123. Напрями, етапи і методи проведення аудиту в сфері праці

Основна мета аналізу звітності і виконання аудиторської перевірки підприємства полягає у виявленні порушень щодо: - застосування законодавства держави; - витрачання засобів на заробітну плату; - організації праці; - руху кадрів на підприємстві (звільнення і прийом); - дотримання правил охорони і безпеки праці на підприємстві; - умов праці та організації робочих місць; - виконання плану трудових показників підприємства.

Аудит трудових показників здійснюється згідно з планом і складається з 4-х етапів: - підготовчого (встановлюються терміни, завдання, виконавці аудиту, а також розробляється програма розгляду інформації, яка аналізується); - збору інформації (опитування, обробка статистичних даних); - обробка інформації; - узагальнення і надання результатів та висновків. Підчас аудиту використовуються різні методи та прийоми: перерахунок, перегляд, оцінка фактичної наявності, зіставлення , оцінка.

124. Звітність показників з праці: статистична, оперативна

Звітність показників з праці – це підсумковий документ, в якому відображено підсумкові показники за визначений період за усіма показниками праці.

Звітність в сфері праці – це система трудових показників, які характеризують стан, динаміку, результативність процесу управління працею на підприємстві. Виділяють два види звітності по трудових показниках: Ø статистичну (кількісні показники); Ø описову (якісні показники).

Статистична звітність і спеціально організоване статистичне спостереження - основні джерела інформації про діяльність підприємств, організацій та галузей народного господарства. Статистична звітність - це спеціально розроблені та затвердженні Держмінстатом України типові та спеціалізовані форми. Вони містять різні відомості про діяльність підприємств і організацій. У типові форми заносяться однакові за змістом показники для всіх підприємств і організацій народного господарства (показники по праці і по кадрах і т.д.). Спеціалізовані форми звітності містять статистичні показники, характерні для даної галузі народного господарства. Оперативна звітність (або виробничо-технічна) призначена переважно для поточного контролю й управління усередині окремих підприємств і об'єднань. Вона містить дані про виробництво важливих видів продукції, про хід поставок матеріалів і палива, про виконання договорів поставок замовникам комплектуючих виробів та напівфабрикатів і т. д. Оперативна звітність - застосовується для поточного контролю за ходом виконання плану по найбільш важливим показникам. За способами складання оперативна звітність подібна до статистичної, тому на практиці їх часто здійснюють разом.

125. Сутність моніторингу соціально-трудової сфери і його концептуальні положення

Моніторинг соціально-трудової сфери (англ. monitoring – від лат. monitor, що контролює, попереджає) – постійне спостереження за об’єктом з метою виявлення його відповідності бажаному результату. Моніторинг – це складова частина управління. Моніторинг використовується в економіці держави та становить систему послідовного збору даних про явище, процес, що описується за допомогою певних ключових показників, з метою оперативної діагностики стану об'єкта, його дослідження та оцінки в динаміці. Міжнародна організація праці трактується моніторинг як постійний або періодичний перегляд виконання керівництвом певної програми з метою оцінки поточних результатів, виявлення недоліків, негативних тенденцій та розробки рекомендацій для їх усунення. Виділяють три основні принципи, на яких ґрунтується моніторинг: - тотожності — відповідність (тотожність) між системою моніторингу та об'єктом дослідження; - єдності об'єкта спостереження — підпорядкування усіх окремих, часткових досліджень загальним соціально-економічним завданням; - комплексності — спостереження за перетвореннями не окремих сторін (сфер, аспектів), а соціально-економічної системи в цілому. Концепція моніторингу соціально-трудової сфери включає визначення: - напрямків моніторингу; - статистичних і соціологічних показників, які характеризують стан соціально-трудової сфери; - принципів формування репрезентативної вибірки об'єктів дослідження; - принципів побудови організаційно-технологічної схеми моніторингу соціально-трудової сфери; - переліку організацій, міністерств та відомств, які повинні брати участь у здійсненні моніторингу соціально-трудової сфери.