформи 1832 р., вона мала значні наслідки для політичного життя Англії.

Во-первых, у парламенті з'явилися поки що нечисленні представники торгово-промислової буржуазії, які об'єдналися в угруповання " класичних лібералів " ( " філософських радикалів " ) і радикалів, які примикали до вигам, оскільки такі раніше були пов'язані з торгово-промисловими колами.

Во-вторых, збільшення кількість виборщиків призвело до підйому політичної активності населення, передусім " середнього класу " Независимо від цього, хто перемагав під час виборів: консерватори чи ліберали, сама тенденція політизації громадського життя і посилення значимості для Вестмінстера суспільної думки було показником лібералізації англійського суспільства на 30-х роках ХІХ в. Це сприяло поширенню ліберальних ідей формуванню ліберального мислення, який передбачає свободу економічного і політичного вибору. У цьому головне, значення реформи 1832 р.

В-третьих, наслідком парламентської реформи 1832 р. стало зміна форм і методів ведення кандидатами виборчої кампанії. У представників парламентських угруповань виникла потреба виборювати голосів виборців. В-четвертых, виборча реформа сприяла консолідації фракцій та угруповань вігів і торі, яких відтоді дедалі більше називають лібералами і консерваторами.

В 1862 р. в Лондоні був заснований політичний Союз тред-юніонів, який поставив реформу виборчого законодавства серед своїх головних завдань. У травні 1865 р. вимогу реформи висунула радикальна буржуазія на своїй конференції у Манчестері. Тут був створений Національний союз реформи. Вимоги останнього зводилися лише до розширення числа виборців, а не до загального виборчого права. 11 травня 1866 р. відбувся грандіозний крах на Лондонській біржі, що отримав назву «чорної п'ятниці». Негаразди в економіці далися взнаки на політиці.

Восени 1866 р. рух за реформу набирає небаченого розмаху: на мітингу в Манчестері було 100 тис. учасників, в Лідсі - 300 тис, в Бірмінгемі - 350 тис, в Глазго - 200 тис. і т. д. У лютому 1867 р. в палату общин було внесено новий проект реформи, який після прийняття кількох додаткових поправок 15 серпня 1867 р. став законом. У «гнилих» містечок відібрали ще 45 місць, з них 44 були передані містам. В самих містах право голосу надавалося особам чоловічої статі, які проживали там протягом останніх 12 місяців, сплачували податок на користь бідних, та винаймали житло, не дешевше 10 ф. ст. на рік. У графствах коло виборців було розширене орендарями з прибутком від 12 ф. ст. на рік і вище.

Зменшення цензу для орендаторів та розширення виборчого права для винаймачів житла дещо збільшило число виборців - з 1 млн 400 тис. чол. до 2,5 млн. Воно зачепило не лише буржуазію, але й верхівку робітничого класу. Зміни в середовищі електорату змушували уряд враховувати інтереси нового кола виборців, щоб в майбутньому мати змогу розраховувати на їхні голоси. Зокрема, в 1867 р. уряд консерватора Дізраелі скасував закон про господарів і слуг, урівнявши права підприємця і найманого працівника у суді. В 1875 р. парламент скасував карну відповідальність за порушення договору найму. До цього часу скарги працедавця суд розглядав за відсутності відповідача, стандартно призначаючи три місяці тюремного ув'язнення «винному» робітникові.

У1867 р. парламент Великобританії ухвалив новий виборчий закон, який знизив майновий ценз і розширив число виборців з 1 млн. до 2,5 млн. чоловік за рахунок дрібної буржуазії і найбільш забезпечених шарів робітничого класу.

3. Суть і значення чартистського руху в Англії.Завершення промислового перевороту призвело до того, що суспільство все більше розпадалося на буржуазію і пролетаріат. До середини XIX століття робітники становили найзначнішу частину населення. Політика, що проводиться урядом, викликала дедалі більше невдоволення робітників. Вони вирішили боротися, висуваючи свої вимоги.  У 1836 році була створена «Лондонська асоціація робітників», яка зайнялася виробленням політичної програми робочого руху. Програма отримала назву «Народна хартія» (англійською хартія - «чартер»).  Шість пунктів Народної хартії

Рівне представництво. Сполучене королівство має розділитися на 200 виборчих округів з приблизно однаковою кількістю мешканців у кожному, кожен округ делегує в парламент одного представника. Загальне виборче право. Кожна особа, що відрекомендувалася клерку приходу, в якому вона прожила 6 місяців, доказом того, що їй 21 рік і більше, має право на внесення її імені до списків виборців. Річні парламенти. Щорічно 24 липня мають відбуватися загальні вибори, а коли місце в палаті громад виявилося би вакантним усередині року, то його необхідно було б замістити не пізніше як за два тижні після того, як воно звільнилося... Скасування майнового цензу. Для кандидатів до палати громад не повинно бути жодних майнових цензів, за рекомендацією 200 виборців клерка приходу, в якому вони живуть, письмової заяви на користь будь-якого кандидата останній офіційно зізнається у цій перевазі... Надання голосів шляхом закритого балотування. Кожен обранець має подати голос в тому приході, де він має постійну осілість... Сесії та винагорода депутатів. Депутати займають свої місця у перший понеділок жовтня, найближчого після їх обрання, продовжуючи засідання щоденно (за винятком неділі), доки всі справи сесії не буде закінчено, але у будь-якому разі не пізніше 1 вересня наступного року... Кожному члену палати громад має виплачуватися винагорода з державної скарбниці у розмірі 400 фунтів стерлінгів на рік (по чверті щороку). Усі посадові особи, які керують виборами, обираються шляхом загального голосування.

Учасники Лондонської асоціації та інших робітничих організацій вирішили подати до парламенту свої вимоги у петиції про Народну хартію (чартер), тому і весь рух за надання виборчих прав робітникам і полегшення становища трудящих дістав назву чартизму. Більшість чартистів вважали, що за прийняття хартії слід боротися лише мирним шляхом, проте серед учасників чартистських з'їздів були і прибічники силових засобів тиску на уряд і навіть збройного захоплення робітниками політичної влади.

Першу петицію чартистів, внесену до парламенту в 1839 р., було відкинуто. Така ж доля спіткала і другу петицію 1842р., яку підписало 3,3 млн чоловік. Англійський уряд не бентежили ні масова підтримка хартії в країні, ні численні страйки і мітинги робітників. У квітні 1848р. чартисти направили до парламенту третю петицію. На цей час лідери чартистського руху, чекаючи на чергову відмову, готувались провести у Лондоні масову маніфестацію, звернутися із прямим посланням до королеви Вікторії з вимогою розпуску парламенту і прийняття робітничої хартії. Проте нерішучість чартистів та урядові репресії звели нанівець всі їхні сподівання. Третю петицію спіткала ще сумніша доля: палата громад оголосила всі підписи сфальсифікованими і взагалі відмовилася її розглядати.

Чартизм мав велике значення в історії Англії. Англійська буржуазія змушена була піти на проведення низки демократичних реформ. Вона здійснилаперетворення парламенту, надавши йому більш представницький характер; реформувала місцеве управління; провела закони про охорону фабричного праці; 20-річна боротьба робітників за свої громадянські права і поліпшення становища не пройшла марно. 1847 р. в Англії, в першій з європейських країн, було встановлено 10-годинний робочий день.