79. Принципи організації праці

Організація праці - система мір спрямованих на більш повне й ефективне використання трудових і матеріальних ресурсів. Аналізуючи організацію праці на підприємствах, можна виділити основні принципи організації праці: - пропорційність; - ритмічність; - безперервність; - узгодженість. Відрізняють: - загальні організаційні принципи; - принципи, що визначають організаційно-технічний аспект системи організації праці.

До перших відносяться: - принцип плановості організації праці (нарівні підприємства плануванням охоплюються всі етапи виробничого циклу); - принцип комплексності (враховувати взаємодію всіх елементів системи організації праці та різних рівнів управління виробництвом); - принцип науковості (використання прогресивних методів організації праці); - принцип нормативності (використання у організації праці прогресивних нормативів та стандартів); - принцип ефективності (максимальний матеріальний та соціальний ефект із мінімальними витратами). Друга група принципів охоплює: - принцип обов'язкової відповідності між; технічним оснащенням виробництва та рівнем організації праці; - принцип системності та комплексності вирішення усіх практичних питань організації праці; - принцип пропорційності та узгодженості у праці окремих груп, які працюють із метою утворення з часткових працівників єдиного виробничого колективу; - принцип безперервності та ритмічності процесу праці у всіх ланцюгах та на усіх етапах виробничого процесу.

80. Основні напрями організації праці на підприємстві

Організація праці на підприємстві охоплює такі основні напрями: поділ і кооперація праці, що передбачають науково обґрунтований розподіл працівників за певними трудовими функціями, робочими місцями, а також об'єднання працівників у виробничі колективи; організація і обслуговування робочих місць, що сприяють раціональному використанню робочого часу; нормування праці, що передбачає визначення норм затрат праці на виробництво продукції і надання послуг як основу для організації праці і визначення ефективності виробництва; організація підбору персоналу та його розвиток, тобто - планування персоналу, профорієнтація і профвідбір, наймання персоналу, підвищення його кваліфікації, планування кар'єри тощо; оптимізація режимів праці і відпочинку, встановлення найбільш раціонального чергування часу роботи та відпочинку протягом робочої зміни, тижня, місяця. Відпочинок, його зміст і тривалість мають максимально сприяти досягненню високої працездатності протягом робочого часу; раціоналізація трудових процесів, прийомів і методів праці на основі узагальнення прогресивного досвіду. Раціональним вважається такий спосіб роботи, який забезпечує мінімальні затрати часу; поліпшення умов праці, що передбачає зведення до мінімуму шкідливості виробництва, важких фізичних, психологічних навантажень, а також формування системи охорони і безпеки праці; зміцнення дисципліни праці, підвищення творчої активності працівників; мотивація й оплата праці.

81. Організація праці на макро- і мезорівнях

Організація праці - це спосіб поєднання безпосередніх робітників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів. В економіці країни можна виділити такі форми поділу праці: - між галузями економіки (макрорівень), - в середині цих галузей (мезорівень), - всередині підприємств (мікрорівень). Використання ресурсiв працi на мiкрорiвнi здiйснюється в рамках органiзацii працi на пiдприємствi.

На макроекономiчному рiвнi створення передумов ефективного функцiонування працi здiйснюється у межах суспiльної органiзацii працi. Органiзацiя працi в суспiльствi – це зумовлена економiчним устроєм та законодавчо регулюєма загальнодержавна система використання працi в суспiльствi. У функцiональному аспектi органiзацiя працi в суспiльствi – це система управлiння працею, яка встановлена в суспiльствi.