16. Поняття і сучасне розуміння сутності соціально-трудових відносин

Включення соціально-трудових відносин у систему понять економіки праці пов’язане з розвитком наукових та прикладних уявлень про роль людей в розвитку економіки. Соціально-трудові відносини – це об’єктивна взаємозалежність і взаємодія суб’єктів цих відносин у процесі праці, спрямованих на регулювання якості трудового життя.

Соц.-труд. вiдносини – це комплекс взаємовiдносин мiж їхнiми сторонами – найманими працiвниками та роботодавцями, суб’єктами i органами сторiн за участi держави (органiв законодавчої та виконавчої влади) i мiсцевого самоврядування, що пов’язанi з наймом, використанням, вiдтворенням робочої сили та спрямованi на забезпечення високого рiвня життя особистостi, колективiв та суспiльства в цiлому.

17. Місце соц.-труд. Відносин в системі відносин ринкової системи господарювання

Створення в Україні нової системи соціально-трудових відносин, адекватних соціально орієнтованій ринковій економіці має передбачати забезпечення свобод і прав людини (як найманого працівника, так і роботодавця); розширене відтворення робочої сили, стабільність і ефективність зайнятості; захист національного ринку праці; гідну працю та її оплату; належний соціальний захист та соціальне забезпечення. Соціально-трудові вiдносини за умов ринкової економіки водночас ґрунтуються на свободi працi, що означає право кожного члена суспiльства вирiшувати: працювати йому чи нi, а якщо працювати, то на якого роботодавця i на яких умовах.

Важлива риса соціально-трудових вiдносин за умов ринкової економiки – їх функцiонування на конкурентних засадах. Конкурують мiж собою як найманi працiвники, що надають послуги робочої сили на умовах, визначених трудовим договором, так i покупцi робочої сили – роботодавцi.

18. Сторони соц.-труд відносин

Сторонами соціально-трудових відносин називають найманих працівників, роботодавців і державу. Сторони соціально-трудових відносин є носіями первинного права у цих відносинах. Сторонами соціально-трудових відносин можуть бути індивідум, група індивідів, що об’єднані в систему за певним принципом. У зв’язку з цим соціально-трудові відносини можуть бути індивідуальними, коли з окремим працедавцем взаємодіє окремий працівник, а також груповими чи колективними, коли працівники (працедавці) взаємодіють між собою. Внаслідок цього соціально-трудові відносини можуть поділятися на дво-, три- і багатосторонні. В якості суб’єкта соціально-трудових відносин світове співтовариство в певних умовах розглядає і окрему державу.

19. Суб’єкти і органи соц.-труд відносин

Суб’єктами соціально-трудових відносин називають найманих працівників, роботодавців і державу. Суб’єкти можуть володіти як первинними, так і делегованими первинними носіями правами. Суб’єкти: найманий працівник, підприємець (працедавець) і держава. Найманий працівник – це громадянин, що заключив трудовий договір з працедавцем, керівником підприємства чи окремим лицем. Цей договір найму може бути як письмовим, так і усним, і він визначає соціально-трудові відносини між його учасниками. В якості найманого працівника як суб’єкта соціально-трудових відносин можуть виступати і індивід, і групи працівників, що різняться за своїм становищем в соціально-професійній структурі, за спрямованістю інтересів, мотивацією праці та багатьма іншими ознаками. Основою групових та індивідуальних відмінностей є вік, стать, стан здоров’я, рівень освіченості, професійна, посадова, галузева належність, що визначає суттєві сторони у трудовій поведінці найманого працівника. В будь-якому випадку найманий працівник повинен володіти певними якостями, оцінка стану яких може дати реальне уявлення про суть та зрілість соціально-трудових відносин. Найманий працівник повинен перш за все володіти готовністю та здатністю до особистої участі в соціально-трудових відносинах. Працедавець як суб’єкт соціально-трудових відносин згідно міжнародної класифікації статусу в зайнятості – це людина, що працює самостійно постійно наймає для роботи одну чи багато осіб. Працедавець зазвичай є власником засобів виробництва. Держава як суб’єкт соціально-трудових відносин виконує наступні функції: законодавець, захисник прав, регулювальник, працедавець, миротворець.