9. Людський капітал як соціально-економічна категорія. Розвиток і використання людського капіталу

Людський капітал – це сукупність природжених здібностей, загальної спеціальної освіти, професійного досвіду, творчого потенціалу, фізичного і морально-психологічного здоров’я, що забезпечують можливість давати дохід. ЛК розглядається за 3-ма рівнями: 1) на особливому рівні – знання, навички, які людина здобула шляхом освіти, професійної підготовки і практичного досвіду; 2) на мікроекономічному рівні – сукупна кваліфікація та професійні здібності всіх працівників підприємства, а також здобутки підприємства щодо ефективної організації праці та розвитку персоналу; 3) на макроекономічному рівні - накопичені вкладення в такі галузі діяльності, як освіта, професійна підготовка і перепідготовка оздоровлення. Цей рівень включає в себе всю суму людського капіталу, всіх підприємств та всіх громадян держави. Для розвитку людського капіталу є абсолютно необхідною безпосередня, конкретна, жива праця майбутнього власника цих здібностей, тому що процеси їх виробництва фізично та технічно неможливі без прямої участі самої людини. Тобто нарощення людсь­кого капіталу пов’язане зі зменшенням одного з найважливіших людських благ — вільного часу. Незалежно від джерел інвестування (держава, підприємство, сім’я чи людина особисто), нарощення та використання людського капіталу визначальною мірою контролюється самою людиною. Тому такий елемент людського капіталу, як мотивація є дуже важливим і необхідним для того, щоб процес відтворення (формування, нагромадження, використання, інвестування) людського капіталу мав остаточно завершений характер. До найсуттєвіших демографічних чинників формування, використання і розвитку людського капіталу на мезорівні належать: чисельність населення регіону, розподіл населення за віком, темпи природного приросту населення, середня тривалість життя та міграція населення регіону, останній чинник автор пропонує розглядати в зв’язку з досить високими показниками виїзду працездатного населення в інші країни, що неминуче відобразиться на пропорції продуктивних сил. Крім цих показників до данної групи вчені відносять стан шлюбно-сімейних відносин.

10. Індекс людського розвитку: методологія визначення, призначення, сфера використання

У загальному вигляді індекс людського розвитку (ІЛР) розраховується за формулою простої середньої арифметичної індексу тривалості життя, індексу рівня освіченості та індексу скоригованого реального ВВП на душу населення. Під час розрахунків індексу людського розвитку визначається також тендерний показник, який враховує соціально-економічну нерівність у становищі чоловіків і жінок у країні. Це так звані гендерні відмінності. Якщо така нерівність має місце, то розрахунки зазначених вище індексів здійснюються окремо для чоловіків і жінок, що приводить до зниження індексу тендерного розвитку (ІГР) порівняно з індексом людського розвитку (ІГР < ІЛР). Якщо ж відмічається тендерна рівність, то ці індекси майже однакові. Індекс людського розвитку використовується для оцінки теперішнього стану суспільства та подальшого простеження тенденцій розвитку, вирівнювання диспропорцій шляхом прямого та непрямого державного впливу. Для розробки ефективних заходів політики розвитку людського потенціалу велике значення має комплексна оцінка ситуації з гендерною рівністю. З цією метою використовується і щорічно розраховується для багатьох країн (для яких є потрібні дані) два основні інтегральні показники: індекс розвитку з урахуванням гендерного фактора і показник розширення можливостей жінок.