Екологія 2709

Ґрунт - це самостійне природне органічно-мінеральне тіло, яке виникло на поверхні Землі внаслідок тривалого впливу біотичних, абіотичних і антропогенних факторів. Ґрунтом називаються видозмінені під впливом живих організмів, перед усім рослин, поверхневі шари суходолу, які відрізняються від гірських порід складом мінеральної маси, значним вмістом специфічних органічних речовин (гумусу) і мають важливу відмінність - родючість.Родючість - це здатність грунтів постачати рослинам для їх життєдіяльності необхідні поживні речовини, воду і повітря. Ґрунти складається з твердих мінеральних і органічних частинок. Залежно від кліматичних, геологічних та географічних умов ґрунти мають товщину від 15-25 см до 2-3 м.

Ґрунти утворюються під впливом ґрунтоутворюючих факторів, до яких належать: ґрунтоутворюючі породи, рослинні та тваринні організми, вода, клімат, рельєф місцевості, господарська діяльність людини. Суттєвим фактором ґрунтоутворення є час: один сантиметр ґрунту формується протягом від сотні до кількох тисяч років.Ґрунти є гігантською екологічною системою, яка надає, поряд із Світовим океаном, визначного впливу на всю біосферу. Обмін речовин між живими організмами і ґрунтом викликаються дією біохімічних факторів. Засновником наукового ґрунтознавства є російський вчений В.В.Докучаєв, який вперше дав визначення “ґрунту”, виявив головну його відмінність і розкрив сутність ґрунтоутворюючого процесу. Завдяки ґрунтам - найважливішого компоненту біогеоценозів, здійснюється екологічний зв’язок живих організмів з літосферою, гідросферою та атмосферою.В грунтах виділяють верхній шар - найбільш цінний, який містить гумус (продукти розкладу живих організмів та органічно- мінеральні речовини), середній шар, який включає переважно мінеральні компоненти та нижній шар, який складається із малозмінених продуктів руйнування гірської породи.

Ґрунти є першоджерелом всіх матеріальних благ: харчових продуктів, лісоматеріалів, тощо. Тому ґрунти являють собою незамінний природний ресурс і головним завданням охорони природи та довкілля людини є підтримка здатності ґрунтів до самовідновлення в процесі ґрунтоутворення. На використанні ґрунтів базується сільськогосподарська діяльність людини. Орні землі дають до 88% харчової енергії для сучасного людства, до 10% харчової енергії людство одержує з природних пасовищ та лісових угідь і тільки біля 2% - із ресурсів Світового океану.

Все це говорить про необхідність захисту ґрунтів та обережного ставлення до них. На сьогодні виділяють п’ять головних факторів втрати ґрунтів:

1) ерозія - механічне руйнування ґрунтів, яке виникає внаслідок дії води та повітря;2) опустелювання - висушування ґрунтів, внаслідок чого вони втрачають природну екосистемну рослинну цілісність;3) токсикація - накопичення в ґрунтах шкідливих речовин;4) вторинне засолювання - накопичення солей в ґрунтах;5) прямі втрати ґрунтів в результаті перетворення їх в міста, промислові підприємства, дороги, тощо.

Все це говорить про те, що ґрунти є вразливими до зовнішніх впливів і тому слід вживати заходи по їх захисту. Важливість цього випливає з того, що всі компоненти навколишнього природного середовища взаємопов’язані і стан ґрунтів буде позначатись на стані повітря та водного середовища.

Вплив едафічних факторів, в першу чергу, проявляється на життєдіяльності рослин, ріст і розвиток яких напряму залежить від властивостей ґрунту. В той же час, не слід забувати, що ґрунти є місцем проживання тварин, в тому числі і мешканців ґрунтів (різноманітних безхребетних, гризунів, тощо). Тому важливу роль відіграє механічний склад ґрунтів, який визначає їх повітря- та водопроникливість, механічну міцність тощо.