13. Праця і науково-технічний прогрес

Під впливом НТП виникають такі процеси як систематична зміна змісту фізичної праці в результаті комплексної механізації, автоматизації, кібернізації виробництв та певного покращення його організації. Підвищується загальноосвітній та культурно-технічний рівень та кваліфікація робітників під час постійного росту виробництва як суспільної, так індивідуальної праці підвищується рівень й якість життя населення. Міцним фактором росту виробничих сил суспільства є органічне з’єднання науки з виробництвом, або НТП - це повна зміна усього технічного базису виробництва, форм його організації управління. Одним з суттєвих моментів розвитку виробництва є перехід від екстенсивного методу до інтенсивного. Екстенсивний – розширення переваг за допомогою нових капіталовкладень та нової робочої сили у виробничий процес. Інтенсивний – кількісний процес й якісне покращення продукції в першу чергу за рахунок суттєвого підвищення ступеню використання усіх засобів виробництва. Розвиток НТП приближує науку до виробництва, утворює умови для швидкого використання досягнень науки й техніки у господарчих одиницях, з’ясовує кваліфікаційний рівень робітників. Під впливом науково-технічного прогресу докорінно змінюється характер праці. Здебільшого вона вже не потребує фізичних зусиль. Людина з виконавця виробничих операцій все більше перетворюється на контролера і налагоджувальника складного обладнання, складних технологічних систем. З передачею найбільш рутинних виконавчих функцій машинам людина має можливість включитися у виробничий процес як активна перетворююча сила.

14. Гуманізація праці

Гуманiзацiя працi орiєнтована на створення бiльш людяних умов працi. До методiв гуманiзацiї працi вiдносять: пристосування виробництва до людини (а не навпаки, як це має мiсце у сучасних умовах); збагачення змiсту працi; чергування робiт, якi виконуються; поширення трудових функцiй; вiдповiднiсть квалiфiкацiї працівників, складностi виконуємих робiт; пiдвищення престижностi працi, її вiдповiдальностi, самостiйностi; активна участь у вирiшеннi виробничих завдань, поширення “виробничоi демократii”, перехiд вiд жорстких форм управлiння до гнучких, колективних форм; створення можливостей збереження розвитку, самоудосконалення особистостi працівника та iншi. Таким чином, гуманізація праці – це обмін людського фактора при організації праці. Це створення таких умов праці на підприємстві, коли в найбільшому ступені ураховується психофізіологічні та соціальні потреби працівників. Гуманізація – найважливіша вимога научної організації праці. Даючи пріоритет принципу гуманізації перед принципами економічності, забезпечуються за цей рахунок висока продуктивність та дисципліна праці, що дає відчутний економічний ефект.

15. Управління суспільною працею

Організація суспільної праці являє собою одну з функцій управління суспільством, а методи показують механізм управління працею у масштабі як суспільства, так і конкретних підприємств. Методи та принципи управління обумовлені характером виробничих відносин, відображають її, конкретизують зміст економічних законів та закономірностей управління. Вони виступають як основні положення та правила, якими керуються органи управління у силу соціально-економічних умов, що утворилися у суспільстві.

Держава повинна виконувати деякі адміністративні та організаційно – розпоряджувальні функції в економіці. Управління суспільною працею є складовою частиною процесу виробництва. Воно розв’язує задачі стимулювання економічного росту, регулювання зайнятості, зменшення нерівності у розподілі доходів.

Свої функції держава виконує застосовуючи різноманітні засоби дії на економіку, які змінюються у залежності від економічних задач, матеріальних можливостей держави, накопиченого досвіду регулювання.