2.4 Стилістична класифікація фразеологізмів

У системі фразеологічних засобів кожної мови розрізняють дві виразно окреслені групи одиниць за їх стилістичною характеристикою. Саме стилiстична класифiкацiя визначає функцiонування фразеологiзмiв у мовi. До першої групи належать фразеологізми за своєю природою образно-експресивні, а саме: приказки, прислів'я, крилаті слова тощо (гав ловити, рака пекти). Ця група фразеологізмів у зв'язку з великою експресивно-емоційною насиченістю характеризує художньо забарвлені функціональні стилі. Друга група фразеологізмів включає до свого складу сталі номінативні словосполучення, термінологічні вирази: суспільно-політичні, професійно-виробничі, військові, науково-технічні, офіційно-ділові формули висловлення., наприклад: атомна бомба, земна кора, сонячна система, рогівка ока, майстер спорту. Ця група різна за характером і силою спаяності складників фразеологізму, як правило, є нейтральною в експресивно-емоційному плані. Однак, кожен з її фразеологізмів належить до одного чи кількох функціональних стилів; до того ж окремі з усталених словосполучень цієї групи мають здатність до переміщення в інші функціональні стилі чи стильові різновиди, що викликає зміну фразового оточення і появу певного експресивно-емоційного заряду [12; 13].

Основи стилістичної класифікації фразеологізмів заклав французький лінгвіст Шарль Баллі. Із вітчизняних лінгвістів стилістичній класифікації приділили увагу в своїх працях такі вчені, як В.В. Виноградов, Л.А. Булаховській, Б.О. Ларін, О.І. Єфимов, І.К. Білодід, О.М. Бабкін, О.М. Гвоздєв, І.Г. Чередниченко та ін. Проте досі не вироблено єдиного погляду з цього питання.

Стилістична класифікація фразеологізмів забезпечує два аспекти дослідження: функціонально-стильовий і власне стилістичний. Функціонально-стильовий план вивчення фразеологізмів ґрунтується на співвіднесенні окремих фразеологізмів або їх груп з певними функціональними стилями чи їх різновидами в певній національній мові. Власне стилістичний план вивчення фразеологізмів враховує закріпленість чи переважне вживання сталого сполучення у певній сфері мовлення.

За стилістичною класифікацією виділяють такі групи фразеологізмів:

1. розмовно-побутові фразеологізми

2. народнопоетичні фразеологізми

3. книжні фразеологізми

Основними сферами вжитку розмовно-побутових фразеологізмів є усне побутове мовлення та художня література, в якій ці сталі словосполучення використовуються з метою художнього відтворення розмовної мови (як в авторських текстах, так і в мові персонажів), типізуючи та індивідуалізуючи її. Проникають розмовно-побутові фразеологізми у вигляді прислів'їв, приказок, примовок і до творів публіцистичних, зокрема памфлетів, фейлетонів, нарисів. Для творів наукових, офіційно-ділових та інших розмовно-побутова фразеологія не характерна [12; 15].

Влучне народне слово, приказка, прислів'я, жарт є невід'ємним компонентом мови української художньої літератури. Часто вони виступають одним із важливих засобів розгортання сюжету, створення художнього образу, включаються в текст з метою художнього переконання читача, висловлення набутої віками народної мудрості, великого життєвого досвіду. Наприклад, в „Енеїді” І. Котляревського: „Ледащо син - то батьків гріх”, „Великі у страха очі”, „Коли чого в руках не маєш, то не хвалися, що твоє”.

У творах Т.Г. Шевченка, І.Я. Франка, Лесі Українки зустрічаються розмовні сталі словосполучення або афоризми індивідуального вжитку, створені за зразками загально мовних фразеологізмів.

Гумористичний та сатиричний ефект часто досягається введенням у текст літературного твору просторічної, іноді згрубілої фразеології або усталених сполучень розмовного характеру з яскраво вираженою гумористичною семантикою. Традиція гумористичного використання розмовної фразеології йде від „Енеїди” І. Котляревського, творів Г. Квітки-Основ'яненка, С. Руданського, І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, М. Старицького, М. Кропивницького, І. Карпенка-Карого та інших майстрів українського художнього слова.

Широке стилістичне застосування у художніх і почасти публіцистичних творах мають фольклорні та народно-поетичні фразеологізми: пісенні й казкові елементи, приповідки, примовляння, замовляння. Народнопоетична фразеологія є невід'ємним компонентом художньої творчості найвидатніших українських письменників-класиків. Так, влучний народний дотеп, анекдот значною мірою використовує у своїй творчості Г. Квітка-Основ'яненко. Широко використовує він і насичені фантастикою народні заклинання, примовляння, голосіння, прокльони. Стилістичні функції цих компонентів народної творчості часто полягають у розкритті нещирості тих, хти їх виголошує і досягненні у такий спосіб гумористичного ефекту. Наприклад: „Та будь я шельмівська, анахтемська дочка! Щоб мені очі повилазили, щоб мені руки й ноги покорчило, щоб мені трясця, щоб на моїй тварі сіло сімсот пістрячок та болячок” („Конотопська відьма”).

