1.3 Значення і форма фразеологізму

„Фразеологізм - складна за своєю природою одиниця: утворюється вона на синтаксичному ґрунті (від генетичного прототипу - вільного сполучення слів), а функціонує переважно як одиниця називання (цією функцією вона близька до слова), інакше кажучи, за своєю формою фразеологізм співвідносний з вільною синтаксичною конструкцією (переважно із словосполученням), а за змістом (значенням) - зі словом”[3; 7].

Аналіз фразеологічного значення передбачає виділення ступенів абстракції. Складність фразеологічної семантики полягає в перевазі експресивного компонента над предметно-логічним змістом.

Як і слово, фразеологічна одиниця виконує номінативну функцію, їй притаманні парадигматичні форми, ті ж класифікаційні розряди - морфологічні і синтаксичні. Фразеологізми вступають у синонімічні, антонімічні та інші системні зв'язки.

Виконуючи номінативну функцію, значення фразеологізму нагадує значення слова. Поняттєво співвідносячись, слово і фразеологізм є семантично близькими одиницями. Однак слово і фразеологізм - не одне й теж. Значення фразеологічної одиниці завжди містить якийсь семантичний (значеннєвий) „надлишок” чи „доважок” Ця „значеннєва надлишковість” завжди відчувається носіями мови. Таке співвідношення між словом і фразеологізмом можна визначити як синонімію, проте не абсолютну, бо на заваді стоїть, з одного боку, оснований на образності „значеннєвий доважок” („додатковість значення”), з іншого, - обмеження стилістичними нормами.

Однак багато фразеологічних одиниць не мають слів-відповідників. Синонімами до них виступають словосполучення. Наприклад, замилювати очі - обдурювати, очі рвати - закохувати.

Відмінності між значенням слова і значенням фразеологізму додає спосіб передачі цих двох типів значень: цільнооформленість слова протиставляється роздільнооформленості фразеологізму [27;60]. Роздільнооформленість фразеологізму, на думку дослідників, - це не тільки одна з найсуттєвіших формально-структурних його ознак, а й джерело багатьох інших: серед фразеологізмів практично немає стилістично нейтральних одиниць; у плані багатозначності фразеологізми продуктивністю не відзначаються; фразеологізми мають значно нижчий ступінь сполучуваності, ніж слова.

1.4 Утворення та джерела фразеологізмів

Ядро фразеологічної системи української мови складають мовні одиниці, що виникли як результат переосмислення значень вільних сполучень слів (генетичних прототипів) і формування стійких багатокомпонентних образних назв уже з новим (фразеологічним) значенням [3; 23]. Образне переосмислення вільних словосполучень спричиняло втрату первинних лексичних значень відповідних компонентів і формування власне фразеологічної семантики. У цьому процесі важлива роль належала метафоризації, перенесенню якої-небудь конкретної дії, ознаки, риси поведінки тощо на основі їх типізації, узагальнення на зовсім інші сфери людської діяльності. Розрив між первісним і фразеологічним значеннями словосполучення може бути таким, що тільки спеціальний етимологічний аналіз дає можливість з'ясувати походження відповідної фразеологічної одиниці.

Як і будь-яка інша мовна одиниця з двоплановою сутністю (має і форму, і зміст), фразеологізм наділений внутрішньою формою, тобто тією мотивуючою ознакою, в якій знаходить своє втілення зв'язок між змістом та формою і яка лягає в основу будь-якої назви. Внутрішня форма будь-якої мовної одиниці (і фразеологізму теж) закріплює результати сприйняття реалій довколишнього світу і перший (початковий) погляд на них.

Проте зв'язок між внутрішньою формою фразеологізму та значенням і структурою вільного словосполучення-прототипу може мати різний ступінь, адже з моменту виникнення (з моменту фразеологічного називання актуальної ситуації) фразеологізм у процесі своєї еволюції все більше віддаляється від актуального зв'язку, відсуваючи на другий план своє етимологічне значення - затемнюючи свою внутрішню форму - перетворюючись на немотивований, тобто такий, значення якого на сучасному етапі не пов'язане зі значеннями його компонентів (фразеологічні зрощення).

Виникнення фразеологізму - це пристосування відомої вже форми до відомого вже значення через образне зближення їх на основі спільної ознаки. Причому і використовувана форма, і використовуване значення повинні бути добре відомими мовцям, оскільки вони у своїй уяві здійснюють цей образний синтез. Утворення фразеологізму - це результат глибокого пізнання мовцями довколишньої дійсності.

