82. Характеристика складових організації праці на рівні підприємства

Організація праці - це спосіб поєднання безпосередніх робітників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів. Використання ресурсiв працi на мiкрорiвнi здiйснюється в рамках органiзацiї працi на пiдприємствi.

В умовах конкуренцiї виробникiв головним завданням органiзацiї працi на пiдприємствi є забезпечення максимального випуску продукцiї за умов мiнiмальних витрат усiх виробничих ресурсiв, в тому числi й працi. Слiд урахувати, що мiнiмiзацiя трудових витрат має певнi межі: економiчнi, соцiальнi, психологiчнi.

Система органiзацii працi на пiдприємствi має такi елементи: розподiл та кооперацiю працi; нормування працi; органiзацiя та обслуговування робочих мiсць; органiзацiя пiдбору персоналу та його розвиток; удосконалення умов працi; розробка та оптимiзацiя режимiв працi та вiдпочинку; рацiоналiзацiя трудових процесiв.

83. Організація праці на робочому місці

Робоче місце - це зона трудової діяльності працівника, або групи працівників, оснащена всім необхідним для успішного здійснення роботи; це первинна ланка виробничої структури підприємства, яка може функціонувати відносно самостійно. Організація робочого місця - це система заходів щодо його планування, оснащення засобами і предметами праці, розміщення в певному порядку, обслуговування і атестації. Робоче місце має робочу, основну та допоміжну зони. В основній зоні (обмежена досяжністю рук людини в горизонтальній і вертикальній площах) знаходяться засоби праці, що постійно використовуються в роботі; в допоміжній зоні - предмети, що використовуються рідко. Залежно від кількості виконавців розрізняють індивідуальні (1 робоче місце для 1 робітника протягом зміни) та колективні робочі місця (1 робоче місце призначене для здійснення процесу праці одночасно кількома робітниками-бригадою). В залежності від кількості устаткування - одно- та багаотверстатні робочі місця. За ступенем спеціалізації розрізняють універсальні та спеціалізовані робочі місця, а за ступенем механізації - робочі місця з ручними, машинно-ручним, машинними, автоматизованими і апаратурними трудовими процесами. За характером розміщення в просторі – стаціонарні (робоче місце токаря, коваля) і рухомі (робоче місце водія, машиніста крана).

84. Умови праці – сутність і значення

Умови праці — це сукупність взаємозв’язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров’я і працездатність людини. Працездатність визначається здатністю людини виконувати певну роботу протягом заданого часу і залежить від чинників як суб’єктивного, так і об’єктивного характеру (статі, віку, стану здоров’я, рівня кваліфікації, умов, за яких відбувається праця тощо). Умови праці характеризуються декількома чинниками, які у дослідженнях різних вчених дещо відрізняються. Так, С.В. Мельник вважає, що умови праці можуть бути поділені на чотири групи: санітарно-гігієнічні, психофізіологічні, естетичні та соціально-психологічні. Тоді як, наприклад, Г.Г. Мелікьян, Р.П. Колосова, В.Г. Костаков надають більш вдале розмежування видів умов праці. Так, на їхню думку, «умови праці на кожному робочому місці – це синтез щонайменше п’яти їхніх видів: виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних та соціальних». Велике значення впливу умов праці на трудову діяльність людини підтверджується достатньо поширеною практикою нормативного закріплення права людини на безпечні умови праці. Так, Загальна декларація прав людини в ст.23 встановлює, що «кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття».