105. Економічні закони, що регулюють розподільчі відносини в ринковій економіці

Управління соціально-трудовими відносинами чи їх регулювання - найважливіша частина функціонування всіх економічних систем. Можуть бути виділені державний та регіональний рівні, а також головна зона регулювання соціально-трудових відносин – основна господарська ланка – підприємство, організація. Функції та регулятори на кожному рівні відрізняються один від одного, оскільки відрізняються завдання і цілі суб’єктів управління. Законодавство про працю було і залишається головним інструментом регулювання соціально-трудових відносин, за допомогою якого розробляється та проводиться у життя політика в сфері праці.

В співвідношенні з масштабами своєї дії законодавчі акти можуть носити загальний або частковий характер. Законодавчого регулювання не достатньо для того щоб досягти цілей які декларують ті чи інші законодавчі акти. Необхідно мати механізм їх реалізації. Цим механізмом виступає програмна та нормативна діяльність держави в ролі його виконавчих органів. У сфері програмно-нормативної регламентації соціально-трудових відносин включені наступні основні напрями: 1. умови праці; 2. соціальна політика; 3. зайнятість; 4. міграційна політика; 5. демографічна політика. Методи реалізації програм: 1. адміністративні; 2. організаційні; 3. фінансові; 4. економічні.

106. Сутність, джерела та структура доходів населення

Доходи населення - це інструмент для визначення рівня добробуту суспільства. Вони формуються за рахунок оплати, виплати соціальних фондів (регіональних, місцевих, а також фондів споживання підприємств і організацій), підприємницьких доходів, доходів від особистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності, доходів від інших джерел. Ринкова економіка, орієнтуючи населення на підвищення свого добробуту, передусім за рахунок трудової активності, ініціативи і підприємництва, поряд з підтриманням соціально-незахищених груп населення потребує державних гарантій забезпечення споживання для всіх громадян. Доходи населення - це сукупність коштів і витрат у натуральному виразі для підтримання фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини. Розрізняють грошові і натуральні доходи. Формування грошових доходів здійснюється за рахунок оплати праці працівників, виплат із соціальних фондів, підприємницьких доходів, доходів від власності, доходів від особистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності, інших доходів. Натуральні доходи включають продукцію особистого підсобного господарства, що використовується на особисте споживання, а також трансферти в натуральній формі. Виділяють номінальні і реальні доходи. Номінальні доходи - це величина нарахованих виплат і натуральних видач. Реальні доходи - це номінальні доходи, скориговані на зміни цін на товари і тарифів на послуги.

107. Номінальні і реальні доходи

Номінальні доходи — це величина нарахованих виплат і натуральних видач. Реальні доходи — це номінальні доходи, скориговані на зміни цін на товари і тарифів на послуги. Їх величина залежить від величини номінальних доходів та рівня заробітної плати.

Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата являє собою суму грошей, яку отримує робітник за виконану роботу. На її величину впливають різні фактори: рівень кваліфікації, різні умови й ефективність праці та кількість і якість праці. Підвищення середньомісячної зарплати на перший погляд свідчить про певне поліпшення добробуту населення. Але точнішим показником тут є реальна заробітна плата. Реальна заробітна плата - це сума матеріальних і духовних благ та послуг, які можна придбати за номінальну зарплату. Реальна зарплата залежить від ряду факторів: а) рівня номінальної зарплати; в) цін на товари і послуги, які споживає населення; с) величини податків, які сплачуються різними верствами населення в бюджет.