Процес фразеологізації охоплює ситуацію, в якій виникає фразеологізм. Знання цієї ситуації забезпечує перетворення у свідомості мовців певної синтаксичної конструкції на фразеологізм. Фразеологізація вільного словосполучення розпочинається з виникнення «нової» внутрішньої форми. Первісний зміст фразеологізованого вільного словосполучення витісняється узагальнено-переносним значенням, яке у процесі використання (відтворюваного, фразеологічного, а не створюваного, вільного) стає домінувальним, перетвоюючись на фразеологічне. Внутрішня форма фразеологізму пов'язує значення основи метафоризованого словосполучення з фразеологічним (новим) значенням.

У формуванні фразеологізмів виділяють три найголовніші шляхи: метафора, метонімія, синекдоха.

Метафора („перенесення”, „переміщення”, „віддалення”) в лексикології означає використання слова, що називає певний фрагмент довколишньої дійсності, для називання іншого фрагмента через їхню подібність, яка виявляється при зіставленні. Метафоризація певного вислову у напрямку його фразеологізації теж відбувається через асоціативне, але вже образне зближення.

В основі метонімії (гр. metonymia „перейменування”) лежить суміжність, наявність зовнішніх чи внутрішніх зв'язків між об'єктами. При метонімізації вільного словосполучення у фразеологізм відбувається перейменування за асоціацією через суміжність.

Уживання назви частини замість назви цілого (або навпаки) у лексикології називають синекдохою („співвіднесення”). Це ж саме відбувається у фразеології: намуляти очі - „набриднути”, очей не появляти - „не з'являтися”.

Окремо слід назвати фразеологізми, що утворилися шляхом тавтології - повторенням тих самих компонентів у видозміненій формі: нудом нудитися, криком кричати, жарти жартувати, сиднем сидіти. Їхнє утворення характеризується наявністю спеціальних моделей, а також значною виражальністю [3; 25-26].

Спостереження над навколишньою дійсністю - історичною, суспільними процесами, виробничою діяльністю і побутом, морально-етичними нормами і родинними стосунками, природним середовищем, тваринним і рослинним світом - лежить в основі виникнення і значеннєвого функціонування абсолютної більшості фразеологізмів. Отже, джерелами української фразеології є:

1) сільськогосподарські та інші трудові процеси: варити воду (з кого-небудь), з одного тіста, прокладати першу борозну, попускати віжки;

2) різні виробництва, ремесла:

а) ткацько-прядильне: розплутувати вузол; де тонко, там і рветься; розмотати клубок;

б) кравецьке: білими нитками шите, на живу нитку, куди голка, туди й нитка; сім раз одміряй, раз одріж; як з голочки;

в) ковальське: між молотом і ковадлом, міцного гарту;

г) гончарське: лудити очі, полуда впала на очі, зняти полуду з очей;

д)рибальство та мисливство: закидати вудку, змотувати вудки, клювати на живця, стріляна птиця;

3) театрально-музична діяльність: увіходити в роль, помінятись ролями, у своєму репертуарі, коронний номер, попадати в тон, як по нотах;

4) військова справа: схрещувати мечі, нюхати порох, приймати бій, брати на озброєння, здавати позиції, залишати поле бою;

5) картярська гра: розкривати карти, плутати карти, мішати карти, кинути всі козирі, козирний туз;

6) народні звичаї та обряди: давати гарбуза, облизати макогона, як засватаний;

7) вірування і магічні дії: пускати ману, замовляти зуби, як рукою зняло, з легкої руки, встати на ліву ногу, наводити полуду на очі;

8) усталені казкові звороти: по щучому велінню, за тридев'ять земель, живуща вода, тримати за хвіст жар-птицю, скоро казка мовиться;

9) ознаки і дії, пов'язані з світом тварин і птахів: заяча душа, хитрий лис, кіт наплакав, показувати пазурі, птиця високого польоту, розправляти крила, звити гніздо, курям на сміх [23; 235].

До важливих джерел фразеологічних одиниць належать також античні міфи. Це, наприклад, такі іншомовні запозичення, інтернаціональні звороти: буря у склянці води, перейти рубікон, дамоклів меч, нитка Аріадни, віща Кассандра, Геркулесові стовпи, гордіїв вузол, драконівські (драконові) закони, вогонь Прометея тощо.

Виділяють фразеологічні одиниці біблійного походження, наприклад: око за око, наріжний камінь, Содом і Гоморра, альфа і омега, земля обітована.

український фразеологізм лексичний семантичний

Розділ 2. Критерії класифікації фразеологізмів