Органічно засвоїв і влив у свою поезію найрізноманітніші компоненти народнопоетичної творчості Т.Г. Шевченко. У його багатьох творах, зокрема ранніх, зустрічаємо найрізноманітніші елементи фольклорної, у тому числі народнопісенної фразеології, наприклад, усталені словосполучення з постійними означеннями-епітетами типу біле личко, біле тіло, білий світ, червона китайка, чисте поле; фольклорно-пісенні усталені формули, наприклад: треті півні, світ за очі, при битій дорозі; народнопоетичні звертання типу мій голубе, серце моє коханеє.

Основною сферою функціонування книжних фразеологізмів є писемна форма таких стилів, як науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, а також художньо-белетристичний. Характер і стилістичні функції книжкових фразеологізмів видозмінюються залежно від специфіки стилю [12; 19].

Українська мова включає до свого складу два виразно відмінні за характером свого стилістичного функціонування види книжних фразеологізмів. До першого виду належать старокнижна українська і церковнослов'янська фразеологія та ремінісценції з літературних творів. Ці фразеологізми хоч і вводяться безпосередньо в тканину художніх та публіцистичних творів, не засвоюються ними органічно, а сприймаються як стилістично позначені чужорідні компоненти. Другий вид фразеологізмів охоплює сталі словосполучення публіцистичного, наукового, виробничо-професійного характеру, що на відміну від перших входять як органічний компонент у структуру художньо-белетристичного стилю. Публіцистичні структури впливають на художньо-белетристичний стиль української літературної мови в цілому, цементуючи й загострюючи його, посилюючи його комунікативно-пізнавальну, експресивну та естетичну функції.

Висновок

Фразеологiя як наукова галузь сформувалась у 40-50-х роках ХIХ ст. i зараз продовжує активно розвиватись: з'являються новi статтi в мовознавчiй перiодицi, виходять друком монографiї, зокрема варто вiдзначити працю Ужченка В.Д. „Фразеологія сучасної української мови” (К., 2007).

Фразеологiзми, якi є предметом вивчення фразеологiї, являють собою складнi мовнi одиницi. За значенням вони прирiвнюються до значення слова, а за формою нагадують синтаксичну конструкцiю, речення. Проте лексичне значення значно вiдрiзняється вiд фразеологiчного, оскiльки складники фразеологiзмiв втрачають своє пряме значення i внаслiдок переосмислення утворюють нове значення - значення фразеологiзму. Основними ознаками фразеологiзмiв є: семантична цілісність; відтворюваність; відносна постійність компонентного складу та структури (стійкість); експресивність.

У фразеології вiдбиваються всi сфери життя народу, тому й джерельна база усталених зворотiв багатопланова, зокрема: рiзнi трудовi процеси, ремесла, театрально-музична діяльнiсть, військова справа, картярська гра, народні звичаї та обряди, вірування і магічні дії, усталені казкові звороти, ознаки і дії, пов'язані з світом тварин і птахів. До джерел фразеологiї належить також античнiсть, Бiблiя, iншомовнi запозичення.

Українська фразеологiя надзвичайно багата та рiзноманiтна, тому, на мою думку, мовознавцi не мають єдиного погляду на класифiкацiю фразеологiзмiв, адже важко таке неоднорiдне мовне багатство вмiстити в штучно вигаданi рамки. Iснує чимала кiлькiсть класифiкацiй, але вони певною мiрою вiдрiзняються одна вiд одної. Найпоширенiшою в лiнгвiстицi є семантична класифiкацiя В.В. Виноградова, за якою видiляють фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення. Стилiстична класифiкацiя розкриває функцiонування фразеологiзмiв у мовi. Найважливiша їхня функцiя - емоцiйно-експресивна, вони виражають емоцiйне ставлення мовця до дiйсностi.

Список використаної літератури

1. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова: Фразеологія. - 2-ге вид., допов. і перероб. - Х.: Вища школа - Вид-во при ХДУ, 1988. - 132 с.

2. Авксентьєв Л.Г., Ужченко В.Д. Становлення фразеологічних одиниць: (Семантичний і структурний аспекти) // Українська мова і література в школі. - 1978. - № 12. - С. 39 - 46.

3. Васильченко В. Українська фразеологія: Навчальний посібник для самостійного вивчення / В. Васильченко; НПУ ім. М.П.Драгоманова; Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. - К.: Знання України, 2000. - 97 с.

4. Виноградов В.А. Фразеологизм. Лингвистический энциклопедический словарь. - М.: Советская энциклопедия, 1990.

5. Горбакевич А.С. Про вживання терміна „фразеологія” // Українська мова в школі. - 1962. - № 3. - С. 8 - 11.

6. Гульцева Г. Внутрішня деривація фразеологічних одиниць // Мова і культура: Серія „Філологія”. - Наук. вид. - К.: Видавн. Дім Дмитра Бураго, 2000. - Вип. 2, Т. 2: Національні мови і культури в специфіці і взаємодії. Проблеми гуманізації навчання і культурологічний підхід до викладання мови і культури. - С. 61 - 66.

7. Демський М. І знайомі фразеологізми не завжди прозорі // Урок української. - 2000. - №10. - С.22 - 23.

8. Денисенко С. Національно-культурна специфіка фразеології у сучасних дослідженнях // Мова і культура: Серія „Філологія”. - Наук. вид. - К.: Видавн. Дім Дмитра Бураго, 2001. - Вип. 3, Т. 2: Культурологічний компонент мови. - С. 62 - 65.

9. Дерев'янко Л. Вивчаємо фразеологізми // Укр. мова та література. - 2000. -№ 2. - С.9 - 12.

10. Івченко А. Засади етимологічного аналізу української народної фразеології // Збірник Харківського філологічного товариства. - Т. 3. - Харків, 1998. - С. 117 - 126.

11. Івченко А. Засади етимологічного аналізу української народної фразеології // Збірник Харківського філологічного товариства. - Т. 7. - Харків, 1998. - С. 105 - 122.

12. Їжакевич Г.П. Стилістична класифікація фразеологізмів // Українська мова і література в школі. - 1971. - № 10. - С. 13 - 21.

13. Майборода О.А. Виховні аспекти історичної фразеології // Проблеми сучасної педагогічної освіти / РВНЗ "Крим. гуманіт. ун-т". - Ялта, 2005. - Вип. 7. - С. 27- 33.

14. Майнаєва О.І. Фразеологізми, їх джерела // Все для вчителя. - 2006. - № 3 - 4 (лютий). - С. 34-36.

15. Медведєв Ф.П. Українська фразеологія: Чому ми так говоримо. - 2-е вид., стереотип. - Х.: Вища шк. - Вид-во при ХДУ, 1982. - 231 с.

16. Москаленко Н.А. З історії дослідження української фразеології // Українська мова і література в школі. - 1967. - № 10. - С. 22 - 26.

17. Онкович Г. Фразеологізми як національно-культурний компонент українознавства // Дивослово. - 1994.-N9. - С.12 - 16.

18. Прадід Ю.Ф. Структурно-граматичні типи фразеологізмів та їх різновиди // Українське мовознавство: Респуб. зб. - Вип. 16. - К., 1989. - С. 28 - 35.

19. Розгон В.В. Фразеологічні одиниці в синтаксично автономній позиції // Наука і сучасність: Зб. наук. праць / НПУ ім. М.П. Драгоманова. - К.: Логос, 2002. - Т. 31. - С. 261 - 267.

20. Розгон В.В. Фразеологічні одиниці в синтаксично автономній позиції // Наука і сучасність: Зб. наук. праць / НПУ ім. М.П. Драгоманова. - К.: Логос, 2002. - Т. 32. - С. 276 - 282.

21. Словник фразеологізмів української мови / Укл. В.М. Білоноженко, І.С. Гнатюк та ін.; Нац. академія наук України. Інститут української мови. - К.: Наукова думка, 2003. - С. 462 - 467.

22. Смерчко А. Фразеологізми як форми вираження семантичних універсалій // Гуманітарна освіта України на межі століть: Наук. семінар 2 - 3 жовтня 2000 р.: Зб. наук. праць. - Вип. 4. - Дрогобич, 2001. - С. 128 - 132.

23. Сучасна українська літературна мова: Підручник / А.П. Грищенко, Л.І. Мацько, М.Я. Плющ та ін.; За ред. А.П. Грищенка. - 2-ге вид., перероб. і допов. - К.: Вища шк., 1996. - С. 226 - 237.

24. Сучасна українська літературна мова: Підручник / М.Я. Плющ, С.П. Бевзенко, Н.Я. Грипас та ін.; За ред. М.Я. Плющ. - 5-те вид., стер. - К.: Вища шк., 2005. - С. 137 - 140.

25. Теклюк В. Фразеологізми як синтаксичні одиниці в публіцистиці // Дивослово. - 2002. - №1. - С.14 - 16.

26. Тимченко І.В. Семантика фразеологічної одиниці та її компонентів // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць лінгвістичних кафедр. - Харків, 1988. - С. 56 - 61.

27. Ужченко В.Д. Фразеологія сучасної української мови: Навч. посіб. / В.Д.Ужченко, Д. В. Ужченко. - К.: Знання, 2007. - 494 с.

28. Ужченко В.Д., Авксентьєв Л.Г. Українська фразеологія: Навч. посіб. для студ. філ. фак-тів ун-тів. - Х.: Основа, 1990. - 167 с.

29. Фразеологічний словник української мови / Ужченко В.Д., Ужченко Д.В. - К.: Освіта, 1988. - 224 с.

30. Фразеологічний словник української мови / Укл. В.М. Білоноженко, В.О. Винник, І.С. Гнатюк та ін. - К.: Наукова думка, 1993. - Кн. 2.

Размещено на Allbest.ru