113. Еволюція політики доходів працюючих у світовій практиці

Доходи населення – сукупність коштів і витрат у натуральному виразі для підтримання фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини. Формування їх здійснюється за рахунок оплати праці працівників, виплат із соціальних фондів, підприємницьких доходів, доходів від особистого підсобного господарства й індивідуальної трудової діяльності, доходів з інших джерел. Політика доходів – один із засобів централізованої дії на загальний розмір і розподіл знов створеної вартості. Статистика різних країн показує, що велика частина населення має мінімальні доходи, а менша – дуже високі. Суть політики доходів полягає в безпосередньому встановленні державою такої верхньої межі збільшення номінальної заробітної плати, який сприяв би виконанню основних завдань і реалізації пріоритетів, що стоять перед економікою. Конкретне формулювання окремих положень політики доходів в різних країнах різне. На практиці не існує два повністю ідентичних варіантів розвитку політики доходів. У механізмі здійснення і формах прояву цієї політики в кожній конкретній державі розрізняються особливості, що визначаються: - соціально-економічним і політичним розвитком тієї або іншої країни; - ступенем і характером втручання держави в питання регулювання заробітної плати; - традиціями укладення колективних договорів; - соціальною напруженістю в суспільстві. Розробка і реалізація політики доходів особливо далеко пішла у Великобританії, оскільки британська держава намагалася добитися узгоджених дій профспілок і уряду. Проте практично у всіх капіталістичних країнах політика доходів мала скромні економічні підсумки: її принципи повністю ніде не були здійснені.

114. Функції заробітної плати

Як важлива соціально-економічна категорія заробітна плата в ринковій економіці має виконувати такі функції: відтворювальну; стимулюючу; регулюючу; соціальну, мотивуючу і оптимізаційну. Проте в сучасних умовах становлення ринку в Україні заробітна плата не може виконати цих функцій, її рівень забезпечує не більш як 21 % відтворення робочої сили, що не відшкодовує навіть прямих затрат праці і не викликає заінтересованості в переорієнтації робочої сили на пріоритетні сфери діяльності. Сьогодні заробітна плата виконує інші функції, а саме: збереження зайнятості, запобігання безробіттю ціною заниження заробітної плати; забезпечення соціальних гарантій; збереження попереднього статусу, пов'язаного з попереднім робочим місцем; стримування інфляції; перерозподіл зайнятих по галузях і сферах економіки; поширення нелегальної діяльності та вторинної зайнятості; посилення мобільності робочої сили.

115. Чинники, що впливають на рівень і динаміку заробітної плати

Динаміку реальної заробітної плати визначають за допомогою індексів вартості життя, які є відношенням бюджетного набору товарів поточного року до аналогічного бюджетного набору товарів за минулий рік. На динаміку реальної заробітної плати впливають чинники протилежної спрямованості (табл. 1). Таблиця 1. Чинники, що впливають на реальну заробітну плату

Реальна заробітна плата
Підвищуючі чинники	Знижуючі чинники
Зростання потреб найманих працівників Зміна кваліфікації і відповідно зростання ціни робочої сили Позитивна динаміка номінальної заробітної плати Низький рівень інфляції та прогресивна пікала податків Зростання валового внутрішнього продукту і національного доходу	Наявність і кількість безробітних Зниження попиту на робочу силу Зростання цін на продовольчі і непродовольчі товари Інфляція та висока пікала податків Інші чинники, пов'язані зі зменшенням обсягів виробництва

Від чинників, що впливають на реальну заробітну плату, значною мірою залежить те, як заробітна плата виконуватиме свої економічні та соціальні функції.